Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №420/18937/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18937/26

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

повний текст судового рішення

складено 10.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невжитті невідкладних, ефективних та достатніх заходів для гарантування права ОСОБА_1 на життя, здоров`я та особисту безпеку, попри неодноразові письмові повідомлення про реальну і безпосередню загрозу його життю;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України вжити невідкладних, ефективних та достатніх заходів для гарантування збереження життя, здоров`я і особистої безпеки ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України не направляти (не повертати) ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до штурмового полку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) та забезпечити його переведення до іншої військової частини.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , Офісу Генерального прокурора про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю позову вимогам ст.160 КАС України.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції дійшов висновку, що при поданні позовної заяви позивачем не дотримано вимог п.4 ч.5 ст.160 КАС України, а саме, позивач виклав вимоги до двох відповідачів, проте в позові визначені три відповідача. Позовні вимоги до відповідача - Офісу Генерального прокурора, в позові відсутні. Також суд першої інстанції звернув увагу на зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, оскільки чіткість та зрозумілість вимог позивача не відповідає положенням ст.5 КАС України, а також їх відповідність меті адміністративного судочинства з урахуванням управлінських функцій відповідачів, їх повноважень.

На виконання вимог ухвали суду від 29.06.2026 року, позивачем направлено до суду першої інстанції 02.07.2026 року заяву про уточнення позовних вимог.

У зазначеній вище заяві, позивач визначаючи відповідачів Міністерство оборони України та військову частину НОМЕР_1 , просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невжитті невідкладних, ефективних та достатніх заходів для гарантування права ОСОБА_1 на життя під час проходження ним військової служби, попри неодноразові письмові повідомлення про реальну і безпосередню загрозу його життю;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вжити невідкладних, ефективних та достатніх заходів для гарантування збереження життя ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби, зокрема розглянути по суті та надати вмотивовані відповіді на його заяви про гарантування права на життя;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 утриматися від вчинення дій щодо направлення (повернення) ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби у складі штурмового полку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (військової частини НОМЕР_1 ) до вирішення у встановленому порядку питання про його переведення до іншої військової частини.

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у нерозгляді звернень ОСОБА_1 про реальну і безпосередню загрозу його життю під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та у невжитті в межах наданих повноважень заходів реагування за такими зверненнями;

- зобов`язати Міністерство оборони України вжити в межах наданих повноважень невідкладних, ефективних та достатніх заходів для гарантування збереження життя ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити у встановленому порядку питання про переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини, не пов`язаної зі штурмовим полком “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (військовою частиною НОМЕР_1 ), та утриматися від направлення (повернення) його до зазначеної військової частини.

Також з метою усунення недоліків позовної заяви позивач в заяві про уточнення позовних вимог зазначив, що виключає з числа відповідачів Офіс Генерального прокурора, оскільки жодних позовних вимог до Офісу Генерального прокурора цей позов не містить, і відповідачем він не зазначається.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, було повернуто позивачу без розгляду.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що дослідивши позов та заяву позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки позову, визначені ухвалою суду від 29.06.2026 року, оскільки позивачем лише перефразовано позовні вимоги первинного позову та виключений з відповідачів Офісу Генерального прокурора.

Отже, враховуючи наведені обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вже зазначено вище, суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху ухвалою від 29.06.2026 року встановив, що при поданні позовної заяви позивачем не дотримано вимог п.4 ч.5 ст.160 КАС України, а саме, позивач виклав вимоги до двох відповідачів, проте в позові визначені три відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким доводом суду першої інстанції, проте не може погодитись з висновком суду першої інстанції про не усунення позивачем наведених судом недоліків позову, оскільки як зазначив суд в ухвалі про залишення позову без руху, суд вважає необхідним надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду шляхом подання належним чином оформленого позову.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що у заяві про уточнення позовних вимог від 02.07.2026 року він повністю усунув саме цей, і тільки цей, зазначений судом недолік: виключив зі складу відповідачів Офіс Генерального прокурора та навів позовні вимоги окремо до кожного із двох відповідачів, що залишились. Формулювання позовних вимог за суттю не змінилося порівняно з первинним позовом, за винятком виключення відповідача та розподілу вимог за адресатами, що прямо визнано й самою оскаржуваною ухвалою.

Колегія суддів погоджується з таким твердженням позивача, оскільки відповідно до ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тобто, в ухвалі від 29.06.2026 року суд першої інстанції буз зобов`язаний чітко вказати спосіб усунення недоліків позовної заяви. Однак замість цього суд першої інстанції запропонував позивачу подати до суду належним чином оформлений позов.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі щодо не усунення недоліків позовної заяви, який ґрунтується на доводах про те, що позивачем лише перефразовано позовні вимоги первинного позову та виключений з відповідачів Офісу Генерального прокурора, безпідставним.

Щодо посилання суду першої інстанції в ухвалі про залишення позову без руху на зміст позовних вимог і виклад їх обставин, як на підставу для залишення позову без руху, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що cуд першої інстанції передчасно вирішив питання по суті спору на стадії, яка не передбачає оцінки обґрунтованості позовних вимог, оскільки частиною 1 ст.171 КАС України на суддю на стадії з`ясування питання про відкриття провадження покладається обов`язок перевірити відповідність позовної заяви формальним вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, а не оцінювати обґрунтованість, доведеність чи перспективність заявлених вимог. Питання про те, чи підлягає задоволенню вимога позивача зобов`язати відповідачів вжити заходів для гарантування збереження його життя, є питанням суті спору, яке з`ясовується та вирішується судом за результатами розгляду справи, дослідження доказів та встановлення обставин, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Отже, колегія суддів вважає передчасним посилання суду першої інстанції на невідповідність положенням ст.5 КАС України, чіткості та зрозумілості вимоги позивача, а також їх відповідність меті адміністративного судочинства з урахуванням управлінських функцій відповідачів, їх повноважень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач усунув визначенні ухвалою суду від 29.06.2026 року недоліки позовної заяви, а тому ухвала суду від 10.07.2026 року про повернення позовної заяви без розгляду підлягає скасуванню, як ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при постановлені ухвали від 10.07.2026 року, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню, з прийняттям нової постанови про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись 242, 257, 294, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 327-3209, 382-2 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії – направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія