Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №569/6849/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 21 липня 2026 р.

Справа: №569/6849/26

Суддя: Курилець Андрій Романович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 569/6849/26 пров. № А/857/23602/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Заверухи О.Б., Кузьмича С.М.,

з участю секретаря Волчанського А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року у справі № 569/6849/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у Львівській області старший лейтенант поліції Рудницький Роман Михайлович про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

суддя в 1-й інстанції Панас О.В.,

час ухвалення рішення 16.04.2026 року,

місце ухвалення рішення м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення 16.04.2026 року

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у Львівській області старший лейтенант поліції Рудницький Роман Михайлович про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що знак 3.41 ПДР “Контроль” має бути перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо) чого на вказаній ділянці дороги не було; знаку 6.10. «Дорожня станція патрульної поліції» перед знаком 3.41 ПДР “Контроль” не було, як і самої станції; фактично знак 3.41 ПДР “Контроль” було розташовано безпосередньо перед нерегульованим перехрестям автодоріг М-10 та Р-40; по-друге перед знаком 3.41 ПДР “Контроль” обов`язково має бути поетапне обмеження швидкості, яке в цьому випадку було розташоване з грубим порушенням ДСТУ 41:2021 такого поетапного обмеження швидкості, - знаки розташовані один від одного на відстані не більше 30 метрів за межами населеного пункту, а не 100-200 метрів, як того вимагає ДСТУ 4400:2021; крім того,знаки були на білому фоні, а не жовтому. За таких обставин фактично водій не може зупинити транспортний засіб, не вдаючись до екстреного гальмування; по-третє за 100 метрів перед знаком 3.41 ПДР “Контроль” міститься інформаційна табличка з відомостями про «УВАГА! БЛОКПОСТ», разом з тим, такого блокпосту станом на 19.02.2026 року не було, тобто вказані знаки залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, що є порушенням п. 12.10. ПДР; поліцейський йому подав знак на зупинку на відстані не менше 50 метрів після перехрестя автодоріг М-10 та Р-40 та не менше ніж 60 метрів за знаком 3.41 ПДР “Контроль».

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.03.2026 інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у Львівській області старший лейтенантом поліції Рудницьким P.M. винесено постанову серії ЕНА № 6863922, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 19.03.2026 10:39 дорога М10 Львів-Краковець 48 км водій керуючи ТЗ не виконав вимогу дор.зн.3.41 «КОНТРОЛЬ» та здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п. 8.4.в ПДР» .

Як слідує з оглянутого судом відеозапису з місця адміністративного правопорушення від 19.03.2026 року, вказаний відеозапис відображає відомості вчиненого правопорушення, на ньому зафіксовано як поліцейський подає сигнал про зупинку потоку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб позивача та проїзд таких без зупинки перед дорожнім знаком 3.41, місце розташування знаку зображено на фотознімках доданих до відзиву та оглянутих судом.

З матеріалів справи встановлено, що у зв`язку із введенням воєнного стану Яворівська районна військова адміністрація Яворівської державної адміністрації Львівської області звернулась до Управління патрульної поліції у Львівській області щодо погодження тимчасової схеми при облаштуванні блокпосту на території Яворівського районного поза межами населеного пункту с. Черчик на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-10 Львів- Краковець 48 км.

Таким чином, поза межами населеного пункту с. Черчик на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-10 Львів-Краковець 48 км. облаштовано блокпост. Відповідно до розстановки сил та засобів 19.03.2026 року на контрольний пост М10 Львів-Краковець 48 км. заступили на чергування поліцейські УПП у Львівській області ДПП.

До заборонних знаків віднесено знак 3.41 «Контроль», який забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).

Визначення блокпоста міститься у постанові Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» (далі - «Постанова Кабінету Міністрів України № 1455»). Згідно з цією постановою блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію / з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів і бойової техніки. Знак 3.41 стоїть перед перехрестям саме тому, що блокпост контролює вузол (М-10 та Р-40).

Також із оглянутих фотозображень розташування дорожніх знаків на даній ділянці дороги вбачається наступне. На даній ділянці дороги, встановлено дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» в такій послідовності: Обмеження максимальної швидкості 90; Обмеження максимальної швидкості 70. Тимчасовий інформаційно-вказівний щит, який виконує роль комплексного попередження про зміну режиму руху. Жовтий фон вказує на те, що знак є тимчасовим, «УВАГА. 100М БЛОКПОСТ» - чітко інформує водія про наближення до контрольно-пропускного пункту через 100 метрів, знак 3.41 «Контроль» біле коло з горизонтальною лінією) забороняє проїзд без зупинки перед блокпостом; Обмеження максимальної швидкості 50; Дублюючий інформаціно-вказівний щит «УВАГА.БЛОКПОСТ»; Обмеження швидкості 30; Обмеження швидкості 10; Обмеження швидкості 5; Дорожній знак 3.41 «Контроль».

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом «в» 8.4 ПДР визначено дію дорожніх знаків, зокрема заборонних знаків, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Дорожній знак - це технічний засіб організації дорожнього руху, який має умовні позначення, символи, які інформують учасників дорожнього руху про умови руху, його особливості і необхідні режими, а також про маршрут руху. Перелік і класифікація дорожніх знаків і їх вимоги до учасників дорожнього руху встановлюються розділом 33 Правил дорожнього руху, а їх умовний зовнішній вигляд - додатком № 1 до цих Правил.

Дорожній знак, визначений пунктом 3.41 "Контроль" глави 3 "Заборонні знаки" розділу 33 "Дорожні знаки" Правил дорожнього руху, передбачає заборону проїзду без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).

Згідно з пунктом 3.41 глави 3 розділу 33 Правил дорожнього руху дорожній знак "Контроль" встановлює заборону проїзду без зупинки саме перед контрольними пунктами, а не перед окремими місцями на них.

Вказівка на заборону проїзду без зупинки перед контрольними пунктами чітко свідчить, що в"їжджати на контрольний пункт без зупинки заборонено, що спрямовано на забезпечення належної організації здійснення заходів на контрольному пункті для виконання завдань і мети установлення контрольного пункту, залежно від виду контрольного пункту. Водій при наближенні до дорожнього знаку 3.41 "Контроль" повинен знизити швидкість і повністю зупинитися і не в"їзджати на контрольний пункт, тим самим не заважати здійсненню заходів контролю на ньому уповноваженим особам щодо інших водіїв. Після отримання дозвільного сигналу або вказівки співробітника на пункті контролю продовжити рух на пункт контролю для здійснення заходів контролю і продовжити рух тільки після отримання дозволу.

Знак 3.41 "Контроль" забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами загалом, а не тільки перед облаштованими на контрольних пунктах місцями здійснення контролю, зокрема місцями для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів на блокпостах.

Отже, за наявності перед контрольним пунктом дорожнього знаку 3.41 "Контроль", водій зобов`язаний виконати його вимоги, а саме обов`язково зупинитись перед цим знаком.

Застосовується лише за умови обов`язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або) 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил.

Відповідно до вимог пункту 14.5.33 Національного стандарту України ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки Дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» Знак 3.41 «Контроль» застосовують для заборони ТЗ проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Перед наближенням до місця встановлення знака 3.41 потрібно застосувати ступінчасте обмеження швидкості за допомогою попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 відповідно до 14.5.25 та/або 3.31.

Розташування дорожніх знаків (90-70-50-30-10-5) забезпечує дистанцію для сповільнення, що при дотриманні водієм ПДР виключає необхідність екстреного гальмування.

Таким чином за наявності перед контрольним пунктом дорожнього знаку 3.41 "Контроль", водій зобов`язаний виконати його вимоги, а саме обов`язково зупинитись перед цим знаком, чого позивачем зроблено не було.

За положеннями п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може здійснювати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За положеннями ст.72, 73, 74 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року у справі № 569/6849/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді О. Б. Заверуха

С. М. Кузьмич

Повне судове рішення складено 22 липня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua