Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №620/3405/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3405/24 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року (головуючий суддя в 1-й інстанції - Клопот С.Л.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з приводу невиплати ОСОБА_1 компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 та 2023 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 та 2023 роки;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що становив 2102 грн згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період 24.05.2022 - 31.12.2022, та згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період 01.01.2023 - 14.06.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що становив 2102 грн згідно до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період 24.05.2022 - 31.12.2022, та згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період 01.01.2023 - 14.06.2023 з урахуванням раніше виплачених сум;

- cтягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за шість місяців за затримку терміном 152 календарних днів в розмірі 500 840,00 грн;

- cтягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 24.05.2022 по день фактичної виплати.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з приводу невиплати ОСОБА_1 компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 та 2023 роки.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 та 2023 роки.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що становив 2102 грн згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період 24.05.2022 - 31.12.2022, та згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період 01.01.2023 - 14.06.2023.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що становив 2102 грн згідно до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період 24.05.2022 - 31.12.2022, та згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період 01.01.2023 - 14.06.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 24 вересня 2024 року.

16 грудня 2025 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 10.06.2024, в обґрунтування якої позивач зазначив, що до теперішнього часу рішення суду залишається не виконаним.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 10 червня 2024 року у справі № 620/3405/24 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 620/3405/24.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Станом на час звернення з заявою про встановлення судового контролю 16 грудня 2025 року відповідач не виконав рішення суду у справі № 620/3405/24.

Отже, наявні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 08 липня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з приводу невиплати ОСОБА_1 компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 та 2023 роки.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 та 2023 роки.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що становив 2102 грн згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період 24.05.2022 - 31.12.2022, та згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період 01.01.2023 - 14.06.2023.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що становив 2102 грн згідно до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період 24.05.2022 - 31.12.2022, та згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період 01.01.2023 - 14.06.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 24 вересня 2024 року.

16 грудня 2025 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 10.06.2024, в обґрунтування якої позивач зазначив, що до теперішнього часу відповідач ніяким чином не повідомив ОСОБА_1 про виконання рішення суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 620/3405/24, виходив з того, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просив позивач, є диспозитивним правом суду

Оцінка суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Аналіз рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, свідчить однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Тож, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України ( у редакції чинній на час подання заяви позивачем) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У зазначеній нормі процесуального кодексу законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.

Такий висновок сформовано Верховним Судом в постанові від 04.03.2020 у справі №539/3406/17.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Як свідчить зміст поданої заяви, позивач наполягає на тому, що рішення у справі №620/3405/24 від 10.06.2024 року не виконане.

Проте, судом першої інстанції не досліджувалися питання чи існують підстави для встановлення судового контролю у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт.

Суд наголошує, що, дійсно, встановлення судового контролю, є правом а не обов`язком суду.

Проте, у будь якому разі суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві, надати їм оцінку і тільки після цього, за наявності підстав, відмовити в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, поданої у порядку ст. 382 КАС України.

Без надання оцінки наведеним обставинам в заяві, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування норм ст. 382 КАС України, є передчасним, оскільки таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю.

З огляду на вищевикладене, висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та передчасними.

Між тим суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. При цьому закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

На час апеляційного розгляду справи судом Законом України №4094-ІХ від 21.11.2024 року внесено зміни у відповідні статті КАС України щодо судового контролю та порядку і способів його здійснення. Ці питання врегульовані ст.ст.381-1 - 383 КАС.

На підставі частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, саме суд першої інстанції розглядає заяви в порядку судового контролю та може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 та 2023 роки. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що становив 2102 грн згідно до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період 24.05.2022 - 31.12.2022, та згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період 01.01.2023 - 14.06.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення суду набрало законної сили 24.09.2024.

Згідно з листом військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2025 №1661 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі №620/3405/24 позивачу здійснено перерахунок грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що становив 2102,00 грн згідно вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період 24.05.2022-31.12.2022 та згідно статті 7 «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період 01.01.2023-14.06.2023 з урахуванням раніше виплачених сум. Заявки на фінансування по КЕКВ 2800 військовою частиною подаються починаючи з лютого 2025 року наростаючим підсумком, чергова заявка на фінансування подана 04.07.2025 №1429. Станом на 31.07.2025 на виконання вищезазначеного рішення асигнування та кошти не виділені (а.с.89).

Зазначене свідчить, що рішення суду у справі №620/3405/24, яке набрало законної сили 24.09.2024, станом на дату подання позивачем заяви про встановлення судового контролю (16.12.2025) залишалося невиконаним.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року змінено спосіб виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 620/3405/24 із:

«Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що становив 2102 грн згідно до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період 24.05.2022 - 31.12.2022, та згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період 01.01.2023 - 14.06.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.» на:

«Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) нараховане грошове забезпечення за період 24.05.2022-31.12.2022 у розмірі 80 641 (вісімдесят тисяч шістсот сорок одну) грн 25 коп».

Відтак, станом на 16 березня 2026 року резолютивна частина рішення суду від 10.06.2024 у справі № 620/3405/24 не містить зобов`язань щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, оскільки порядок виконання судового рішення змінено на стягнення з відповідача заборгованості з виплати грошового забезпечення за період 24.05.2022-31.12.2022 у розмірі 80 641,25 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

В розумінні частини першої статті 3 Закону України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень'' виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 Закону України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень'' стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень'' закріплено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

На підставі пунктів 24, 49 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Пунктом 9 розділу VI Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) на виконання рішень судів здійснюється з часу встановлення щодо таких видатків бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) або у змінах до них.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що рішення суду про стягнення з державного органу коштів, у якого відсутня окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду, виконується органом казначейства у порядку черговості на підставі виконавчого документу за рахунок виділених коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, судове рішення про стягнення з військової частини НОМЕР_1 грошової суми у розмірі 80641,25 грн повинно скеровуватись до органів Казначейства на примусове (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій) стягнення грошових коштів на користь позивача.

Отже, у відповідача відсутні зобов`язання із виплати позивачу грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що становив 2102 грн згідно до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період 24.05.2022 - 31.12.2022, та згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період 01.01.2023 - 14.06.2023 з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки виплата суми такої заборгованості відбувається шляхом безспірного списання органами казначейства коштів з рахунків такого органу, тобто у спосіб та порядок, що перебувають поза межами контролю відповідача-суб`єкта владних повноважень та від його дій або бездіяльності не залежать.

За таких обставин, враховуючи, що у справі № 620/3405/24 було змінено порядок та спосіб його виконання, підстави для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, проте неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити в мотивувальній частині із зазначенням інших підстав для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 відповідно до викладених в цій постанові.

Згідно з частиною п`ятою статті 382-1 КАС України ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Таким чином, судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №620/3405/24 - задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №620/3405/24 - змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №620/3405/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 22 липня 2026 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 липня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.В. Епель

В.В. Кузьменко