Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №260/6636/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/6636/25 пров. № А/857/33941/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Кухтея Р.В.

за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ТОВ “ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС” на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 260/6636/25 за адміністративним позовом ТОВ “ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС” до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

місце ухвалення судового рішення м.Ужгород

Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження

суддя у І інстанціїВащилін Р.О.

дата складання повного тексту рішення14.05.2026

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №260/6636/25 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Доміон Транс Сервіс» (місцезнаходження: вул. Василя Пачовського, буд. 5, а, м. Хуст, Закарпатська область, 90400, код ЄДРПОУ – 44405906) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 441066994) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що застосування штрафу у розмірі 3677155,47 грн. та на суму 24000,00 грн. у період воєнного стану є надмірним та неспівмірним. Санкція не відповідає меті валютного нагляду — забезпеченню надходження валюти, а не покаранню добросовісного резидента. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згодом Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався: з 26 березня 2022 року строком на 30 діб; з 25 квітня 2022 року – на 30 діб, з 25 травня 2022 року – на 90 діб, з 23 серпня 2022 року – на 90 діб. Тобто ТПП України листом повідомила «всіх, кого це стосується» про те, що з 24 лютого 2022 року зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності України.

Враховуючи вимоги Закону №2473, а також початок бойових дій на території України, для можливого звільнення платників податків від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, беручи до уваги незмінність податкового законодавства зі спірних правовідносин, скаржник вважає, що вищенаведена ППР є безпідставною та необґрунтованою.

При цьому скаржник у тексті апеляційної скарги здійснює опис аргументів щодо іншого суб`єкта господарювання — Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМІОН АВТО ГРУП» код ЄДРПОУ 41083774.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв.

Представник відповідача Крупа-Газуда М.В. в судовому засіданні надала пояснення та заперечила проти доводів апеляційної скарги.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у цій адміністративній справі ТОВ «Доміон Транс Сервіс» посилалося на наявність форм-мажорних обставин (повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України), як на безумовну підставу неможливості застосування до нього відповідальності за порушення граничних строків виконання зобов`язань за зовнішньоекономічними контрактами. Проте будь-яких доказів або обґрунтувань того, що вказана форс-мажорна обставина якимсь чином вплинула на взаємовідносини між ним та його контрагентами позивач не надав.

Більше того, за умовами п. 9.2 договорів, сторона, яка внаслідок форм-мажорних обставин, що наступили, не може виконати свої зобов`язання за цим договором, повинна негайно, але не пізніше 3 робочих днів від початку дії таких обставин, повідомити про це іншу сторону і на першу вимогу протягом 10 робочих днів представити іншій стороні документ, виданий компетентним органом (установою, організацією), що підтверджує дію форс-мажорних обставин.

Настання обставин, передбачених п. 9.1 договору, продовжує термін виконання зобов`язань по договору на термін, тривалість якого відповідає тривалості форс-мажорних обставин (п. 9.3 договору).

Однак будь-яких доказів звернення до контрагента в порядку п. 9.2 та надання сертифікатів Торгово-промислової палати України на засвідчення дії форс-мажорних обставин позивач ні посадових особам ГУ ДПС у Закарпатській області, ані суду не надав.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку про правомірність застосування до ТОВ «Доміон Транс Сервіс» пені, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону, тому оскаржене податкове повідомлення-рішення №4387/07-16-07-06 від 13.05.2025 скасуванню не підлягає.

Також судом встановлено, що ГУ ДПС у Закарпатській області скерувало рекомендованою кореспонденцією на адресу «Доміон Транс Сервіс» запити про надання пояснень та їх документального підтвердження від 20.01.2023 №793/6/07-16-07-06; від 27.02.2023 №2340/6/07-16-07-06; від 29.05.2023 №6255/6/07-16-07-06; від 31.01.2025 №1867/6/07-16-07-06-09.

Поряд з цим, витребувану у запитах інформацію та документи позивач у встановлений строк не надав. Вказана обставина зафіксована в акті №146/07-16-07-06-04-05/44405906 від 14.04.2025. Позивач жодних заперечень з цього приводу не наводить.

Відповідно до п. 121.3 ст. 121 ПК України, неподання або подання не в повному обсязі інформації про структуру власності або про кінцевого бенефіціарного власника самостійно або на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-1 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє від обов`язку подання інформації, передбаченої статтею 44-1 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення 4388/07-16-07-06 від 13.05.2025 є правомірним.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 08 по 14 квітня 2025 року посадовими особами Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі – ГУ ДПС у Закарпатській області) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Доміон Транс Сервіс» (далі – ТОВ «Доміон Транс Сервіс») з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) №Е1 від 15.03.2022 за період діяльності з 15.03.2022 по 07.04.2025; №Е4 від 05.05.2022 за період діяльності з 05.05.2022 по 07.04.2025; №35 від 09.06.2022 за період діяльності з 09.06.2022 по 07.04.2025; №34 від 16.06.2022 за період діяльності з 16.06.2022 по 07.04.2025; №Е11 від 18.06.2022 за період діяльності з 18.06.2022 по 07.04.2025; №Е14 від 27.06.2022 за період діяльності з 27.06.2022 по 07.04.2025; №Е1 від 15.06.2024 за період діяльності з 15.06.2024 по 07.04.2025. За результатами проведеної перевірки складено акт №5534/07-16-07-04-05/44405906 від 21.04.2025.

Згідно з висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення ТОВ «Доміон Транс Сервіс»:

1) ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII із змінами та доповненнями, у результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, на загальну суму 5462715,63 грн. (139200,00 євро);

2) п.п. 73.3.3. п. 73.3. ст. 73 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством не подано інформацію та її документальне підтвердження, що було визначено в запитах Головного управління ДПС у Закарпатській області: від 20.01.2023 №793/6/07-16-07-06; від 27.02.2023 №2340/6/07-16-07-06; від 29.05.2023 №6255/6/07-16-07-06; від 31.01.2025 №1867/6/07-16-07-06-09.

За результатами проведеної податкової перевірки, у зв`язку з виявленими порушеннями, 13 травня 2025 року ГУ ДПС у Закарпатській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

- №4387/07-16-07-06, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховано пеню у розмірі 3677155,47 грн;

- №4388/07-16-07-06, яким за ненадання на запити контролюючого органу інформації та її документального підтвердження збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» на загальну суму 24000,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом вищезазначених податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак рішенням №21949/6/99-00-06-01-03-06 від 30.07.2025 подану скаргу залишено без розгляду.

Вважаючи прийняті ГУ ДПС у Закарпатській області податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII.

Статтею 13 Закону № 2473-VIII врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Згідно з частиною п`ятою статті 13 названого Закону порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Аналіз указаних норм свідчить, що законодавець пов`язує обов`язок резидента щодо забезпечення надходження валютної виручки за операціями з експорту товарів із дотриманням граничних строків розрахунків, установлених Національним банком України. Порушення таких строків тягне за собою застосування до резидента відповідальності у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі, визначеному частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Водночас наведені приписи підлягають застосуванню з урахуванням положень частини сьомої статті 13 цього Закону, якою передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Пунктом 142 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» установлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Отже, для правильного вирішення спору у цій категорії справ значення мають, зокрема, такі обставини: дата здійснення експортної операції; дата виникнення обов`язку щодо зарахування валютної виручки; граничний строк розрахунків, який підлягав застосуванню до відповідної операції; розмір неодержаних коштів; кількість днів прострочення; наявність або відсутність установлених законом підстав для зупинення перебігу такого строку та нарахування пені.

При цьому суд звертає увагу, що граничний строк розрахунків, установлений Національним банком України на виконання статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», є елементом публічно-правового регулювання у сфері валютного нагляду, а не індивідуально погодженою сторонами умовою конкретного зовнішньоекономічного контракту.

Відповідно до частини 5 Закону України №2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Повертаючись до матеріалів цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в ході проведеної перевірки, результати якої відображено у акті №5534/07-16-07-04-05/44405906 від 21.04.2025 встановлено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні імпортних зовнішньоекономічних операцій, а саме ч. 2, 3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» із змінами та доповненнями, у результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, на загальну суму 5 462 715,63 грн. (139 200 євро):

- № Е1 від 15.03.2022, який укладено між фірмою-нерезидентом «CHALET TATRY s.r.o.» (07101 Michalovce, Stavbarov 3872 ,Словаччина) та ТОВ «ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС». Період порушення граничних строків: з 12.09.2022 по 07.04.2025, що складає 938 днів протермінування. Сума простроченої заборгованості у гривневому еквіваленті становить 583 708,08 грн. Застосована сума пені становить 583 708,08 грн;

- № Е4 від 05.05.2022, який укладено між фірмою-нерезидентом «Milmark OU» (10415 Tallinn, Suur-Patarei 25-11, Естонія) та ТОВ «ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС». Період порушення граничних строків: з 02.11.2022 по 07.04.2025, що складає 887 днів протермінування. Сума простроченої заборгованості у гривневому еквіваленті становить 1 043 170,38 грн. Застосована сума пені становить 1 043 170,38 грн;

-№ Е11 від 18.06.2022, який укладено між фірмою-нерезидентом «Milmark OU» (10415 Tallinn, Suur-Patarei 25-11, Естонія) та ТОВ «ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС». Період порушення граничних строків: з 17.12.2022 по 07.04.2025, що складає 843 дні протермінування. Сума простроченої заборгованості у гривневому еквіваленті становить 586 449,27 грн. Застосована сума пені становить 586 449,27 грн;

-№ Е14 від 27.06.2022, який укладено між фірмою-нерезидентом «Milmark OU» (10415 Tallinn, Suur-Patarei 25-11, Естонія) та ТОВ «ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС». Період порушення граничних строків: з 25.12.2022 по 07.04.2025, що складає 835 днів протермінування. Сума простроченої заборгованості у гривневому еквіваленті становить 640 761,00 грн. Застосована сума пені становить 640 761,00 грн.

- № Е1 від 15.06.2024, який укладено між фірмою-нерезидентом «Milmark OU» (10415 Tallinn, Suur-Patarei 25-11, Естонія) та ТОВ «ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС». Період порушення граничних строків: з 14.12.2024 по 07.04.2025, що складає 115 днів протермінування. Сума простроченої заборгованості у гривневому еквіваленті становить 1 443 330,90 грн. Застосована сума пені становить 497 949,16 грн.

- № 34 від 16.06.2022, який укладено між фірмою-нерезидентом «SILO JELICIC d.o.o.» (Словенія, 3250 Rogaska Slatina, Celjska cesta 7) та ТОВ «ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС». Період порушення граничних строків: з 27.12.2024 по 30.03.2025, що складає 93 дні протермінування. Сума простроченої заборгованості у гривневому еквіваленті становить 1 165 296,00 грн. Застосована сума пені становить 325 117,58 грн.

За результатами перевірки ТОВ «ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС» Головне управління ДПС у Закарпатській області прийняло податкові повідомлення – рішення Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.09.2025 5 від 13.05.2025:

- нарахована пеня за порушення термiнiв розрахунків у сферi ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства, в сумі 3 677 155,47 грн. (податкове повідомлення – рішення №4387/07-16-07-06)

- застосовано штрафні санкції в сумі 24000 грн. (податкове повідомлення – рішення від №4388/07-16-07-06).

За перевірений період, ТОВ «ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС» не отримувало висновки центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків розрахунків за переліченими імпортними зовнішньоекономічними договорами.

ТОВ «ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС» не зверталося до судових органів про стягнення з перелічених нерезидентів заборгованості, що виникла внаслідок недотримання умов зовнішньоекономічного договору (контракту), не отримувало рішення (ухвали) про прийняття (відмову у прийнятті) позовної заяви, рішення про задоволення або відмову, або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку.

В ході перевірки також встановлено, що ТОВ «ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС» не отримувало Довідки (сертифікати) щодо підтвердження форс-мажорних обставин, видані уповноваженою організацією (органом) країни нерезидента зовнішньоекономічного договору (контракту) у якій такий нерезидент розташований або третьої країни відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту).

Товариством заперечення до акту перевірки до ГУ ДПС у Закарпатській області не подавалось.

Вказані обставини позивачем не заперечуються. При цьому позивачем не наведено жодної інформації, фактів з посиланням на первинні документи, що може ставити під сумнів правильність та законність висновків, наведених в акті перевірки щодо порушення граничних строків розрахунків на підставі яких було винесено податкове повідомлення -рішення від 13.05.2025 №4387/07-16-07-06, №4388/07-16-07-06.

Єдиним обґрунтуванням позовної заяви позивач вказує наявність форс-мажорних обставин, зокрема, наявність воєнного стану в Україні, які вплинули на невиконання контрагентами зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону №2473 у разі, якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (або непереборної сили) визначений Законом України «Про торгово-промислові палати» №671/97-ВР від 02.12.1997 (далі Закон України №671/97-ВР) та Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України 15.07.2024 №40 (3), далі – Регламент.

У відповідності до ч.2 ст.14-1 Закону України №671/97-ВР, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

У відповідності до ч.1 ст.14-1 Закону України №671/97-ВР, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Згідно п.6.2 Розділу 6 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особисто кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Правову позицію щодо необхідності доведення і належного правового оформлення обставин непереборної сили сформулював Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Так, зокрема, у вказаних постановах зазначається, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові від 23.07.2024 року справа №240/25642/22 Верховний Суд виснував, що саме по собі введення в Україні воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не перерахування контрагентом – нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів.

У постановах від 12.12.2024 у справі № 380/839/24, від 14.01.2025 у справі № 440/17191/23 Верховний Суд, з посиланням на постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, зазначено, що усталеною є практика ВС, що форс мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс мажорними саме для цього конкретного випадку.

У постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16 ВС зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

З наведених вище підходів слідує, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

За висновками Верховного Суду, сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання. При цьому, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання.

Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Про обґрунтованість такого висновку свідчить і аналіз ч. 6 ст. 13 Закону України №2473, яка передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання необхідним є доведення:

1) наявності обставин непереборної сили;

2) їх надзвичайний характер;

3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;

4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова ВС від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Такі висновки викладено у постановах ВС від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16.

Отож лист Торгово-промислової палати України носить загальний інформаційний характер, без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні/обов`язку. Неможливість виконання зобов`язання/обов`язку особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Обставини військової агресії на території України не є автоматичною, безумовною підставою, яка підтверджує відсутність можливості виконання зобов`язання/обов`язку.

Позивачем не надано доказів у вигляді відповідного сертифіката, який би засвідчував виникнення для позивача обставин непереборної сили з 24 лютого 2022 року, а також не надано доказів, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків компаніями-нерезидентами, а відтак, ним не доведено наявність форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконанню зобов`язань за зовнішньо-економічними контрактами. Отже, посилання Позивача на лист Торгово-промислової палати України, як підставу невиконання зобов`язань за вказаними контрактами, є безпідставними та необґрунтованими.

Тим більше судом ураховано, що позивач розміщений на території Закарпатської області, яка не відноситься до території активних бойових дій, а відтак введення в Україні воєнного стану не могло бути перешкодою для вчинення позивачем активних дій з метою забезпечення нерезидентами за переліченими зовнішньоекономічними договорами розрахунків у визначений граничний строк.

Стосовно ж доводів скаржника які стосуються того, що застосований (за порушення ч.2 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції») штраф у розмірі 3677155,47 грн. та на суму 24000,00 грн. у період воєнного стану є надмірним та неспівмірним, а сама санкція не відповідає меті валютного нагляду — забезпеченню надходження валюти, а не покаранню добросовісного резидента, то колегія суддів зазначає таке.

Норма ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» встановлює чітку та імперативну відповідальність за порушення граничних строків розрахунків. Суд не наділений дискреційними повноваженнями щодо зміни встановленого законом розміру штрафних санкцій чи звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності з мотивів «неспівмірності».

Метою валютного нагляду є не лише стимулювання повернення виручки, а й невідворотність покарання за виведення капіталу за кордон усупереч інтересам держави. Воєнний стан лише посилює вимоги до фінансової дисципліни, тому посилання скаржника на особливі умови та власну добросовісність не можуть бути підставою для скасування законно нарахованої санкції.

Як наслідок на переконання апеляційного суду оскаржуване податкове повідомлення-рішення №4387/07-16-07-06 від 13.05.2025 є правомірним, а тому скасуванню не підлягає.

Стосовно ж податкового повідомлення-рішення №4388/07-16-07-06 від 13.05.2025, то оскаржуючи рішення суду першої інстанції в цій частині скаржник не привів жодних мотивів з яких вказане судове рішення є таким, що ухвалено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження відповідних правових норм і фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Обов`язок доведення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права покладається на скаржника.

Перевіряючи законність судового рішення в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №4388/07-16-07-06 від 13.05.2025, колегія суддів констатує, що апеляційна скарга містить лише формальну незгоду з висновками суду першої інстанції, проте не містить жодних належних та обґрунтованих мотивів чи доводів, які б спростовували ці висновки. Скаржником не зазначено, у чому саме полягає неповнота дослідження обставин справи або які саме норми права були порушені.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що сама лише незгода з судовим рішенням не є підставою для його скасування. Оскільки скаржником не наведено правових аргументів щодо протиправності рішення суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів не знаходить підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції та визнає їх законними та обґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що останнім повно та всебічно встановлено обставини справи, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ТОВ “ДОМІОН ТРАНС СЕРВІС” залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 260/6636/25залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

Р. В. Кухтей

Повне судове рішення складено 21 липня 2026 року