Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №595/320/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 595/320/26 пров. № А/857/22603/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Заверухи О.Б., Кузьмича С.М.,

з участю секретаря Волчанського А.І.,

представника позивача Ковалівського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 квітня 2026 року у справі № 595/320/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

суддя в 1-й інстанції Созанська Л.І.,

час ухвалення рішення 09.04.2026 року,

місце ухвалення рішення м.Бучач,

дата складання повного тексту рішення 09.04.2026 року

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Опис того, як у теорії працює TruCam, не доводить, що у конкретний момент часу була виміряна швидкість саме автомобіля позивача. Не доводять цього і загальні посилання відповідача на те, що прилад автоматично визначає координати, враховує похибку, подає звукові сигнали та використовує шифрування AES. Це лише загальні технічні відомості про прилад, але не докази конкретної події правопорушення за участю конкретної особи. Саме це і має місце у даній справі. Відповідач стверджує, що на фотознімку зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу порушника та що географічні координати з фотознімка вказують на межі населеного пункту Озерна. Однак у відзиві не наведено належного підтвердження того, що точка фіксації дійсно знаходилася після дорожнього знаку 5.49 саме в межах тієї ділянки дороги, де діє обмеження 50 км/год. Відсутні належні офіційні докази розташування дорожніх знаків на конкретній кілометровій відмітці дороги, відсутня схема організації дорожнього руху, відсутній документ від органу, який здійснює утримання відповідної ділянки дороги, відсутня належна прив`язка фотознімка до меж населеного пункту саме у спосіб, який унеможливлює сумнів. Саме по собі твердження про те, що на в`їзді до населеного пункту Озерна встановлено дорожній знак 5.49, не є достатнім доказом вчинення правопорушення. Посилання відповідача на те, що географічні координати з фотознімка «при переведенні на карту місцевості показують точку, що знаходиться саме в населеному пункті Озерна Тернопільської області» саме по собі не може вважатися належним і достатнім доказом того, що транспортний засіб позивача у момент фіксації перебував у межах населеного пункту. Крім того, до матеріалів справи не долучено жодного офіційного доказу, який би підтверджував межі населеного пункту Озерна саме на тій ділянці дороги, де нібито було зафіксовано рух транспортного засобу позивача. Не менш важливо й те, що у відзиві взагалі не зазначено, на якому саме електронному ресурсі, картографічному сервісі чи програмному забезпеченні були введені координати та отримано відповідний результат. Сам по собі скріншот або зображення з невідомого електронного ресурсу не може автоматично вважатися достовірним та належним доказом у справі, якщо не зрозуміло, з якого джерела він походить, ким саме сформований, коли сформований, чи може бути змінений або відредагований, чи забезпечує точне визначення меж населеного пункту, а також чи взагалі придатний для встановлення таких юридично значимих обставин. За відсутності схеми дислокації дорожніх знаків, офіційних відомостей про місце встановлення знаку 5.49, прив`язки цього знаку до кілометрової відмітки автодороги, а також інших об`єктивних доказів, які б безсумнівно підтверджували, що транспортний засіб позивача на момент фіксації перебував саме в межах населеного пункту, твердження відповідача з цього приводу є недоведеними. Усі сумніви щодо доведеності цих обставин підлягають тлумаченню на користь позивача. Зауважує, що на фотознімку зафіксовано два транспортні засоби, які є візуально схожими між собою. За таких обставин сам по собі фотознімок не дає можливості однозначно встановити, який саме з цих транспортних засобів був об`єктом вимірювання швидкості приладом TruCam.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 квітня 2026 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6791549 від 08 березня 2026 року, прийнятої поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Пришляк Н.Б., Пендзей Н.Н. 08 березня 2026 року о 13 год. 40 хв. на дорозі М-09 19 км, керуючи транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті Озерна рухався зі швидкістю 76 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/год, швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TruCam ТС LTI 000764, чим порушив п. 12.9(б) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постановою серії ЕНА № 6791549 від 08 березня 2026 року, винесеною поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Пришляк Н.Б., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР).

Відповідно до п.1.5. ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 12.9 б) Правил дорожнього руху України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Загальне обмеження швидкості 50 км/год стосується населених пунктів, позначених дорожніх знаком 5.49 «Початок населеного пункту». Дія цього обмеження скасовується знаком 5.50 «Кінець населеного пункту».

За положеннями п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може здійснювати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За положеннями ст.72, 73, 74 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Судом встановлено, що під час несення служби на 19 км автодороги М-09 «Тернопіль - Львів» (населений пункт Озерна) 08 березня 2026 року працівниками УПП в Тернопільській області ДПП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI ТС000764 було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 76 км/год, при дозволеній 50 км/год, чим порушив п. 12.9 (б) ПДР України. Після виявлення правопорушення працівником поліції транспортний засіб було зупинено, встановлено особу водія та складено спірну постанову.

З фото з приладу TruCam, наданого до відзиву, вбачається, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 рухався у населеному пункті Озерна (згідно координат 49°37'41.06"N 25°18'54.43"E), де діє обмеження швидкості у межах до 50 км/год, зі швидкістю 76 км/год.

У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 Верховний Суд висловив позицію про вірність висновків суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Отож, надане стороною відповідача суду фото з приладу TruCam є достатніми, належними та допустимими доказами того, що водій ОСОБА_1 у час та дату, яка вказана у спірній постанові, рухався транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті Озерна, зі швидкістю 76 км/год, чим порушив п. 12.9 б ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 122 КУпАП, що також підтверджується наданим відеозаписом з місця події.

На відеозаписі, доданому до відзиву, водій ОСОБА_1 будь-яких заперечень чи зауважень стосовно дій працівників поліції не висловлював.

Також судом встановлено, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 зареєстрований в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки, дозволений для використання на території України та даний прилад відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.

Згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - «TruCAM» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.

Окрім того відповідачем долучено роздруківку із загальнодоступного сервісу Карти Google, який є картографічним вебсервісом та здійснює пошук місць за координатами. Саме на фотознімку з приладу ТruCam відображені такі географічні координати, які при переведенні на карту місцевості показують точку, що знаходиться саме в населеному пункті Озерна.

Відтак, аргументи представника позивача, зазначені у позовній заяві та у письмових поясненнях, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

За наведених обставин, лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів, а тому підтверджує перевищення швидкості позивачем на 26 км/год в межах руху в населеному пункті.

Не є спроможними з правової точки зору і покликання представника позивача на те, що прилад вимірювання швидкості не міг знаходитися в руках поліцейського, а мав бути закріпленим.

Відтак, надаючи оцінку доказам, наданим сторонами у їх сукупності, судом встановлено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постанова серії ЕНА № 6791549 від 08 березня 2026 року обґрунтована, винесена на підставі та в межах повноважень наданих посадовій особі поліції, за наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а отже є законною.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 квітня 2026 року у справі № 595/320/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді О. Б. Заверуха

С. М. Кузьмич

Повне судове рішення складено 22 липня 2026 року.