Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №560/1735/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1735/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

22 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просив:

-визнати протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження №74370550 від 28.04.2025 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загребельської Д.С.;

-зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загребельську Д.С. поновити виконавче провадження по даній справі, скасувавши постанову про закінчення виконавчого провадження та виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023;

-зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загребельську Д.С. надсилати на адресу позивача копії документів по вчинених виконавчих діях.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції залишив поза увагою наявність очевидної бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Загребельської Д.С. у зв`язку із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.04.2025, оскільки судове рішення у справі № 560/1890/23 не виконано, а грошові кошти позивачем не отримані. При цьому, на переконання позивача, наведений у судовому рішенні перелік вжитих заходів відповідачем не є достатніми для виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт його реального виконання. Вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, уповноважених представників для участі у справі не направили.

Від представників позивача та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи норми ч.2 ст.313 КАС України, згідно яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегією суддів вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 560/1890/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, визнано протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не вжиття заходів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (заробітної плати) у розмірі двох третин посадового окладу за час простою ДУ "Веселівський виправний центр (№8)" начальнику відділу нагляду і безпеки цієї установи - ОСОБА_1 за період часу з 01.07.2022 по 01.02.2023; зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції вжити заходи щодо нарахування та виплати начальнику відділу нагляду і безпеки ДУ "Веселівський виправний центр (№8)" ОСОБА_1 грошового забезпечення у розмірі двох третин посадового окладу за час простою за період з 01.07.2022 по 01.02.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 15 листопада 2023 року.

31.01.2023 Хмельницьким окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист № 560/1890/23.

07.03.2024 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 74370550 з примусового виконання виконавчого листа від 31.01.2023 № 560/1890/23, про зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції вжити заходи щодо нарахувати та виплатити начальнику відділу нагляду і безпеки ДУ "Веселівський виправний центр (№8)" Олійнику Олександру Миколайовичу грошове забезпечення у розмірі двох третин посадового окладу за час простою за період з 01.07.2022 по 01.02.2023 встановлено, що державним виконавцем 07.03.2024, на підставі ст.ст.3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження, за вих. № 11796.

На підставі відповіді боржника Південно-Східного МРУЮ з питань виконання кримінальних покарань від 31.03.2025 вих.№ 3216/3.3-2025 та додатків державним виконавцем 28.04.2025 винесена державним виконавцем Міхіною Ольгою Іванівною про закінчення виконавчого провадження № 74370550, згідно п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/1890/23 відповідачем виконано, а відтак відповідач приймаючи оскаржувану постанову, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 Закону № 1404-VIII).

Верховний Суд у постанові від 16.01.2025 року у справі №580/1226/24 вказав, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому, про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання. У разі закінчення виконавчого провадження з підстави, визначеної в пункті 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження завершується, виконавчий документ повертається до суду, який його видав, і стягувач вже не має права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

З матеріалів справи з`ясовано, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року по справі № 560/1890/23 зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції вжити заходи щодо нарахування та виплати начальнику відділу нагляду і безпеки ДУ "Веселівський виправний центр (№8)" ОСОБА_1 грошового забезпечення у розмірі двох третин посадового окладу за час простою за період з 01.07.2022 по 01.02.2023.

Листом від 31.03.2025 вих № 3216/3.3-2025 Південно-Східного МРУЮ з питань виконання кримінальних покарань повідомило відповідача, що на виконало рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №560/1890/23 ним вжито всіх вичерпних заходів шляхом організації ряду заходів , а саме:

-призначення начальника ДУ "Веселівський виправний центр №8";

-внесення зміни до ЄДРЮО;

-відновлення діяльності ДУ "Веселівський виправний центр №8" на підконтрольній Україні території;

-відновлення фінансування ДУ "Веселівський виправний центр №8";

-доведення до відома ДУ "Веселівський виправний центр №8" щодо необхідності проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 .

При цьому, відомості, зазначені в листі підтверджені копіями відповідних документів.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що відповідачем в рамках ВП № 74370550, виконано судове рішення у справі № 560/1890/23.

Стосовно тверджень апелянта про те, що останнім не отримано коштів за час простою за період з 01.07.2022 по 01.02.2023, що на його думку свідчить про невиконання рішення суду у справі № 560/1890/23, то судом першої інстанції підставно звернуто увагу, що резолютивна частина вищезазначеного рішення суду не містила зобов`язання Південно-Східного МРУЮ з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі двох третин посадового окладу за час простою за період з 01.07.2022 по 01.02.2023, оскільки останнього зобов`язано вжити заходів щодо такого нарахування та виплати ОСОБА_1 вказаних коштів.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що, як свідчить зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у справі № 560/1890/23 Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції є відповідальною особою територіального управління Міністерства юстиції, яке здійснює фінансування установ Державної кримінально-виконавчої служби України, однак відповідальними особами територіального управління Міністерства юстиції з липня 2022 не вжито жодного заходу, спрямованого на врегулювання питання щодо оплати праці працівників ДУ "Весельківський виправний центр (№8)" та не покладено тимчасових повноважень розпорядника бюджетних коштів, в частині проведення розрахунково-касових операцій з оплати праці на іншу державну установу.

Тобто, судами констатовано, що Південно-Східне МРУЮ не є тією особою, яка здійснює виплату грошового забезпечення працівникам установ Державної кримінально-виконавчої служби України, проте до обов`язків останнього входить фінансування таких установ та визначення тимчасових повноважень розпорядника бюджетних коштів за відсутності можливості здійснити виплату установою, в якій працювала особа, що має право на виплату грошового забезпечення за час простою.

Як вбачається із доказів, наданих Південно-Східним МРУЮ, останнім відновлено фінансування ДУ "Веселівський виправний центр №8" та доведено до відома ДУ "Веселівський виправний центр №8" щодо необхідності проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 . При цьому, потреба у визначенні тимчасових повноважень розпорядника бюджетних коштів відпала, оскільки на даний час призначений начальник ДУ "Веселівський виправний центр №8".

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем обгрунтовано винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження №74370550 від 28.04.2025, в зв`язку з виконанням судового рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 370 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.