Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №523/28069/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 523/28069/25

Перша інстанція: суддя Сувертак І.В.,

повний текст судового рішення

складено 02.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Терлецького Д.С., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 02.06.2026 у справі №523/28069/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

У С Т А Н О В И В:

31.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду м.Одеси із позовом, у якому просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення №R231747 від 03.12.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про закінчення строку притягнення його до адміністративної відповідальності. Також, на думку ОСОБА_1 , відповідачем порушено процедуру розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, під час вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності суб`єктом владних повноважень не враховано усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість накладення адміністративного стягнення.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби, що є порушенням ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Рішенням Пересипського районного суду м.Одеси від 02.06.2026 у справі №523/28069/25 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, адже ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням районного суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує про порушення строку накладення на нього адміністративного стягнення. Також, ОСОБА_1 зауважує, що оскаржуваний судовий акт не містить посилання на докази, якими підтверджується вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім того, скаржник стверджує, що органом територіального центру комплектування та соціальної підтримки його не повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини справи.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що 26.11.2025 під час дії особливого періоду здійснюючи заходи мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув громадянин ОСОБА_1 .

Під час звірки облікових даних виявлено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 у строк до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

У зв`язку з чим, уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол від 26.11.2025 №А-668 про адміністративне правопорушення.

За наслідком розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 03.12.2025 прийнято постанову №R231747 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Означеним індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17 000грн.

Не погодившись із такою постановою по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 03.12.2025 №R231747 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із частинами 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів свідчить про те, що законодавець за певних умов на військовозобов`язаних покладає обов`язок уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 25.02.2022 Президентом України видано Указ «Про загальну мобілізацію» №69/2022, яким на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, строки якого неодноразового продовжувалась та який наразі діє.

Законом України №2105-IX від 03.03.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час.

Саме з періоду оголошення Президентом України рішення про мобілізацію законодавець пов`язує настання особливого періоду під час якого громадянами України зобов`язуються виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 №3621-IX, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

04.05.2024 набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції: «2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України-до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Наведеною нормою визначено не лише сам обов`язок проходження такого огляду, а й порядок його реалізації, відповідно до якого зазначені громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію.

Отже, із буквального змісту вказаних законодавчих приписів убачається, що проходження повторного медичного огляду поставлено законодавцем у залежність від активної поведінки відповідної особи, на яку покладено обов`язок самостійно ініціювати проходження військово-лікарської комісії, а не від вчинення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки будь-яких додаткових дій щодо її виклику чи повідомлення.

Як установлено колегією суддів, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним.

Згідно фактичних обставин справи, ОСОБА_1 є обмежено придатним до військової служби у воєнний час.

За таких обставин у ОСОБА_1 виник обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби у строк до 05.06.2025.

Однак, повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби у строк до 05.06.2025 ОСОБА_1 не пройшов.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника стосовно того, що рішення районного суду не містить посилань на жодний доказ, яким підтверджується склад адміністративного правопорушення, адже вчинення позивачем досліджуваного проступку є наслідком невиконання прямої вказівки законодавчих приписів стосовно повторного проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби у строк до 05.06.2025.

Жодних доказів на підтвердження проходження такого медичного огляду матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.

Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ОСОБА_1 порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому його цілком правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

В умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпеку інших громадян і саме існування держави, є нагальна потреба в належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов`язку захисту Вітчизни.

Водночас, апеляційний адміністративний суд уважає безпідставним припущення скаржника стосовно порушення строку притягнення його до адміністративної відповідальності, з огляду на таке.

Положеннями частини 1 статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до частини 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Матеріали справи свідчать, що факт непроходження ОСОБА_1 повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби виявлено органом територіального центру комплектування та соціальної підтримки 26.11.2025 під час проведення звірки військово-облікових даних, про що цього ж дня складено протокол про адміністративне правопорушення №А-668.

Відтак, у розумінні положень частини сьомої статті 38 КУпАП саме 26.11.2025 є днем виявлення вказаного правопорушення, а тому передбачений цією нормою тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення підлягає обчисленню саме з названої дати.

Оскільки оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнято 03.12.2025, тобто, через сім днів після виявлення правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративне стягнення накладено в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 38 КУпАП.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що досліджувана частина апеляційної скарги ґрунтуються на помилковому ототожненні позивачем моменту вчинення правопорушення із моментом його виявлення.

Посилання ОСОБА_1 про те, що його не повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення спростовується змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 26.11.2025 №А-668, який містить відповідний підпис про повідомлення дати, часу та місця розгляду справи.

Відтак, установлені в межах даного апеляційного перегляду справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи.

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вказує про правильність висновку районного суду відносно правомірності спірної постанови від 03.12.2025 №R231747 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 293 КУпАП орган (посадова особа), розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

Частинами 7, 8 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За наслідком розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Як з`ясовано колегією суддів, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення районним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.272, 286, 308, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 02.06.2026 у справі №523/28069/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Д.С. Терлецький Н.В. Вербицька