Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №580/9446/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9446/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо повторного взяття позивача на військовий облік;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом виключення інформації про повторне взяття позивача на військовий облік.

Позивач вважає, що після виключення його з військового обліку, відповідач не мав правових підстав його поновити на обліку та вносити відповідні зміни до Реєстру.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 та від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.07.2016 у справі № 405/3236/15-к провадження 1-к/405/173/15, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.04.2012, і за сукупністю вироків визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до довідки про звільнення серія ЧРК № 10850 від 05.04.2024, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання із Старобабанівської ВК по закінченню строку відбування покарання.

Відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.03.2025 відносно ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 2 роки.

Згідно Витягу з Резерв + від 22.05.2025, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в ТЦК, а вже згідно витягу з Резерв + від 20.06.2025, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ТЦК.

20.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 направлено адвокатський запит з проханням повідомити підстави зняття з обліку ОСОБА_1 та підстави повторного взяття його на облік.

Листом від 23.07.2025 № 1/9018, ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено, що ОСОБА_1 було виключено з військового обліку на підставі ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Також, повідомлено, що ОСОБА_1 було поновлено на військовому обліку 18.06.2025 на підставі Порядку реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932. Підстав для виключення не встановлено. Правомірність поновлення на військовому обліку (аналогічні предмет та підстава позову до цієї ситуації) підтверджена постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі № 820/3113/17 адміністративного провадження №К/9901/18247/18.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що підстава «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку, тому, відповідач мав повноваження на взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних, навіть попри те, що до цієї дати він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних як особа, яка вчинила тяжкий злочин.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк суд першої інстанції не врахував, що позивач, як особа, яка вчинила тяжкий злочин підлягає виключенню з військового обліку; апелянт звертає увагу на неможливість застосування зворотної дії закону в часі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Статтею 37 Закону № 2232-XII, врегульовано питання щодо взяття на військовий облік, а також зняття та виключення з нього.

Згідно з приписами п. п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі Закон № 3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.

За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

18.05.2024 також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).

Пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У даному випадку, йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством, при цьому, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII, було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII, він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Відтак, суд першої інстанції правильно застосував положення Закону № 2232-ХІІ в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою щодо внесення запису про виключення його з військового обліку, як особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Тому, позовна вимога про визнання протиправними дії відповідача щодо постановлення на військовий облік позивача задоволенню не підлягає, як і похідна від неї - зобов`язання відповідача поновити статус позивача, як особи, що була виключена з військового обліку.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24 сформулював висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Крім того, колегія суддів зазначає про те, що в даному разі, не йдеться про зворотню силу закону. Відповідач правомірно не застосував у відповідь на заяву позивача закон, що вже втратив силу, нечинний.

Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко