Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №420/43113/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/43113/25

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі № 420/43113/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 при нарахуванні індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за виплачену індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24 в розмірі 39 277,72 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо стягнення військового збору із виплат на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24 в більшому розмірі ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин;

- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 різницю величини військового збору в розмірі 3,5%, що дорівнює 7637,34грн., із суми виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив службу цивільного захисту у ГУ ДСНС України в Одеській області. Відповідно до витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 22.01.2024 №55о/с позивача звільнено зі служби цивільного захисту за станом здоров`я та з 20.01.2024 знято з усіх видів забезпечення. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24 ГУ ДСНС України в Одеській області 13.06.2025 здійснено розрахунок грошового забезпечення на банківський рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 у розмірі 167 971,36 грн.

26.12.2025 ГУ ДСНС України в Одеській області надано відповідь № 6001-9919/60 13 від 26.12.2025, згідно якої повідомлено, що на виконання рішення суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення. При цьому був відрахований податок з доходів фізичних осіб. Позивач вважає, що відповідач протиправно не нарахував компенсацію податку на доходи фізичних осіб за період проходження служби за спірний період, а також стягнув військовий збір в значно більшому розмірі ніж був на момент виникнення спірних правовідносин, та стягнуто 23% податків (18% ПДФО та 5% військовий збір).

16.01.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 об`єктом оподаткування фізичної особи-резидента є загальний місячний (річний) оподаткований дохід. До загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 162.2 статті 164 Кодексу). Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків база оподаткування щодо доходів, нарахованих платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 статті 167 Кодексу). Також вказані доходи є об`єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу). Таким чином, виплати за рішенням суду звільненому поліцейському або працівнику ДСНС включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах. Крім того відповідач зазначає, що до грудня 2024 року ставка військового збору становила 1,5% з доходів фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) із джерел їх походження в Україні та доходів фізичних осіб (резидентів) із джерел за межами України. Однак, Законом України №4015-ІХ від 10.10.2024 та №4113-ІХ від 04.12.2024 внесено зміни щодо порядку справляння військового збору, зокрема щодо об`єктів оподаткування, переліку платників та ставок цього збору. Так, до доходів фізичних осіб, які нараховуються (виплачуються) податковими агентами у вигляді заробітної плати, виплат за цивільно-правовими договорами, орендної плати, процентів за депозитами, дивідендів тощо за податкові періоди після 01.12.2024, застосовується збільшена ставка в розмірі 5%.

20.01.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі №380/813/22 зазначив, що аналіз п.2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми ПДФО, утриманого з грошового забезпечення. З огляду на те, що Закон України № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо внесені Законом України № 4113 від 04.12.2024 ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24 ГУ ДСНС України в Одеській області виплачено грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військовий збір за ставкою 5%. Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України , має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка. За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2026 у справі № 420/43113/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24.

Зобов`язав Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті грошового забезпечення на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24.

Визнав протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо утримання військового збору у розмірі 5% з сум виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24.

Зобов`язав Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повернути ОСОБА_1 утриманий військовий збір у розмірі 3,5% утриманий при виплаті сум індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ.

З урахуванням встановлених обставин та наявного нормативного регулювання суд дійшов висновку, що при виплаті грошового забезпечення позивач мав право на отримання компенсації відповідно до Порядку № 44.

Суд також зауважив, що у зв`язку з тим, що Закон України № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України № 4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024., а отже в даних правовідносинах мала застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 % відповідно до ПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції неправильно застосував пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України;

- суд першої інстанції не врахував, що пунктом 4 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004, передбачено, що компенсація виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення;

- суд першої інстанції також не зауважив, що Закони України № 4015-IX від 10.10.2024 («Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану») та № 4113-IX від 04.12.2024 («Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні») внесли зміни щодо порядку справляння військового збору, зокрема щодо об?єкта оподаткування, переліку платників та ставок цього збору;

- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу у ГУ ДСНС в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі № 420/16034/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 20.01.2024 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 20.01.2024 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 по справі № 420/16034/24 апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області вирішено задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року в частині визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 таку індексацію за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 скасовано. Прийнято у скасованій частині постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 залишено без змін.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24 ГУ ДСНСУ в Одеській області 13.06.2025 здійснено виплату грошового забезпечення на банківський рахунок ОСОБА_1 у розмірі 167 971,36 грн.

Згідно довідки розрахунку індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 при базовому місяці січень 2008 року та з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 20.01.2024 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 ПКМ №1078 згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24 позивачу нараховано 218209,56 грн, утримано податок на доходи фізичних осіб 39277,72 грн та військового збору – 10910,48 грн, до виплати: 168021,36 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати присуджених йому коштів згідно з рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі № 420/16034/24 з утриманням ПДФО у розмірі 18% та військового збору у розмірі 5%, звернувся до суду з позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно зі статтею 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі Закон - № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно пунктів 2-5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Згідно з п.168.5 статті 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції/у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно, на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Системний аналіз вищенаведених норм Порядку № 44 надає підстави суду зробити висновок, що вказана грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб дозволяє зменшити розмір обов`язкових утримань із належних до виплат сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат виключно на суму утриманого податку з доходів фізичних осіб. При цьому, така компенсація виплачується за умови, що вказані виплати, отримані особою у зв`язку з виконанням нею обов`язків під час проходження служби.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 дійшов висновку, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 в справі №813/189/18 (№К/9901/53267/18) зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Враховуючи зазначені положення законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, на рахунок того, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №420/16034/24, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення.

Щодо утримання ГУ ДСНС України в Одеській області військового збору у розмірі 5% з сум виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №420/16034/24, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.2 пункту 163.1 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Відповідно до Закону України № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, Законом України від 04.12.2024 № 4113-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнений перелік доходів військовослужбовців до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" 10.10.2024 № 4015-IX.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі № 420/16034/24, нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 при базовому місяці січень 2008 року та з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 20.01.2024 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 ПКМ № 1078 у розмірі 218209,56 грн, та виплатив 167971,36 грн., утримавши з розрахованої суми, зокрема військовий збір – 10910,48 грн.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Оскільки на виконання рішення суду по справі № 420/16034/24 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 20.01.2024, то в даному випадку має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 % відповідно до ПК України.

Таким чином, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі № 420/43113/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк