Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №380/18474/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/18474/24 пров. № А/857/1920/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Кузьмича С.М., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Сподарик Н.І.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило: визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002482; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100387/1 від 23.07.2024.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що його декларант з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230066661U7, митну вартість товару (вантажні та легкові шини) визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що митний орган мав обґрунтовані підстави сумніватися у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки подані документи містили розбіжності, не підтверджували всіх складових митної вартості та не давали можливості перевірити її достовірність. Незважаючи на вимогу митниці, декларант не надав у повному обсязі додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості в частини підтвердження транспортних витрат, у зв`язку з чим рішення про її коригування із застосуванням резервного методу визнано правомірним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» подало апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що митний орган не довів наявності передбачених Митним кодексом України підстав для невизнання заявленої митної вартості товару та її коригування, а наведені ним розбіжності в поданих документах мають формальний характер, не впливають на числові значення складових митної вартості й не спростовують можливості визначення митної вартості за основним методом – за ціною договору. Зазначає, що суд не надав належної оцінки поданим документам, зокрема щодо виробника товару, сертифіката якості, експортної декларації, калькуляції, платіжних документів, транспортних документів та документів, які підтверджують транспортні витрати, не встановив, яким чином виявлені митницею недоліки впливають на правильність визначення митної вартості, а також безпідставно погодився з висновками відповідача щодо неподання додаткових документів, хоча витребуванню підлягають лише документи, необхідні для усунення обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості. Крім того, вважає, що митний орган безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості, оскільки рішення про її коригування не містить належного обґрунтування неможливості застосування інших методів, не містить пояснень щодо здійснених коригувань та фактично ґрунтується лише на інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та митній декларації, оформленій із застосуванням резервного методу, що, на переконання скаржника, суперечить вимогам Митного кодексу України та правовим висновкам Верховного Суду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.01.2019 між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «GUIZHOU TYRE CO., LTD», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100-GU19 від 20.01.2019, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, виробник: «GUIZHOU TYRE CO., LTD», у кількості та по цінам, вказаним у Комерційних Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту та умови поставки визначаються згідно Інвойсу. Сторони узгодили поставку товару партіями.

З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс № 24032402001 від 09.05.2024. Загальна кількість товару в партії складає 458 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (YANTIAN) становить 60 385,02 доларів США.

Декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230066661U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 24UA209230066661U7, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

- пакувальний лист № Б/Н від 09.05.2024;

- рахунок-проформа № 24032402001 від 01.03.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) № 24032402001 від 09.05.2024;

- коносамент № 1059222782 від 17.05.2024;

- автотранспортна накладна № Б/Н від 19.07.2024;

- автотранспортна накладна № Б/Н від 20.07.2024;

- сертифiкат про походження товару № 24C5200A0127/00262 від 28.05.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 117 від 10.04.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 118 від 16.04.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 12031706 від 26.06.2024;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 14281 від 26.06.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № Б/Н від 20.07.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № Б/Н від 22.07.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № Б/Н від 09.05.2024;

- розрахунок ціни (калькуляція) № 24032402001 від 09.05.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт)купівлі-продажу № 100-GU19 від 20.01.2019 (з додатками );

- договір (контракт) про перевезення № 20240718/2 від 18.07.2024;

- договір (контракт) про перевезення № KH42FS від 25.08.2021;

- інші некласифіковані документи № 13 від 10.05.2024;

- копія митної декларації країни відправлення № 531620240161043383 09.05.2024.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На виконання вимоги відповідача позивачем не було надано додаткових документів.

За результатами розгляду електронної митної декларації № 23UA209170099666U1 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100387/1 від 23.07.2024.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100387/1 від 23.07.2024, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI ( далі – МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

- Положенням п.2.4 контракту передбачено що якість відповідає копії сертифікату якості ECE виданому виробником. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: – копія ліцензії на виробництво товару; – копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;– копія сертифікату на систему якості товару; – копія сертифікату продукції власного виробництва; – копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;

- експортна декларація країни відправлення № 531620240161043383 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару та дату подання декларації;

Калькуляція № 24032402001 від 09.05.2024 не може бути взята до уваги. Оскільки маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною;

- у фактурі та проформі № 24032402001 від 01.03.2024 вказано, що товар здійснюється 100% - попередня оплата. Вищезазначена проформа на суму 60 385,02 дол. США. Декларантом надано платіжні інструкції № 117 від 10.04.2024 - на суму – 20 846,99 дол. США та платіжна інструкція № 118 від 16.04.2024 на суму – 40 000 дол США. Вищезазначені платіжні інструкції у гр.70 містять посилання на проформу № 24032402001 від 01.03.2024. Сума зазначена у проформі – 60 385,02, а сума сплачена по платіжних інструкціях – 60 846,99 дол США;

- платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів та різні суми оплати відповідно до проформи;

- CMR від 19.07.2024 Б/Н та від 20.07.2024 Б/Н гр.3 місце розвантаження вказано Україна, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а не про країну прийняття вантажу до перевезення; - дана довідка від 20.07.2024 № б/н вартість перевезення вказана лише до митного кордону України. Відсутній рахунок на перевезення;

- заявка на перевезення від 10.05.2024 № 13 - не містить реквізитів обидвох сторін. У вищезазначеній заявці внизу сказано, всі графи мають бути заповнені, якщо інформація відсутня, вони мають бути прокреслені;

Наданий рахунок на перевезення від 26.06.2024 № 12031706 не містить відомостей щодо зберігання товарів у порту;

- відповідно до інформації даних інтернет-ресурсів - www searates.com/ua/container/tracking - даний вантаж вийшов з порту Китаю - 19.05.2024, а зайшов в порт Гданська 13.07.2024. Проте CMR № б/н та CMR № б/н складена в Гданську - 19.07.2024 та - 20.07.2024. Будь-які відомості, щодо зберігання товару у ТСД відсутні. Відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей – не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Відповідно до п.4 ст.57 МКУ проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару № 1 слугувала МД № 24UA500500015477U0 від 01.05.2024 де вартість такого товару становить 196,86 дол. США за шт (даного виду товару)».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002482.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100387/1.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою і шостою статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статті 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої і другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Так, частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, слідує, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 804/16271/15, від 15 травня 2018 року № 809/1260/17.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем, подано до митного оформлення до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209230066661U7, у якій визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом – за ціною договору (контракту). На підтвердження митної вартості товару надано: пакувальний лист № Б/Н від 09.05.2024; рахунок-проформа № 24032402001 від 01.03.2024; рахунок-фактура (iнвойс) № 24032402001 від 09.05.2024; коносамент № 1059222782 від 17.05.2024; автотранспортна накладна № Б/Н від 19.07.2024; автотранспортна накладна № Б/Н від 20.07.2024; сертифiкат про походження товару № 24C5200A0127/00262 від 28.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 117 від 10.04.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 118 від 16.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 12031706 від 26.06.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 14281 від 26.06.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № Б/Н від 20.07.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № Б/Н від 22.07.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № Б/Н від 09.05.2024; розрахунок ціни (калькуляція) № 24032402001 від 09.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 100-GU19 від 20.01.2019 (з додатками ); договір (контракт) про перевезення № 20240718/2 від 18.07.2024; договір (контракт) про перевезення № KH42FS від 25.08.2021; інші некласифіковані документи № 13 від 10.05.2024; копія митної декларації країни відправлення № 531620240161043383 від 09.05.2024.

Під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару, митним органом було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та було виявлено невідповідність складових митної вартості.

У зв`язку з чим Львівська митниця, надсилала декларанту пропозицію, відповідно до частини третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі -продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ.

Так, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості поданого до митного оформлення товару було встановлено такі розбіжності:

- Положенням п.2.4 контракту передбачено що якість відповідає копії сертифікату якості ECE виданому виробником. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: – копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;

- експортна декларація країни відправлення № 531620240161043383 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару та дату подання декларації;

Калькуляція № 24032402001 від 09.05.2024 не може бути взята до уваги. Оскільки маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною;

-у фактурі та проформі № 24032402001 від 01.03.2024 вказано, що за товар здійснюється 100% - попередня оплата. Вищезазначена проформа на суму 60 385,02 дол. США. Декларантом надано платіжні інструкції № 117 від 10.04.2024 - на суму – 20 846,99 дол. США та платіжна інструкція № 118 від 16.04.2024 на суму – 40 000 дол США. Вищезазначені платіжні інструкції у гр.70 містять посилання на проформу № 24032402001 від 01.03.2024. Сума зазначена у проформі – 60 385,02, а сума сплачена по платіжних інструкціях – 60 846,99 дол США;

- платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів та різні суми оплати відповідно до проформи;

- CMR від 19.07.2024 № Б/Н та від 20.07.2024 № Б/Н гр.3 Місце розвантаження вказано Україна, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а не про країну прийняття вантажу до перевезення; - дана довідка від 20.07.2024 № б/н вартість перевезення вказана лише до митного кордону України. Відсутній рахунок на перевезення; - заявка на перевезення від 10.05.2024 № 13 – не містить реквізитів обидвох сторін. У вищезазначеній заявці внизу сказано, всі графи мають бути заповнені , якщо інформація відсутня, вони мають бути прокреслені;

Наданий рахунок на перевезення від 26.06.2024 № 12031706 не містить відомостей щодо зберігання товарів у порту;

- відповідно до інформації даних інтернет-ресурсів- www searates.com/ua/container/tracking - даний вантаж вийшов з порту Китаю - 19.05.2024, а зайшов в порт Гданська 13.07.2024. Проте CMR № б/н та CMR № б/н складена в Гданську – 19.07.2024 та – 20.07.2024. Будь-які відомості, щодо зберігання товару у ТСД відсутні. Відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару.

Однак, колегія суддів вважає вказаний висновок помилковим з огляду на наступне

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17

Колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог МК України сертифікат якості та документ який підтверджує статус виробника - не є документами, що підтверджує митну вартість товару.

Щодо відомостей про виробника товару, матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив закупівлю товару безпосередньо у Виробника, відповідно до п.1.1. зовнішньоекономічного договору № 100-GU19 від 20.01.2019 (Додаток № 1 до позову): За цим договором Продавець відвантажує товар: ВАНТАЖНІ ТА ЛЕГКОВІ ШИНИ, СТАЛЬНІ ДИСКИ В АСОРТИМЕНТІ - бренду, вказаному в Комерційному Інвойсі, виробництва компанії «GUIZHOU TYRE CO., LTD» адрес: NO 41, Baihua ave, Yunyan District Guiyang Guizhou, China. На підтвердження товару постачальником надано сертифікат про походження товару № 24C5200A0127/00262 від 28.05.2024 (Додаток 10 до позову).

Таким чином, ненадання Продавцем сертифікату може свідчити про невиконання Продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату якості ЕСЕ, проте не може свідчити про заниження митної вартості товару

Крім того, відповідно до МК України сертифікат якості не є документом, що підтверджує митну вартість, тому його наявність / відсутність не впливає на числові складові митної вартості .

В якості розбіжності в рішенні про корегування митної вартості зазначено, що експортна декларація країни відправлення 531620240161043383 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару та дату подання декларації.

Проте судом не було взято до уваги та не враховано, що до митного оформлення була подана копія експортної МД країни відправлення № 531620240161043383 від 09.05.2024 (Додаток 11 до позову).

Експортна декларація - це митний документ, який складений, в даному випадку, постачальником товару і підтверджує експорт товарів та законність вивезення продукції з країни-експортера.

В експортній вантажній митній декларації зазначено: дані про постачальника (GUIZHOU TYRE CO., LTD), покупця (ТОВ « 100 ШИН+»), умови поставки (FOB), містить посилання на номери контейнерів (MSDU6964581; MSDU6972951) містить посилання на Інвойс (24032402001) вагу (28481,25 кг.), найменування товару (шини для вантажних автомобілів) , кількість товару (458 шт.) та вартість товару (60385,02 Дол. США), що в повній мірі збігаються з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, що надані до митного оформлення, що в повній мірі збігаються з даними, зазначеними в митній декларації № 24UA209230066661U7 від 22.07.2024 (Додаток № 5 до позову) та поданих позивачем до митного оформлення документах.

Таким чином, у митного органу була наявна можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією товару, що оцінюється. При цьому, відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність/відсутність «відміток митного органу» впливає на визначення митної вартості товару, як і необхідності та обов`язковості зазначення цих даних в копії декларації країни відправлення.

Крім того в розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

При цьому, експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера (Китай), а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 813/1350/14.

В якості розбіжності в рішенні про корегування митної вартості зазначено, що калькуляція № 24032402001 від 09.05.2024 не може бути взята до уваги, оскільки маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною.

Проте судом першої інстанції не було взято до уваги та не враховано наступне.

Позивачем по митного оформлення наданий Розрахунок ціни (калькуляція) № 24032402001 від 09.05.2024 (Додаток № 12 до позову).

Калькуляція – це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.

Положеннями п.4 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми розрахунку ціни (калькуляції).

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у калькуляції певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Крім того чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми калькуляції.

Калькуляція - це документ, який складається постачальником, та позивач не має впливу на його зміст. Тобто, постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції, виходячи з фактично понесених ним видатків у зв`язку з поставкою товару позивачу.

Крім того калькуляція не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, що передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому не впливає на визначення митної вартості товару.

В якості розбіжності в рішенні про корегування митної вартості зазначено, що у фактурі та проформі № 24032402001 від 01.03.2024 вказано ,що товар здійснюється 100% попередня оплата.

Із матеріалів справи слідує, що до митного оформлення надано проформу на суму 60385,02 дол. США. Декларантом надано платіжну інструкцію № 117 від 10.04.2024 на суму -20846,99 дол США та платіжну інструкцію №118 від 16.04.2024 на суму- 40000 дол США.

Вищезазначені платіжні інструкції у гр.,70 містять посилання на проформу 24032402001 від 01.03.2024. Сума зазначена у проформі 60385,02, а сума сплачена по платіжних інструкціях- 60846,99 дол. США.

Колегія суддів зауважує, що позивач здійснив оплату в розмірі більшому, ніж це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору, а саме сплатив на 461,97 Дол. США більше.

Суд апеляційної інстанції враховує доводи скаржника про те, що позивач та постачальник товару мають договірні відносини з 2019 року, а сума переплати буде врахована Постачальником при майбутніх поставках, що узгоджено з Постачальником (GUIZHOU TYRE CO., LTD ). В якості додатка до позову надано лист постачальника б/н від 22.07.2024 (Додаток 13 до позову).

В якості розбіжності в спірному рішенні про корегування митної вартості зазначено, платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів та різні суми оплати відповідно до проформи;

Проте судом не було взято до уваги та не враховано, що позивачем до митного оформлення був наданий банківський платіжний документ №117 від 10.04.2024 та № 118 від 16.04.2024, що підтверджує 100% оплату за партію товару.

Відповідно до частини 2 ст.40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст.40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (далі - Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, зокрема у підпункті 8 зазначено платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити найменування надавала платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT- код/(ВІС) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавала платіжних послуг отримувача - SWIFT-KOA/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавай платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавала платіжних послуг].

Враховуючи викладене, банківські платіжні документи №117 від 10.04.2024 та № 118 від 16.04.2024 містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є належними підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТОВ « 100 ШИН+» на рахунок контрагента «GUIZHOU TYRE CO., LTD » оплату за товар, що поставляється.

В якості розбіжності в рішенні про корегування митної вартості зазначено, CMR від 19.07.2024 Б/Н та від 20.07.2024 Б/Н гр.3 Місце розвантаження вказано Україна, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а не про країну прийняття вантажу до перевезення.

Проте судом не було взято до уваги та не враховано наступне.

Позивачем до митного оформлення були надані Автотранспортні накладні (CMR) № Б/Н 19.07.2024 та № Б/Н від 20.07.2024 (Додаток № 14 до позову).

Основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19 травня 1956) (далі – Конвенція КДПВ).

CMR – це міжнародна товарно-транспортна накладна, це бланк, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися. Правила та коментарі щодо заповнення типової форми міжнародної транспортної накладної (CMR): Графа 3. Вказуються місце розвантаження вантажу. В усіх поданих до митного контролю CMR вказувалася країна вивантаження. Під місцем вивантаження відправник вважає саме країну, а не місто, оскільки Конвенція КДПВ не вказує необхідність зазначати саме місто завантаження.

Крім того, твердження митного органу про порушення порядку заповнення CMR не свідчать про наявність у поданих до митного контролю документах розбіжностей, адже розбіжність повинна бути між декількома документами, чи про наявність у цих документах ознак підробки, адже відсутнє рішення відповідного органу, що свідчило б про підробку документів. Також не вказано, яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 20 червня 2023 року по справі № 1.380.2019.006247.

В якості розбіжності в рішенні про корегування митної вартості зазначено, що в довідці від 20.07.2024 №б/н вартість перевезення вказана лише до митного кордону України, відсутній рахунок на перевезення.

.Згідно вимог розділу ІІІ «Правил...», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 до документів, що місять відомості про вартість перевезення можуть належати зазначені в наказі документи. Таким чином в нормативному акті наведені приклади документів, які можуть надаватися для підтвердження вартості перевезення, проте цей перелік не є вичерпним, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати».

Відповідно до пп.6 п 2. Ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду у від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі № 810/2839/17, а від 21 листопада 2019 року у справі № 804/9754/15, від 07 травня 2020 року у справі № 400/2922/18.

На підтвердження транспортних витрат, з порт Gdansk (Польща) до п/п Рава-Руська надано Довідку про транспортні витрати № БН н від 20.07.2024 ( Додаток № 15 до позову), що містить вартість перевезення, номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (BK1540IC/BK0495XF; BK4567IA/BK3348XF), містить номер контейнера (MSDU6964581;MSDU6972951 ) містить номер та дату CMR (№Н 19.07.2024 та № Б/Н від 20.07.2024), містить посилання на Інвойс (24032402001 від 09.05.2024), що в повній мірі збігається з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості цієї поставки.

Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: Договір на перевезення № 20240718/2 від 18.07.2024 (Додаток № 16 до позову до позову); Рахунок на оплату № 43 від 24.07.2024 (Додаток № 17 до позову); Акт виконаних робіт № 43 від 24.07.2024 (Додаток № 18 до позову); Банківський платіжний документ № 14465 від 26.07.2024(Додаток №19 до позову).

Рахунок на оплату № 43 від 24.07.2024 (Додаток №17 до позову) був оформлені після завершення митного оформлення товарів згідно умов договору та умов ведення позивачем господарської діяльності, тому з об`єктивних причин зазначений документ не міг бути поданий до митного оформлення.

Щодо зауважень про те, що Довідки не містять відомостей про вартість за усім маршрутом перевезення (після перетину кордону).

Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з п.2 ч.11 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення на територію України.

Отже, відповідно до приписів п.1 ч.10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості. Тому наявність / відсутність цінової інформації про транспортування товару по території України не має впливу на визначення митної вартості оцінюваної партії товару.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково зазначив про неможливість встановлення обставин транспортування Товару з порту YANTIAN до порту Гданськ, та обставини перевантаження товару із борту судна в автомобіль.

Позивачем до митного оформлення була надана Довідка про транспортні витрати № Б/Н від 22.07.2024, зазначена довідка наявна у матеріалах справи (а.с.115,зворот), оскільки буда надана самим відповідачем до відзиву на позовну заяву, що підтверджує її наявність у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.

Додатково витрати на транспортування з порту YANTIAN до порту Гданськ та вантажо-розвантувальні роботи в порту підтверджують: Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № №KH42FS від 25.08.2021 (Додаток № 21 до позову) ; рахунок на оплату № 12031706 від 26.06.2024 (Додаток 22 до позову), що містить перелік та вартість послуг, що були надані експедитором.

Позивач здійснив оплату послуг, що підтверджується банківським платіжним документом № 14281 від 26.06.2024 (Додаток № 23 до позову).

Відповідачем не доведено, що факт відсутності рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг впливає на цифрові складові митної вартості.

До митного оформлення була надана Заявка № 13 від 10.05.2024 до договору транспортного експедирування №KH42FS від 25.08.2021, форма та зміст якої відповідає формі та змісту узгодженій сторонами Договору транспортного експедирування.

В якості розбіжності в рішенні про корегування митної вартості зазначено, що наданий рахунок на перевезення від 26.06.2024 № 12031706 не містить відомостей, щодо зберігання товарів у порту.

Колегія суддів враховує, що позивачем до митного оформлення був наданий рахунок на оплату № 12031706 від 26.06.2024 (Додаток 22 до позову), що містить перелік та вартість послуг, що були надані експедитором. Позивач здійснив оплату послуг, що підтверджує банківський платіжний документ № 14281 від 26.06.2024 (Додаток № 23 до позову).

Рахунок на перевезення від 26.06.2024 № 12031706 містить вичерпний перелік послуг, що надавались Експедитором, інші послуги, в тому числі зберігання не надавались.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У митному законодавстві відсутні загальні правила стосовно розподілу обов`язків щодо доказування між сторонами митних правовідносин, тому наведене положення може бути застосоване за аналогією до правовідносин митного контролю.

Отже, якщо, за твердженням декларанта, додаткових витрат пов`язаних з транспортуванням (окрім наведених в довідках про транспортні витрати та рахунку на оплату), навантаженням, обробкою, страхуванням, пакуванням, експедирування, зберіганням - не було, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

Натомість, якщо митниий орган стверджує, що додаткові витрати все ж таки здійснювалися, то він повинен довести наявність цього факту.

Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 06 вересня 2019 року справа № 815/2501/18.

Згідно з п.3. ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17;

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів зауважує, що в якості додаткових документів відповідачем були витребувані всі документи, передбачені статтею 53 МК України.

Разом з тим, можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

Суд першої інстанції вказав на правомірність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості, при чому зазначаючи, що у відповідача була відсутня можливість застосування інших методів.

Проте судом не було взято до уваги та не враховано наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюванихтоварів (пункту 2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, як слідує з гр.33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

В якості джерела цінової інформації відповідачем використана митна декларації 24UA500500015477U0 від 01.05.2024.

Проте судом не враховано, що митна вартість за відповідною декларацією визначена за резервним (6 методом), про що зазначено в гр. 43 (Код МВВ).

Крім того об`єм партії, а саме вага та кількість товару суттєво (більше, ніж у 2 рази) відрізняється від партії товару, що оцінюється.

Таким чином, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що підставою для його скасування.

Крім того, за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України.

Колегія суддів вважає, що митний орган не навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що під час процедури митного оформлення ввезеного позивачем товару у митного органу були відсутні правові підстави для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

З огляду на встановлені обставини справи, оскільки надані митному органу документи містили достатні дані для визначення заявленої митної вартості, у митного органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100387/1 від 23.07.2024.

З огляду на вказане, підлягає задоволення також похідна позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002482.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з платіжними інструкція № 14616 і № 14617 від 23 серпня 2024 року сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2488,30 грн і 2420,40 грн відповідно.

Також, із матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з платіжною інструкцією № 15228 від 30 грудня 2024 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5892,84 грн.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 10803,54 грн судового збору.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 380/18474/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100387/1 від 23.07.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002482.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ ВП 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 км, сільрада Княжицька, Броварський район, Київська область, 07455, ЄДРПОУ 38012976) судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги в розмірі 10803 гривні 54 коп. (десять тисяч вісімсот три гривні 54 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець