Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №360/339/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 360/339/26

Перша інстанція: суддя Саламатін О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С.,

суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О.,

при секретарі Бродецькій Т.В.,

за участі – представника скаржника Кузьміна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

18.02.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову №R328552 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 30.01.2026р. через застосунок «Резерв+» він отримав сповіщення про розшук ТЦК, у зв`язку з чим його представник подав адвокатський запит.

03.02.2026р. представник звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про ознайомлення з адміністративними матеріалами та просив надати адміністративний протокол, постанову, а також докази неявки позивача за викликом до цього органу.

05.02.2026р. на електронну пошту представника позивача, адвоката Кузьміна Є.В. було надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 на адвокатський запит (вих. ЩТ/659 від 05.02.2026р.) в якій відповідач, серед іншого, зазначив про нескладення протоколу щодо позивача та не надав матеріалів адміністративної справи для ознайомлення.

14.02.2026р. через застосунок «Резерв+» позивач отримав сповіщення, що він знятий із розшуку. Окрім цього, у повідомленні йшлося про заяву від 30.01.2026р., постанову №R328552, а також містилося посилання на статтю порушення (210 КУпАП) та інформацію про посадову особу, яка винесла постанову, – ОСОБА_2 . Самої постанови позивач не отримав ані на запит адвоката, ані в системі «Резерв+».

З огляду на зазначене позивач заявив, що з постановою, яку ухвалив відповідач за №R328552 (за правовою кваліфікацією – статтею 210 КУпАП) про притягнення його до адміністративної відповідальності, він не погоджується та вважає її протиправною.

Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2026р. передав за підсудністю адміністративний позов на розгляд до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 27.03.2026р. передав за підсудністю адміністративний позов на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Центральний районний суд м. Миколаєва ухвалою від 08.05.2026р. відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Також Центральний районний суд м. Миколаєва ухвалою від 08.05.2026р. витребував у ІНФОРМАЦІЯ_2 копії усіх матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, які стали підставою для ухвалення постанови №R328552.

11.06.2026 р. до суду надійшов відзив на позов ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування відповідач зазначив, що позивач порушив правила військового обліку, оскільки, маючи реєстрацію на тимчасово окупованій частині Луганської області, не став на військовий облік за новою адресою проживання.

Також наголошено на відсутності підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку з боку позивача та зобов`язання відповідача виключити ці відомості із зазначеного реєстру.

15.06.2026р. відповідач на виконання ухвали суду від 08.05.2026 р. надав витребувану копію постанови №R328552 від 31.01.2026р.

17.06.2026 р. представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначив: він вважає, що відповідач письмово не заперечує та навіть визнає порушення, допущені під час збирання та розгляду матеріалів адміністративної справи.

Щодо визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, то, по-перше, це не є предметом спору, а по-друге, внесення таких відомостей є похідним від учинення позивачем адміністративного правопорушення. Отже, у разі відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення відсутні законні підстави вносити відомості до реєстру щодо порушення ним правил військового обліку.

Центральний районний суд м.Миколаєва рішенням від 18.06.2026 р. відмовив у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 .

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 (далі – скаржник) звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2026 р. задавлено клопотання представника скаржника про участь у розгляді справи у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Обставини справи

Згідно з постановою від 31.01.2026р. №R328552 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Бочаров В.В. розглянув матеріали цієї справи щодо ОСОБА_1 та встановив:

«За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3. ст. 210 КУпАП постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн» (а.с.83).

Вважаючи протиправним притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова №R328552 від 31.01.2026р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП винесена уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень, на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивач має обов`язок перебувати на військовому обліку. Декларування місця проживання особи залежить безпосередньо від наявності підстав, а також бажання (волі) самої особи та здійснюється після повідомлення нею місця проживання відповідному органу реєстрації адреси шляхом надання декларації про місце проживання.

Нездійснення особою декларування місця проживання (реального) незалежно від мети, за наявності даних про проживання такої особи за іншою адресою (не за місцем реєстрації), не скасовує відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП.

Позивач із 2020 р. проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою представником позивача довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, однак не став на військовий облік за новою адресою, тому порушив правила військового обліку.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що стаття 210 КУпАП має три частини та примітку. У примітці вказані обставини, які виключають застосування положень цієї статті. Зважаючи на те, що відповідач у відзиві визнає той факт, що він є держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а позивач має застосунок «Резерв+», ID-картку (копії документів додавалися до позову), користується банківськими картками тощо, до нього не можна було застосовувати положення статті 210 КУпАП. Це зумовлено тим, що відповідач мав можливість отримати персональні дані позивача шляхом електронної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних, держателями яких є державні органи.

Також суд не врахував доводів позивача, де наголошувалося на порушенні відповідачем процесу збирання та розгляду матеріалів адміністративної справи щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності. Так, відповідач визнав факт нескладення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення щодо позивача; також він не надав жодного документа на підтвердження належного виклику позивача для розгляду матеріалів цієї справи та ігнорування такого виклику самим позивачем. Суд проігнорував недотримання прав скаржника, передбачених статтею 268 КУпАП, під час розгляду матеріалів адміністративної справи щодо нього.

Окремо у скарзі наголошено на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, які мають суттєвий вплив на результати вирішення цієї справи. Суд першої інстанції взяв до відома та врахував постанову від 31.01.2026р. №R328552, проте відповідач надав її поза межами строку подання відзиву та без належного обґрунтування причин пропуску цього строку.

Позиція відповідача на заявлену апеляційну скаргу

Відповідач, будучи належно повідомлений про апеляційний розгляд справи, правом на подання відзиву не скористався, але повідомив суду, що позовні вимоги заперечує і просить відмовити у задоволенні позову.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку -

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно з частиною другою статті 235 КУпАП від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до постанови від 31.01.2026р. №R328552 посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановила, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим порушив правила військового обліку. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3. ст. 210 КУпАП постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн» (а.с.83).

Постанова від 31.01.2026р. №R328552 винесена за відсутності ОСОБА_1 . Відповідач не заповнив відповідної графи постанови про її вручення та не надав до суду відомостей про направлення цього документа засобами поштового зв`язку або в інший спосіб.

У поданій позовній заяві та апеляційній скарзі позивач наголошує на порушенні своїх прав на участь у розгляді справи про накладення адміністративного стягнення. Щодо цього колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності..

Згідно зі статтею 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до статті 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, а також статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Отже, справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП не розглядається відкрито виключно у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

У постанові від 31.01.2026р. №R328552 міститься запис: «Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності): 30.01.2026. Спосіб надходження заяви: Через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію)».

Проте матеріали справи не містять заяви позивача про згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП за його відсутності. Факт подання такої заяви заперечує і він сам.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки відповідач не надав доказів згоди позивача на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, розгляд справи мав відбуватися відкрито з дотриманням процедури, визначеної розділом IV КУпАП, зокрема щодо повідомлення особи (стаття 277-2 КУпАП), складення протоколу (статті 254, 258 КУпАП) та забезпечення можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне урахувати правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі №524/9827/16-а, за яким порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не забезпечив дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд у складі колегії суддів уважає, що він суттєво порушив порядок розгляду цієї справи, і це є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження про притягнення позивача до відповідальності.

Інші доводи скаржника суд у складі колегії суддів не перевіряє та не оцінює, оскільки встановлені порушення процедури заперечують достатньою мірою законність накладення на позивача адміністративного стягнення.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Ураховуючи, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача щодо порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та не надав їм належної правової оцінки, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, на користь ОСОБА_1 має бути стягнуто сплачений ним судовий збір у розмірі 1 331,2 грн.

Згідно з частиною третьою статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 КАС України, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.06.2026р. у справі №360/339/26 - скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовільнити.

Скасувати постанову №R328552 від 31.01.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 331,2 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 272 КАС України набирає законної сили з дати її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій