Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №420/322/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/322/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 року у справі №420/322/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0528017-2407-1553-UA51100270000073549 від 10.06.2025 року

У С Т А Н О В И В:

03 січня 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0528017-2407-1553-UA51100270000073549 від 10.06.2025 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 46142 грн. 90 коп.

Вимоги адміністративного позову мотивовано, зокрема, тим, що нерухоме майно, на підставі якого ОСОБА_1 нараховано податок, є нежитловим, використовувалось у його підприємницькій діяльності з відповідними цільовими призначеннями, як це передбачено підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не передавалось в оренду чи позичку, а з відповідної діяльності сплачуються податки і збори. За таких обставин, на думку позивача, відсутні правові підстави для нарахування податку.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 09 березня 2026 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0528017-2407-1553-UA51100270000073549 від 10.06.2025 року , яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 46142 грн. 90 коп.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом невірно визначено базу оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскільки об`єкт нерухомості знаходиться у спільній сумісній власності.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС в Одеській області (далі – скаржник, податковий орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Так, відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Кодексу база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Скаржник зазначає, що відповідно до даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС за ОСОБА_1 на праві власності перебуває наступний об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, будівля кабінного цеху, об`єкт нежитлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1658995251101, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 649,90 м2, форма власності - приватна, вид спільної власності - спільна сумісна, розмір частки - 1/1, право власності з 25.09.2018 року.

З наведених підстав, податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 46142 грн. 90 коп.

Крім того, як стверджує податковий орган, спірне податкове повідомлення-рішення вважається таким, що надіслано фізичній особі, якщо його надіслано на адресу за місцем проживання (податковою адресою) або останнього відомого його місцезнаходження, при цьому податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги податкового органу, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційним судом з`ясовано таке.

ОСОБА_1 є співвласником нежитлового приміщення загальною площею 649,9 кв. м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 22.12.2017 року та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.12.2017 року №108817931 та від 03.10.2018 року № 140073475.

22.12.2017 року між ОСОБА_2 (далі - продавець) та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (далі - покупці) укладений Договір купівлі-продажу №1731, згідно до умов якого продавець передає у власність (продає), а покупці приймають у власність (купують) 13/100 частки будівлі кабінного цеху, що розташована за адресою:

« АДРЕСА_1 , загальною площею 649,9 кв. м. Об`єкт в цілому складається з будівлі кабінного цеху літ. «Е», загальною площею 5036,7 кв. м.».

У вересні 2018 року належну ОСОБА_1 і ОСОБА_3 частину будівлі кабінного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виділено в натурі та зареєстровано як окремий об`єкт нерухомості, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.10.2018 року №140073475.

10.06.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0528017-2407-1553-UA51100270000073549, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 46142 грн. 90 коп.

Уважаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно із пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно до підпунктів 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Приписами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній до 22 травня 2020 року) передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

23 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (далі також - Закон №466).

У зв`язку з цим підпункт «є» підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладений у редакції, відповідно до якої:

«не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.».

У 2024 році до цієї норми також внесені зміни, згідно із якими не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, Верховний Суд вказав, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Як слідує з матеріалів справи та з`ясовано апеляційним судом, у позовній заяві позивач наполягав щодо застосування до нежитлового приміщення як будівлі промисловості податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Так, позивач доводив, що він як фізична особа - власник будівлі промислового призначення має право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки використовує такий об`єкт за функціональним призначенням - для здійснення промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

У свою чергу, суд попередньої інстанції не надав оцінки вище вказаним доводам позивача, хоча у розглядуваній справі спірним та першочерговим є питання відповідності податкового повідомлення-рішення вимогам частини 2 статті 2 КАС України в аспекті правомірності нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, досліджуючи питання фактичного використання позивачем об`єкту нерухомості, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та здійснює господарську діяльність за такими видами економічної діяльності (КВЕД):

25.62 «Механічне оброблення металевих виробів (основний)»;

45.20 «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів»;

45.32 «Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів».

На підтвердження щодо приналежності об`єкту нерухомості, а саме будівлі кабінного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до певного класу будівель у матеріалах справи міститься висновок експерта щодо його класифікації, зі змісту якого слідує таке:

«Проведений пооб`єктний аналіз вірності віднесення об`єктів нерухомого майна замовником за класифікаційними ознаками ДК 018-2000 шляхом візуального співставлення п`ятизначних цифрових кодів, назв об`єктів (типів об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості) та функціональних призначень (використань) об`єктів, що надані замовником, з цифровими кодами державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000 показав співпадіння функціонального призначення класифікованих об`єктів нерухомості з класифікаційними угрупованнями будівель та споруд за ДК 018-2000.

Таким чином, віднесення об`єктів нерухомого майна за класифікаційними ознаками ДК 018-2000 виконане замовником вірно».

Більше того, податковий орган не спростовує та не заперечує зі свого боку те, що об`єкт нежитлової нерухомості, який перебуває у власності позивач, використовується ним як фізичною особою – підприємцем у своїй підприємницькій діяльності.

Отже, нерухоме майно використовується позивачем у своїй діяльності та є будівлею промисловості, а тому враховуючи приписи підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України контролюючий орган помилково відніс належну позивачу нежитлову будівлю до категорії об`єкту оподаткування, що не має пільг із сплати податку, відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, при вирішенні спорів щодо застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України слід враховувати те, що запровадження законодавцем означеної пільги за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків - фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, які використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах встановлених у цій справі обставин у податкового органу не було підстав для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, проте окружний адміністративний суд виходив з помилкових мотивів, у відповідності із ст. 315, 317 КАС України, колегія суддів уважає необхідним, змінити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 року у справі №420/322/26, виклавши її у редакції даного судового рішення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 року у справі №420/322/26 – змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 року у справі №420/322/26 в редакції даного судового рішення.

В інший частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 року у справі №420/322/26 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька