Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №467/463/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 467/463/26

Перша інстанція: суддя Догарєва І.О.,

повний текст судового рішення

складено 29.05.2026, Арбузинка

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі – Пальоній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі РТЦК) та просив визнати протиправною та скасувати постанову №1899 від 07.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 09.10.2025 року в сервісному центрі МВС його було затримано працівниками поліції та доставлено до відповідача, де він перебував до вечора та після того, як працівники відповідача дізнались про наявні у нього захворювання, відпустили його додому. 26.03.2026 року він дізнався про те, що на його банківські рахунки було накладено арешт. В той же день він звернувся з заявою до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області, де дізнався про відкрите виконавче провадження та отримав постанову відповідача №1899 від 07.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУПАП, яка була складена начальником РТЦК. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови, 09 жовтня 2025 року о 08-45 під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до відповідача працівниками поліції був доставлений позивач, під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме: він не пройшов медичний огляд на визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного РТЦК, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив вимоги п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до Закону України військовозобов`язані та резервісти зобов`язані проходити медичний огляд (ВЛК) під час мобілізації. Позивач вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУПАП, та на нього було накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки керівником відповідача не приймалося рішення та не видавалося направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду позивача. Направлення на ВЛК під особистий підпис з доведенням вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду йому не вручалось. Позивач не викликався до РТЦК для проходження медичного огляду з метою визначення його придатності до військової служби.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними облікової карти до військового квитка (військово-облікового документу) * НОМЕР_1 * ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в РТЦК та є військовозобов`язаним, тип картотеки: картотека вільних залишків; тип підкартотеки: підлягають призову під час мобілізації.

09.10.2025 року, під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до РТЦК, співробітниками поліції був доставлений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де під час проведення звірки облікових даних виявлено, що ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного РТЦК та СП, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення №1087 було складено 09.10.2025 року в присутності позивача та свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Позивач у протоколі пояснив, що не проходив ВЛК так як знаходився у стаціонарі. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 надав 09.10.2025 року на окремому аркуші. Протокол про адміністративне правопорушення було підписано позивачем та отримано його другий екземпляр. ОСОБА_1 роз`яснено положення ст.63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП.

Також, в протоколі про адміністративне правопорушення визначено і повідомлено (оголошено) при свідках (які зазначені вище), що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 00 хв., 24.10.2025 року в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_3 , каб.№3.

Постановою від 07.11.2025 року №1899 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 17000,00 грн. В мотивувальній частині постанови зазначено, що 09.10.2025 року о 08 год. 45 хв. під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 , співробітниками поліції був доставлений громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме: ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного РТЦК та СП, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив вимоги п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до Закону України, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані проходити медичний огляд (ВЛК) під час мобілізації, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржене рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що за фактичними обставинами справи ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (не уточнення своїх персональних даних щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до виконання військового обов`язку). Жодних доказів, які б спростовували вчинення ОСОБА_1 такого правопорушення та підтверджували уточнення персональних даних щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до виконання військового обов`язку, матеріали справи не містять.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі Закон №3543-XII).

Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII, мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, серед іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За змістом п.1.2 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза – це, зокрема: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ.

Вказані правові норми також кореспондуються з приписами пункту 3.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402.

Медичний огляд військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період, врегульований главою 3 розділу ІІ Положення №402.

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІ Положення №402 (в редакції на час спірних правовідносин) медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Згідно пункту 3.2 розділу ІІ Положення №402 (в редакції на час спірних правовідносин) повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.

Пунктом 3.8 розділу ІІ Положення №402 (в редакції на час спірних правовідносин) передбачено, що постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанова ВЛК ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях в мирний час, дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках.

Згідно пункту 3.10 розділу ІІ Положення №402 (в редакції на час спірних правовідносин) у воєнний час та під час мобілізації, на особливий період відстрочка від призову за станом здоров`я надається військовозобов`язаному на строк від 1 до 6 місяців залежно від захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) та прогнозованої тривалості лікування. Після закінчення відстрочки військовозобов`язані оглядаються для вирішення питання про придатність до військової служби.

Також, частиною 2 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 21.03.2024 №3621-ІХ (в редакції на час спірних правовідносин) установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Колегія суддів зазначає, що Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (далі - Порядок №560) врегульовано, серед іншого, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно пункту 20 Порядку №560 з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Відповідно до пунктів 27, 28 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються, зокрема, з метою: 1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктами 29, 30 Порядку №560 (в редакції на час спірних правовідносин) передбачено, що у повістці зазначаються:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;

мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

місце, день і час явки за викликом;

підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;

реєстраційний номер повістки;

роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або бланк повістки заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.

Згідно пункту 35 Порядку №560 представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.

Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

Пунктом 41 Порядку №560 (в редакції на час спірних правовідносин) визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно пункту 47 Порядку №560 у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 68 Порядку №560 (в редакції на час спірних правовідносин) у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження.

Згідно пункту 69 Порядку №560 резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

У пункті 74 Порядку №560 (в редакції на час спірних правовідносин) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому, особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що проходження військовозобов`язаними в особливий період медичного огляду для визначення придатності до військової служби є одним з комплексів заходів мобілізації.

Разом з тим, виконання військовозобов`язаним військового обов`язку полягає в наступному: з`явлення під час мобілізації за викликом до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Водночас, згідно вищенаведених правових норм, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Тобто, процедурі проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби передує виклик військовозобов`язаного до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, а саме надсилання чи вручення повістки із зазначенням, у тому числі, мети виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів, місця, дня і часу явки за викликом.

Так, позивач є військовозобов`язаним, на момент спірних правовідносин перебуває на обліку в РТЦК.

Разом з тим, зі змісту наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем не здійснювався виклик військовозобов`язаного ОСОБА_1 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Також, матеріали справи не місять і належних та допустимих доказів відмови позивача від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби за відсутності правових підстав.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 самостійно ініціював процедуру проходження ВЛК шляхом генерування електронного направлення за допомогою додатку РЕЗЕРВ+ та в подальшому не з`явився, оскільки надана РТЦК копія вказаного направлення датована 27.10.2025 року, а згідно протоколу про адміністративне правопорушення №1087 від 09.10.2025 року та змісту спірної постанови позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за не проходження медичного огляду станом на 09.10.2025 року. Тобто, надане РТЦК направлення згенеровано вже після виникнення спірних правовідносин та не має відношення до предмету справи.

Таким чином, оскільки відповідачем не було дотримано порядок виклику військовозобов`язаного для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, висновки РТЦК про порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не знаходять свого правового та обґрунтованого підтвердження, апеляційний суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції – помилковим.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з наявною платіжною інструкцією від 07.04.2026 року позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 532,48 грн., та згідно платіжної інструкції від 08.06.2026 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 798,72 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позову, то керуючись статтею 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2026 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови – задовільнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1899 від 07.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 1 331,2 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький