Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №500/67/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/67/25 пров. № А/857/23898/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Скрипченка Дмитра Віталійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.05.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Пересоляка Олександра Сергійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Обласної МСЕК № 1 Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Амбулаторія загальної практики – сімейної медицини Медікус № 2», Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл., про визнання протиправним та скасування рішення про необхідність припинення виплат особі з інвалідністю, визнання протиправними дій щодо скерування листа (суддя суду І інстанції: Мірінович У.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09.05.2025р., м.Тернопіль; дата складання повного рішення суду І інстанції: 09.05.2025р.),-

В С Т А Н О В И В:

30.12.2025р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) представник адвокат Пересоляк О.С., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Обласної МСЕК № 1 Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи від 10.06.2024р. про необхідність припинення виплат особі з інвалідністю ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії щодо направлення листа Обласної МСЕК № 1 від 10.06.2024р. за № 360 до Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Тернопільській обл., згідно до якого довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 436311, видана на ім`я ОСОБА_1 , про встановлення третьої групи інвалідності довічно, вважається неправомірною та відмінена (а.с.2-15, 30).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.39-40).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.05.2025р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.116-122).

Згідно ухвали суду від 20.05.2025р. відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с.140-141).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням (основним), його оскаржив представник адвокат Пересоляк О.С., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити (а.с.208-233).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що лист Обласної МСЕК № 1 Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України за вих. № 44 від 29.01.2024р., лист директора Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації (ДОЗ ОВА) № 6779/07-01 від 19.12.2023р. лише інформують про те, що виявлено ряд порушень стосовно кола осіб, направлення яких містять порушення та фальсифікацію.

При цьому, в цих документах не має відомостей про наявність недостовірних відомостей в направленні ОСОБА_1 на МСЕК; медична документація саме позивача ОСОБА_1 в них не вказується. Також такої згадки немає в листі ГУ НП в Тернопільській обл. від 29.05.2024р.

Звідси, при повній відсутності будь-яких доказових відомостей про недостовірність та фальсифікацію направлення ОСОБА_1 на МСЕК, судом першої інстанції зроблено хибний висновок про обґрунтованість сумнівів щодо достовірності посильної документації стосовно позивача, оформленої Приватним підприємством /ПП/ «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2».

Водночас, суд першої інстанції не з`ясував, в чому саме полягає належність підстав для прийняття Обласною МСЕК № 1 Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи рішення від 10.06.2024р. про необхідність припинення виплат особі з інвалідністю ОСОБА_1 , відповідної оцінки таким підставам не надав.

Наголошує на тому, що позивач продовжує бути особою з інвалідністю, без наявності підстав для зупинення її права на отримання пенсії по інвалідності, через що орган МСЕК не мав повноважень приймати рішення про необхідність припинення виплат особам, інвалідність яким встановлювалася на підставі неправдивої посильної документації листом № 360 від 10.06.2024р.

Висновок суду першої інстанції про законність такого рішення та законність його реалізації виправдовує протиправне перевищення наданих законом повноважень з боку МСЕК та фактично легалізує протиправний вплив МСЕК на законні права осіб з інвалідністю (зокрема, ОСОБА_1 ).

Окрім цього, розпочавши вжиття заходів щодо з`ясування підстав для зміни рішення Тернопільської міськрайонної МСЕК, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, відповідач не повідомив про ці обставини ОСОБА_1 як особу з інвалідністю.

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 була направлена ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» на медико-експертну комісію згідно направлення від 25.10.2021р. за формою № 088/о (а.с.48).

Із змісту виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №436311 від 10.11.2021р. слідує, що Тернопільською міськрайонною МСЕК 28.10.2021р. позивачу встановлено третю групу інвалідності терміном «довічно» (загальне захворювання) (а.с.25-26).

Департаментом охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації на адресу ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» скеровано лист № 6779/07-01 від 19.12.2023р., у якому вказано про те, що за інформацією Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи виявлено порушення при оформленні направлень на медико-соціально-експертну комісію, що надійшли з ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» (форма №088/о). З метою недопущення порушення прав осіб з обмеженими можливостями, ДОЗ ОВА просить терміново повідомити осіб, яким було оформлено посильну документацію (направлення на медико-соціально-експертну комісію форма № 088/о) та подано на МСЕК, про необхідність в проходженні медичного огляду у міських закладах охорони здоров`я, в яких організовані фахові ЛКК з профільними вузькими спеціалістами (а.с.50).

Листом № 44 від 29.01.2024р. відповідач повідомив ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» про те, що у зв`язку з виявленням порушення при оформленні «Направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК)» (ф. № 088/о) та відкриттям поліцією області кримінальної справи щодо ПП «Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини Медікус № 2» слід терміново організувати огляд хворих, яким було оформлено направлення на МСЕК (№ 088/о) вказаною установою, на фаховій ЛКК, де є вузькопрофільні спеціалісти згідно листа ДОЗ ОВА № 6779/07-01 від 19.12.2023р. (а.с.49).

Листом Слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. (СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській обл.) від 29.05.2024р. повідомлено відповідача про те, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023216040000172 від 10.02.2023р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.383 та ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування проведено допити у статусі свідків лікарів на території м.Тернопіль, яким для огляду надавались форми 088/о, у яких були наявні їхні дані та підписи як учасники ЛКК у ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2», при цьому останні заперечили свої особисті підписи у них та повідомили про те, що не входили до складу комісії. Зазначені покази лікарів підтверджуються проведеними судовими почеркознавчими експертизами, які підтвердили факт підроблення їхніх особистих підписів іншою особою. 06.05.2024р. повідомлено колишньому директору ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України (а.с.115).

Надалі листом № 360 від 10.06.2024р. відповідач повідомив ГУ ПФ України в Тернопільській обл. про те, що відповідно до п.12 постанови КМ України № 1317 від 03.12.2009р. обласною МСЕК прийнято рішення вважати неправомірними довідки перелічених осіб та відмінити їх, зокрема, стосовно позивача (довідка серії 12 ААВ № 436311). Додатково повідомлено, що всіх осіб, вказаних у списку, буде проінформовано про необхідність повторного фахового ЛКК для подальшого проходження МСЕК щодо підтвердження факту інвалідності (а.с.21-22).

10.06.2024р. відповідачем прийнято Рішення № 1 щодо повідомлення ГУ ПФ України у Тернопільській обл. про необхідність припинення виплат особам, інвалідність яким встановлювалася на підставі неправдивої посильної документації листом № 360 від 10.06.2024р., а також через неприведення посильної документації ОСОБА_1 у відповідність до законодавства і ненадходження такої на МСЕК станом на 10.06.2024р. (а.с.101).

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні дії та рішення відповідача ґрунтувалися на вимогах закону, спрямовані на реалізацію покладених на нього обов`язків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України № 875-XII від 02.03.1991р. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Закону України № 2961-IV від 06.10.2005р. «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затв. постановою КМ України № 1317 від 03.12.2009р. «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкції про встановлення груп інвалідності, затв. наказом Міністерства охорони здоров`я України № 561 від 05.09.2011р.

Статтею 3 Закону України № 875-XII від 02.03.1991р. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України № 2961-IV від 06.10.2005р. «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України» (надалі - Закон № 2961-IV).

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону № 2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частинами першою-третьою ст.7 Закону № 2961-IV передбачено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я. Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу особа з інвалідністю або дитина з інвалідністю у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Згідно із ч.8 ст.7 Закону № 2961-IV медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я.

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи; військової агресії Російської Федерації проти України;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

На момент виникнення спірних правовідносин процедура проведення медико-соціальної експертизи була врегульована постановою КМ України № 1317 від 03.12.2009р., якою затверджено Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, а також Положення про медико-соціальну експертизу, яким регламентовано процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого - педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Порядок заповнення направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) № 088/о врегульовано Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 088/о «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)», затв. наказом Міністерства охорони здоров`я № 110 від 14.02.2012р. (надалі - Інструкція № 110).

Пунктом 2 Інструкції № 110 встановлено, що форма № 088/о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціально-експертну комісію (далі - МСЕК). Закладами охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, якими внесено записи про направлення до Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони, форма №088/о не ведеться.

Пунктом 3 Інструкції № 110 визначено, що підставами для направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності, закінчення терміну інвалідності, необхідність продовження листка непрацездатності.

Пунктом 4 Інструкції № 110 передбачено, що на кожного хворого (інваліда), який направляється на МСЕК, заповнюється один бланк форми № 088/о, який зберігається в акті огляду МСЕК протягом 50 років.

Згідно пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Пунктом 10 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Права та обов`язки комісій встановлено Положенням про медико-соціальну експертизу, відповідно до яких, міські, міжрайонні, районні комісії, зокрема, визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків (абзац другий підпункту 1 пункту 11 вказаного Положення).

В свою чергу, згідно п.12 Положення про медико-соціальну експертизу, обласні комісії:

здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх;

повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання;

проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій;

визначають медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним;

надають лікарям комісій консультаційну допомогу з питань проведення медико-соціальної експертизи;

впроваджують наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готують пропозиції щодо вдосконалення порядку проведення медико-соціальної експертизи, узагальнюють і поширюють передовий досвід роботи;

беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;

проводять аналіз рівня та динаміки інвалідності, стан реабілітації осіб з інвалідністю в Автономній Республіці Крим, області, місті, районі;

вживають заходів до підвищення кваліфікації фахівців комісій;

проводять разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;

вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу;

узагальнюють, аналізують та подають до Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, обласних (міських) центрів медико-соціальної експертизи, а також управлінь охорони здоров`я обласних (міських) державних адміністрацій інформацію про випадки необґрунтованого прийняття рішень міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності.

Згідно фактичних обставин справи ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» заповнено на позивача бланк форми № 088/о від 25.10.2021р. згідно із Інструкцією № 110, на підставі якого позивача (з врахуванням вимог п.3 Положення про медико-соціальну експертизу) направлено на медико-експертну комісію; підстава направлення - закінчення терміну інвалідності» (п.18 направлення форми № 088/о) (а.с.48).

28.10.2021р. Тернопільською міськрайонною МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності терміном «довічно» (загальне захворювання) (а.с.25-26).

В подальшому Тернопільським обласним центром медико-соціальної експертизи виявлено порушення при оформленні направлень на медико-соціально-експертну комісію, що надійшли з ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» (форма № 088/о).

По причині викладеного, а також з метою недопущення порушення прав осіб з обмеженими можливостями, відповідач та Департамент охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації скерували на адресу ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» листи з проханнями терміново повідомити осіб, яким було оформлено посильну документацію та подано таку на МСЕК, про необхідність проходження медичного огляду у міських закладах охорони здоров`я, в яких організовані фахові ЛКК з профільними вузькими спеціалістами.

Абзацом першим п.18 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи (абзац другий пункту 18 Положення про медико-соціальну експертизу).

ГУ НП у Тернопільській обл. (СВ ТРУП) відкрито кримінальне провадження № 12023216040000172 від 10.02.2023р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.383 та ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, та станом на 06.05.2024р. колишньому директору ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів).

Перебуваючи у статусі вищої комісії (обласна МСЕК) та маючи обґрунтовані сумніви щодо достовірності посильної документації щодо позивача, оформленої ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2», керуючись повноваженнями, визначеними п.12 Положення про медико-соціальну експертизу, відповідач розпочав вжиття заходів щодо з`ясування підстав для зміни рішення Тернопільської міськрайонної МСЕК, яким позивачу встановлено третю групу інвалідності, в тому числі шляхом роз`яснення необхідності повідомлення осіб, яким було оформлено посильну документацію та подано таку на МСЕК, проходження медичного огляду в міських закладах охорони здоров`я, в яких організовані фахові ЛКК з профільними вузькими спеціалістами.

Так, обласною МСЕК № 1 листом № 44 від 29.01.2024р. проінформовано керівництво ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» про необхідність термінового оформлення належної посильної документації, у зв`язку з виявленими недоліками в оформленні посильної документації (направлення на МСЕК форма № 088/о), а саме: наявність підписів лікарів, які не брали участі у засіданні комісії ЛКК ПП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Медікус № 2» та конфліктом інтересів - у членів ЛКК є близькі родинні зв`язки.

Водночас, посильна документація ОСОБА_1 не була приведена у відповідність до законодавства і станом на 10.06.2024р. до МСЕК не надходила.

На підставі зазначеного відповідач прийняв оскаржуване рішення та проінформував відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України про неусунення встановлених недоліків посильної документації, визнання неправомірною та відміну довідки серії 12 ААВ № 436311.

Разом з цим, згідно листа відповідача № 622 від 16.09.2024р., адресованого адвокату позивача (а.с.29), будь-яких рішень (протокольних рішень) про визнання неправомірним/незаконним встановлення інвалідності або скасування інвалідності позивача Обласна МСЕК № 1 не приймала.

Крім того, матеріалами справи не підтверджується скасування станом на час розгляду справи судом рішення Тернопільської міськрайонної МСЕК від 10.11.2021р. про встановлення позивачу інвалідності довічно.

Таким чином, спірне рішення прийнято з приводу встановлення невідповідності посильної документації, що підтверджується матеріалами справи, зокрема відомостями з правоохоронних органів; останнє направлено саме на реалізацію прав і обов`язків відповідача, визначених п.12 Положення про медико-соціальну експертизу.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними дії Обласної МСЕК № 1 щодо направлення до ГУ ПФ України в Тернопільській обл. листа № 360 від 10.06.2024р., згідно до якого довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 436311, видана на ОСОБА_1 про встановлення третьої групи інвалідності, вважається неправомірною та відмінена, колегія суддів враховує, що оскаржені дії були спрямовані виключно на реалізацію покладених на нього обов`язків згідно Положення про медико-соціальну експертизу.

Зокрема, статтею 30 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-ІV) визначено умови призначення пенсії по інвалідності, а саме: пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно з ст.31 Закону № 1058-IV залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності.

Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.

Частиною третьою статті 35 Закону №1058-IV передбачено, що органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд.

Аналіз вищевказаних нормативно-правових актів вказує на те, що законодавець покладає обов`язок на органи медико-соціальної експертизи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про результати визнання особи з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, чи про результати повторного огляду осіб.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані дії відповідача були спрямовані виключно на реалізацію покладених на нього обов`язків згідно Положення про медико-соціальну експертизу, а відтак є правомірними.

Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постановах від 26.09.2018р. у справі № 817/820/16, від 17.12.2018р. у справі № 819/3211/15, від 17.03.2020р. у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020р. у справі № 200/14695/19-а, від 30.04.2021р. у справі № 160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

У постанові від 30.11.2020р. у справі № 200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.

Таким чином, суди вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, через що оцінка підставності висновку експертної команди виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У розглядуваній справі порушення компетенції чи процедури прийняття рішення/вчинення дій не встановлено.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні дії та рішення вчинені (прийнято) відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України, та обґрунтовано, підстави для визнання їх протиправними є відсутніми.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, суб`єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не допущено протиправних дій, а відтак його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені представником позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишено без задоволення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Скрипченка Дмитра Віталійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.05.2025р. в адміністративній справі № 500/67/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 22.07.2026р.