Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №560/1311/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1311/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

22 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,

за участю: секретаря судового засідання: Шемчук Ю.А.,

представника позивача: Янчук С.В.

представника відповідача: Казарець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» (далі ТОВ «Престиж-Авто», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі ГУ ДПС у Хмельницькій області, Управління, контролюючий орган, податковий орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.03.2026, просило:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.01.2026 року №675/2201-0701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 3 659 399,00 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.01.2026 року №681/2201-0701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4 065 999,00 грн та 1 023 367,30 грн за штрафними санкціями.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2026 позов задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.01.2026 року №675/2201-0701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 3 659 399,00 грн.;

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.01.2026 року №681/2201-0701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4 065 999,00 грн та 1 023 367,00 грн за штрафними санкціями.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Хмельницькій області проведена документальна виїзна перевірка ТОВ «Престиж-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2021 по 30.09.2025, валютного законодавства за період з 01.04.2021 по 30.09.2025, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2021 по 30.09.2025, іншого законодавства за період з 01.04.2021 по 30.09.2025.

За результатом перевірки складено акт № 24056/22-01-07-01/32954865 від 08.12.2025 (далі Акт перевірки), в якому зафіксовано наступні порушення:

-п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, п.5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті ТОВ «Престиж-Авто» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, за 2021 рік всього у сумі 3 674 981 грн;

-п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, абз. "е", абз. "є" п.201.1 п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 4 189 524 грн, в тому числі в розрізі звітних періодів: червень 2021 року в сумі 545 890 грн, серпень 2021 року в сумі 508 471 грн, вересень 2021 року в сумі 1 310 820 грн, жовтень 2021 року в сумі 884 591 грн, листопад 2021 року в сумі 727 098 грн, січень 2022 року в сумі 66 536 грн, квітень 2022 року в сумі 34 789 грн, жовтень 2023 року в сумі 94 765 грн, грудень 2023 року в сумі 3 898 грн, квітень 2024 року в сумі 4 079 грн, серпень 2024 року в сумі 4 173 грн, вересень 2024 року в сумі 4 415 грн;

-п.201.10 ст.201, п.89 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, порушило граничний термін реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 4 924,79 грн та граничний термін реєстрації розрахунків коригування на загальну суму ПДВ «-» 11 654,23 грн;

-п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, п.8.4 та п.8.5 розділу VІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за №503/25280 та не подало повідомлення за формою №20-ОПП до ГУ ДПС у Хмельницькій області про відкриття об`єкту оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність;

- п.103.2 ст.103, п.п.141.5.2 п.141.4 ст.141 ПК України, при здійсненні виплат на користь нерезидента FORDON AUTOMOTIVE LIMITED (Республіка Кіпр) доходів із джерелом їх походження з України, не утримано податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, та не сплачено до бюджету під час такої виплати податок на загальну суму-183 863,00 грн, у тому числі: 4 квартал 2021 року-183 863,00 грн.

Товариством подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого, згідно з відповіді ГУ ДПС у Хмельницькій області від 02.01.2026, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем зокрема винесено податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2024 року:

- №675/2201-0701 від 09.01.2026;

- №681/2201-0701 від 09.01.2026.

Не погоджуючись з вказаними повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі, стосовно реєстрації податкової накладної, регулюються нормами Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

За змістом пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

В силу положень п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

За правилами пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість).

У п.п. 14.1.156,14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України міститься визначення, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

П. 22.1 ст. 22 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також указана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону. За такою презумпцією податковий орган встановивши, що певний первинний документ не мав бути облікований, має навести підстави для такої відмови та підтвердити ці обставини зібраними під час перевірки доказами.

Ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Разом з цим нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, які базуються лише на податковій інформації без належного дослідження усіх первинних документів позивача.

Так, судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 675/2201-0701 від 09.01.2026 слугували висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, п.5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті ТОВ «Престиж-Авто» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, за 2021 рік всього у сумі 3 674 981 грн.

Відповідно до вказаного податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 3674981 грн.

На визначення вказаних грошових зобов`язань вплинули висновки відповідача про те, що встановлені під час перевірки обставини об`єктивно свідчать про неможливість реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Прайм Карго ЛТД» та ТОВ «Престиж Авто», та як наслідок договір поставки №10-11/2020-ГІІ від 09.11.2020 не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет.

Надаючи правову оцінку доводам сторін, щодо реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Прайм Карго ЛТД», колегія суддів вказує на таке.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Престиж-Авто» (Покупець) та ТОВ «ПРАЙМ КАРГО ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки №10-11/2020-ГП від 09.11.2020.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати: шрот соєвий кормовий, оболонку соєву кормову, та сиру соєву гідратовану олію (надалі іменується "Товар"), найменування, кількість, якість, умови та строки поставки, ціна за одиницю та загальна вартість якого зазначається у специфікації(ях) та/або видатковій(их) накладній(их) та/або товарно-транспортній(их) накладній, які являються невід`ємними частинами даного Договору.

Кількість та якість Товару визначається у Специфікаціях. Кількість фактично поставленого Товару може відхилятись від кількості зазначеної у Специфікації в межах +- 10% на вибір Покупця, але при цьому відповідати товарно-супровідним документам (ТТН, видаткова накладна) (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. зазначеного Договору, ціна за одиницю та загальна вартість Товару погоджується Сторонами і вказується у Специфікаціях. Сторони дійшли згоди, що визначена сторонами договору ціна є звичайною в розумінні Податкового кодексу України та така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Загальна вартість (ціна) Договору, становить суму, що складається із вартості кожної поставленої партії Товару, вказаної у відповідних видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних та/або Специфікаціях (п. 3.2. Договору).

До Договору поставки №10-11/2020-ГП від 09.11.2020 сторонами було укладено п`ять специфікацій, які відповідно до умов Договору є його невід`ємною частиною, зокрема:

- специфікація №1 від 13.11.2020;

- специфікація №2 від-30.11.2020;

- специфікація №3 від 12.04.2021;

- специфікація №4 від 22.04.2021;

- специфікація №5 від 05.05.2021.

Договір поставки №10-11/2020-ГП від 09.11.2020 в тому числі вищевказані специфікації, сторонами не заперечуються та недійсними в судовому порядку не визнавалися.

В листопаді та грудні 2020 року, на виконання договору поставки №10-11/2020-ГП від 09.11.2020 року, відбулись поставки сирої гідратованої соєвої олії від ТОВ «ПРАЙМ КАРГО ЛТД» до позивача в загальній кількості 748,54 тон на суму з ПДВ 22 846 167,12 грн.

На підтвердження господарських операцій до перевірки надано видаткові накладні від 15.04.2021 №№709-724.

Як свідчать матеріали перевірки, відповідачем не заперечується факт наявності у позивача шроту соєвого кормового, оболонки соєвої кормової, та сирої соєвої гідратованої олії, однак перевіркою не підтверджено фактів постачання ТОВ «ПРАЙМ КАРГО ЛТД» вказаного товару у зв`язку з відсутністю у нього виробничих потужностей та трудових ресурсів для виробництва сирої соєвої гідратованої олії; сертифікатів якості та відповідності що дають змогу індентифікувати виробника. Також не встановлено факту транспортування від ТОВ «Прайм Карго ЛТД» та джерела походження, або реального задекларованого виробництва ТМЦ (сира соєва гідратована олія).

Колегія суддів зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

З`ясовуючи обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарських операцій та ділової мети, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2022 року (справа № 520/1284/19) акцентував увагу на тому, що контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №815/253/16 зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Наведений висновок узгоджується з висновками, що викладені в постановах від 29 жовтня 2019 року (справа №815/8539/13-а), від 18 березня 2020 року (справа №817/822/16) та від 07 лютого 2020 року (справа №820/2344/16).

Поряд з цим за висновком Великої Палати (постанова від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19) сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Щодо доводів податкового органу стосовно відсутності у позивача сертифікатів якості на товари, то судом першої інстанції вірно зазначено, що сертифікат якості не є документом, який підтверджує факт постачання товарів, не містить відомостей про господарську операцію та не відповідає вимогам первинних документів, встановленим законодавством України, а є документом, який підтверджує саме якість товару.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 15.04.2021 у справі № 818/530/16, від 16.12.2021 № 200/13279/19-а, від 21.03.2023 у справі № 620/2487/19.

Поряд з цим, Верховним Судом у постановах по справах №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 та № 640/6854/20 від 01.03.2023 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, надано критичну оцінку посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо помилковості доводів відповідача, що відсутність у контрагентів достатньої кількості основних засобів та ресурсів, є підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Також колегія суддів зауважує, що платник податків не зобов`язаний під час придбання товару встановлювати у контрагента його походження, а тому і не має нести за це відповідальність.

Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано вказано на безпідставність посилання відповідача на відсутність документів, які б засвідчували транспортування товару, при його придбанні у ТОВ «Прайм Каргно ЛТД», з огляду на таке.

Поставка товару для ТОВ «Престиж-Авто» здійснювалася на умовах поставки товару згідно «Інкотермс -2010»: EXW, вул. Кармалюка, 5, смт.Дунаївці, Дунаєвецький район, Хмельницька обл., Україна.

Передача товару від постачальників позивачу відбувалася згідно актів приймання- передачі у смт. Дунаївці.

Згідно умов експортних договорів на реалізацію позивачем даного товару, зобов`язання по транспортуванню товару з смт. Дунаївці були взяті на себе контрагентами-покупцями.

Тобто, комерційні умови придбання товару та його подальшої реалізації не вимагали від позивача здійснювати транспортування товару.

Вказана обставина представником відповідача в ході судового розгляду справи не спростована.

Суд звертає увагу сторін, що сам по собі факт відсутності доказів транспортування товару від ТОВ «Прайм Каргно ЛТД», з урахуванням умов поставки EXW (Інкотермс -2010), не є свідченням відсутності реальності здійснення господарських операцій, а надані позивачем копії актів приймання-передачі є належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №815/2767/15 та від 27.04.2021 у справі №460/3510/20.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

При цьому, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.09.2018 року у справі №820/477/18, від 11.09.2018 року у справі №815/6105/17.

В свою чергу, відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагента позивача, так і за ланцюгами постачання товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, на дання послуг), носять виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

При цьому, податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентом. Ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-постачальником не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цим постачальником.

Визначаючись щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 09.01.2026 року №681/2201-0701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4106086 грн. та 1 027376 грн (предметом апеляційного оскарження є скасування податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4 065 999,00 грн та штрафу в сумі 1 023 367,00 грн.), колегія суддів вказує на таке.

Документальною перевіркою встановлено, що в періоді, який підлягав перевірці, позивачем сформований податковий кредит на суму 4065999 грн. в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість по нереальних господарських операціях з ТОВ «Прайм Карго ЛТД», чим порушено п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, абз. "е", абз. "є" п.201.1 п.201.10 ст. 201 ПК України.

Так, пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України закріплено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, пункт 201.10 статті 201 ПК України доповнено абзацом нового змісту: «Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження».

Судом першої інстанції встановлено, що всі податкові накладні зареєстровані постачальником позивача, а саме ТОВ «ПРАЙМ КАРГО ЛТД» в Єдиному реєстрі податкових накладних, що на підставі п.198.3 ст.198 ПК України є для позивача законною підставою для віднесення відповідних сум до податкового кредиту.

Факту відсутності реєстрації в ЄРПН хоча б одної податкової накладної перевіркою не встановлено.

Щодо посилань податкового органу на нереальність господарських операцій між ТОВ «Престиж-Авто» і ТОВ «ПРАЙМ КАРГО ЛТД», то правова оцінка даному питанню вже надана вище.

При цьому, як підставно звернуто увагу судом першої інстанції, реальність господарських операцій з придбання позивачем соєвої гідратованої олії у ТОВ «ПРАЙМ КАРГО ЛТД», зокрема частина правовідносин між позивачем та ТОВ «ПРАЙМ КАРГО ЛТД» за договором поставки №10-11/2020-ГП від 09.11.2020 вже була предметом судового розгляду у справі №560/12697/21, за наслідками якої суди всіх інстанцій дійшли висновку про підставність внесення ТОВ «ПРАЙМ КАРГО ЛТД» до податкового кредиту сум по господарських операціях за вищевказаним договором.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що грунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності засвідченої наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в цих документах неповні, недостовірні чи суперечливі.

За таких обставин, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.