Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №240/22600/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22600/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

22 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки Закон № 1058-IV не містить положень про можливість кратного обчислення страхового стажу для зазначеного виду пенсії, а норми ст. 57 Закону № 1788-XII та Положення № 530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року по справі № 240/22600/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, апелянт вказує, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 15.10.2024, тобто по досягненню ним 60-річного віку, а не дострокової пенсії за віком, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції щодо неможливості кратного обчислення стажу є безпідставними. Апелянт також посилається на ст. 57 Закону № 1788-XII, п. 2.3 Положення № 530, п. 3 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 та практику Верховного Суду (постанови від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17, від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а) як на підстави для зарахування періодів його військової служби в особливий період до страхового стажу у кратному обчисленні - один місяць служби за три.

ГУ ПФУ в Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів і мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві відповідач зазначив, що його дії є правомірними, оскільки пільгове обчислення стажу (один місяць за три) передбачено лише при визначенні вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям відповідно до Закону № 2262-XII, а Законом № 1058-IV зарахування в пільговому обчисленні не передбачено. Страховий стаж позивача становить 23 роки 2 місяці 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.02.2022).

Згідно інформації, зазначеної у військовому квитку серії НОМЕР_2 , починаючи з 24.02.2021 ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частини НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 21.06.2024 № 4027, наданої військовою частиною НОМЕР_3 , в періоди з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023 та з 10.09.2023 по дату видачі цієї довідки ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Бахмутському районі Донецької області.

З метою реалізації права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 15.10.2024, в якій просив призначити йому дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як особі, яка має статус учасника бойових дій.

На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1) за принципом екстериторіальності вказану заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 23.10.2024 № 124150004612, яким відмовило йому у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність у нього страхового стажу в розмірі 25 років.

Обґрунтовуючи відмову в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в своєму рішенні вказало, що страховий стаж ОСОБА_1 становить лише 23 роки 02 місяці 20 днів. При цьому, за результатами розгляду документі, доданих до заяви, до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності заявника.

При цьому, згідно інформації, вказаної у формі РС-право, період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_3 , в тому числі й періоди його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023 та з 10.09.2023 були зараховані відповідачем до його страхового стажу в одинарному розмірі.

Вважаючи, що на підставі статті 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мали бути зараховані до його страхового стражу в кратному розмірі (з розрахунку один місяць служби за три місяці), ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою (вх. № 26793/М-0600-24 від 25.10.2024).

Розглянувши вказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало ОСОБА_1 листа від 15.11.2024 №27974-26793/М-02/8-0600/24, в якому повідомило, що періоди безпосередньої участі у здійсненні заході із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації враховуються в пільговому обчисленні лише при визначенні вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зарахування таких періодів до страхового стажу в пільговому обчисленні (один місяць за три) Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.

Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не застосування кратності при зарахуванні періодів його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України до страхового стажу, а також вважаючи протиправною відмову у призначенні йому дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправною, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Приписами частин першої третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також особи, яким надано статус учасника бойових дій, - після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення саме дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV. З огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону № 1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.

Щодо доводу апелянта про те, що він звернувся за призначенням пенсії по досягненню 60-річного віку, а не дострокової пенсії, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції є безпідставними, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу саме із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV, як особа, яка має статус учасника бойових дій. Рішення відповідача від 23.10.2024 № 124150004612 також прийнято за результатами розгляду заяви про призначення пенсії саме за цією підставою. Та обставина, що на момент звернення позивач досяг 60-річного віку, не змінює правової природи обраного ним виду пенсійного забезпечення та не впливає на порядок обчислення страхового стажу, визначений Законом № 1058-IV. Пункт 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV встановлює знижений віковий поріг (55 років для чоловіків) та вимогу щодо наявності страхового стажу не менше 25 років, і саме ці умови підлягають перевірці при вирішенні питання про призначення цього виду пенсії.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком на загальних підставах мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Отже, за наявного страхового стажу 23 роки 2 місяці 20 днів позивач не набув права і на пенсію за віком на загальних підставах.

Спір у даній справі зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за Законом № 1058-IV періодів проходження позивачем військової служби в особливий період у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом № 1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону № 1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону.

Щодо посилань апелянта на статтю 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та пункт 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 (далі - Положення № 530), якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 Закону № 1788-XII «військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям».

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення № 530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах — один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, пункт 2.3 Положення № 530, прийнятий на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу, оскільки містить застереження «крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається апелянт, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону № 1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню.

Колегія суддів також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом № 1058-IV. Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу.

Застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Крім того, застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом № 1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії. При цьому пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби.

Зазначений правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 200/8094/24, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що «оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону № 1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону № 1788-ХІІ та Положення № 530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом № 1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі». Верховний Суд також зазначив, що «відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в особливий період у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону № 1058-IV».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 185/4140/17, від 16 червня 2020 року у справі № 185/7049/16-а, колегія суддів зазначає, що у відповідних справах суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону № 1788-XII та пункту 2.3 Положення № 530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV. За таких обставин наведена апелянтом судова практика не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не спростовує висновку про те, що правила кратного обчислення строку військової служби, передбачені законодавством для визначення вислуги років, не можуть бути поширені на порядок обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком у межах правового регулювання Закону № 1058-IV. Зазначений висновок також підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 200/8094/24 (пункти 85– 87).

Таким чином, за відсутності правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023, з 10.09.2023 по 21.06.2024 у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону № 1058-IV, рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 23.10.2024 № 124150004612 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком є правомірним.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.