Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №240/25926/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 20 липня 2026 р.

Справа: №240/25926/25

Суддя: Граб Л.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25926/25

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

21 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у звільненні з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.04.2022 ОСОБА_1 уклав Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (далі - Контракт). Контракт є строковим та таким, що укладено відповідно до строків установлених законодавством, за погодженням сторін на 03 (три) роки.

Наказом командира військової часини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 275 від 26.06.2023 військовослужбовця ОСОБА_1 з 26.06.2023 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.04.2025 № 113 ОСОБА_1 продовжено строк військової служби понад встановлені строки на особливий період або до оголошення демобілізації з 11.04.2024.

Як пояснив представник позивача, 29.09.2025 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" за накладною № 0102123021735 останній надіслав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. "ж" п. 3 . 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. Також рапорт про звільнення позивачем було подано по команді особисто.

За результатами розгляду рапорту, військова частина НОМЕР_1 листом № 9785 від 23.10.2025 повідомила про відсутність підстав для його задоволення, в зв`язку з неподанням повідомлення не пізніше як за три місяці до закінчення строку її контракту про бажання чи небажання укладати новий контракт чи про відмову у його укладенні.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Ст.17 Конституції України визначено, щозахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 2 Закону № 2232-XII, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У частині 1 статті 24 Закону № 2232-XII закріплено, що початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Відповідно до п. 15 Положення № 1153/2008 з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються:

контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі-контракт про проходження військової служби)-письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби;

контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - контракт про навчання) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання).

Пунктом 34 Положення № 1153/2008 визначено, що контракт припиняється (розривається):

-у день закінчення строку контракту;

-у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший;

-у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України);

-у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти;

-у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим;

-у день видачі свідоцтва про смерть військовослужбовця на підставі проведеної генетичної експертизи, якщо військовослужбовця не було визнано судом безвісно відсутнім чи оголошено померлим.

Згідно п.35 Положення № 1153/2008 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення):

1)за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й", "л" та "о" пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

Під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період:

після закінчення строку проведення мобілізації та до моменту введення воєнного стану-на підставах, передбачених пунктом 2 (крім підстав, передбачених підпунктами "ґ", "й" та "к") частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

2)за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "ж", "к" пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану)-за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "й" та "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Вирішуючи спір, колегія суддів зазначає, що згідно приписів підпункту "ж" пункту 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, у у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

У ході судового розгляду встановлено, що 11.04.2022 ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_2 Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (далі - Контракт).

Контракт є строковим та таким, що укладено відповідно до строків установлених законодавством, за погодженням сторін на 03 (три) роки.

За умовами Контракту, він може бути достроково припинений (розірваний) з ініціативи Міністерства оборони України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

За умовами пункту 4 Контракту, сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку Контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

Контракт укладено у 2 примірниках, один з яких зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця.

Отже, сторони погодилися з умовами дії контракту, у тому числі, із застосуванням правових норм та заходів при його припиненні (розірванні).

Як зазначає відповідач, у зв`язку із відсутністю за три місяці до 11.04.2025 повідомлення позивача про небажання укладати новий контракт із зазначенням причин Військовою частиною прийнято наказ, яким продовжено строк військової служби понад встановлені строки на особливий період або до оголошення демобілізації.

Вказана обставина слугувала відмовою у задоволенні рапорту позивача від 29.09.2025 про звільнення з військової служби на підставі п.3 ч. 5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Між тим, згідно пункту 4 Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

Отже, за умовами Контракту, обов`язок щодо інформування та узгодження про намір продовжити або розірвати Контракт лежить на обох сторонах.

При цьому, зі свого боку відповідач не надає належних доказів на підтвердження виконання і свого обов`язку завчасно погодити (за три місяці) про намір продовжити або розірвати контракт, як того вимагає п.4 Контракту, а отже відповідачем зі свого боку порушено процедуру пролонгування контракту, що в свою чергу нівелює твердження відповідача щодо недотримання умов контракту з боку позивача, яким відповідний рапорт із бажанням розірвати спірний контракт був поданий до військової частини, в якій він проходив службу.

Відповідач, посилається на обґрунтованість та правомірність відмови у задоволенні рапорту на звільнення через порушення позивачем строку звернення із повідомленням про намір припинити проходження військової служби, однак в ході судового розгляду не надає доказів того, що останнім, зі свого боку, виконано обов`язок, визначений пунктом 4 Контракту та повідомлено позивача за три місяці до закінчення строку дії Контракту про намір укласти новий договір на проходження військової служби позивачем у лавах Збройних Сил України, що, в свою чергу, суд вважає істотним невиконанням умов Контракту з боку, власне, відповідача.

Частиною 1 статті 2 КАС України закріплено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що належним і достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо надання необґрунтованої відповіді позивачу при розгляді його рапорту про звільнення від 29.09.2025 та зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт про звільнення за контрактом від 11.04.2022, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо надання необґрунтованої відповіді ОСОБА_1 при розгляді його рапорту про звільнення від 29.09.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення за контрактом від 11.04.2022, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua