Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №420/29369/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29369/25

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,

повний текст судового рішення

складено 27.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

27 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Одеській області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 у сумі 85927,87 грн, розраховану із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.07.2025 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Одеській області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) у фіксованому розмірі 4463,15 грн у місяць за період з 01.03.2018 до 31.07.2025 включно, у загальному розмірі 343662,55 грн відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 31.07.2025, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 № 159;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 31.07.2025, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 № 159;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.08.2025;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні у сумі 6311,09 грн за кожен день прострочення у період з 01.08.2025 до дня ухвалення рішення у справі, але не більше ніж за 6 місяців.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у період з 31.08.2007 до 31.07.2025 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області. При цьому, усупереч вимогам законодавства Управління СБУ у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 не нараховувала та не виплачувала індексацію грошового забезпечення, а у період з 01.03.2018 до 31.07.2025 не нараховувала та не виплачувала індексацію-різницю. З метою захисту своїх прав позивач звернувся до Управління СБУ з відповідною заявою, відповідь на яку на цей час не надходила.

Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що згідно з статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення особовому складу з січня 2016 до березня 2018 у Службі безпеки України можливості не було.

Щодо виплати індексації за період з 01.03.2018 до 31.07.2025 відповідач зазначає, що оскільки розмір підвищення доходу у березні 2018 року перевищив суму можливої індексації у березні 2018 року, то індексація-різниця не підлягає нарахуванню та виплаті за березень 2018 року, а також за подальші місяці служби ОСОБА_1 .

Вимога про стягнення середнього заробітку не підлягає задоволенню, оскільки позивач проходив саме військову службу, а законодавством про військову службу таких виплат не передбачено.

Визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі за умови задоволення позову та у випадку несвоєчасної виплати Управлінням сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Оскільки на даний час існує спір щодо розміру індексації, тому вимога компенсації втрати частини доходів є передчасною.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 № 44.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.07.2025 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) у фіксованому розмірі 4463,15 грн у місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.07.2025 включно у загальному розмірі 343662,55 грн відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про зміну судового рішення в частині задоволений позовних вимог, викладених в третьому абзаці та скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалення нового рішення, яким задовольнити в цій частині позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Управління Служби безпеки України в Одеській області також не погодилась із судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року, подавши апеляційну скаргу, в якій ставить питання щодо скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга Управлінні Служби безпеки України в Одеській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області.

Відповідно до витягів з архівної відомості позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Відповідно до витягів з архівної відомості позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення у грудні 2019 року у сумі 1784,72 грн, у січні 2020 року – 216,51 грн, у лютому 2020 року – 216,51 грн, у березні 2020 року – 216,51 грн, у квітні 2020 року – 216,51 грн, у травні 2020 року – 216,51 грн, у червні 2020 року – 216,51 грн, у липні 2020 року – 216,51 грн, у серпні 2020 року – 226,29 грн, у вересні 2020 року – 226,29 грн, у жовтні 2020 року – 226,29 грн, у листопаді 2020 року – 226,29 грн, у грудні 2020 року – 226,29 грн, у січні 2021 року – 233,81 грн, у лютому 2021 року – 331,42 грн, у березні 2021 року – 331,42 грн, у квітні 2021 року – 331,42 грн, у травні 2021 року – 415,41 грн, у червні 2021 року – 415,41 грн, у липні 2021 року – 415,41 грн, у серпні 2021 року – 540,03 грн, у вересні 2021 року – 1080,06 грн, у листопада 2021 року – 540,03 грн, у грудні 2021 року – 540,03 грн, у січні 2022 року – 563,19 грн, у лютому 2022 року – 563,19 грн, у березні 2022 року – 672,35 грн, у квітні 2022 року – 672,35 грн, у травні 2022 року – 672,35 грн, у червні 2022 року – 913,01 грн, у липні 2022 року – 1017,21 грн, у серпні 2022 року – 1066,00 грн, у вересні 2022 року – 1281,80 грн, у жовтні 2022 року – 1281,80 грн, у листопаді 2022 року – 1281,80 грн, у грудні 2022 року – 1424,80 грн, у січні 2023 року – 1470,83 грн, у вересні 2024 року – 130,20 грн, у жовтні 2024 року – 130,20 грн, у листопаді 2024 року – 130,20 грн, у грудні 2024 року – 130,20 грн, у серпні 2025 року – 133,23 грн.

18.08.20025 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, індексації-різниці, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати індексації, середнього заробітку за час неповного розрахунку при звільненні.

Станом на дату розгляду справи відповідь за результатами розгляду вказаної заяви у матеріалах справи відсутня.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, розмір посадового окладу за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні в період з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року, був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01 березня 2018 року, після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Тож з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення за спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року.

За таких обставин, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) є січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/1730/22 від 22 березня 2023 року, №420/15397/21 від 27 квітня 2023 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим та законним, проте згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові по справі №320/8554/21 від 20.04.2023

Разом з тим, в даному випадку суд має дослідити питання обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Враховуючи дану норму, індексація грошового забезпечення позивача у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно) складає:

за грудень 2015 року (31 календарний день) – 2302,64 грн (коефіцієнт індексації 167,10%, прожитковий мінімум 1378,00 грн); за січень 2016 року (31 календарний день) – 2359,14 грн (коефіцієнт індексації 171,20%, прожитковий мінімум 1378,00 грн); за лютий 2016 року (29 календарних днів) – 2359,14 грн (коефіцієнт індексації 171,20%, прожитковий мінімум 1378,00 грн);

за березень 2016 року (31 календарний день) – 2359,14 грн (коефіцієнт індексації 171,20%, прожитковий мінімум 1378,00 грн); за квітень 2016 року (30 календарних днів) – 2359,14 грн (коефіцієнт індексації 171,20%, прожитковий мінімум 1378,00 грн); за травень 2016 року (31 календарний день) – 2482,40 грн (коефіцієнт індексації 171,20%, прожитковий мінімум 1450,00 грн); за червень 2016 року (30 календарних днів) – 2710,05 грн (коефіцієнт індексації 186,90%, прожитковий мінімум 1450,00 грн); за липень 2016 року (31 календарний день) – 2710,05 грн (коефіцієнт індексації 186,90%, прожитковий мінімум 1450,00 грн); за серпень 2016 року (31 календарний день) – 2710,05 грн (коефіцієнт індексації 186,90%, прожитковий мінімум 1450,00 грн); за вересень 2016 року (30 календарних днів) – 2710,05 грн (коефіцієнт індексації 186,90%, прожитковий мінімум 1450,00 грн); за жовтень 2016 року (31 календарний день) – 2710,05 грн (коефіцієнт індексації 186,90%, прожитковий мінімум 1450,00 грн); за листопад 2016 року (30 календарних днів) – 2710,05 грн (коефіцієнт індексації 186,90%, прожитковий мінімум 1450,00 грн); за грудень 2016 року (31 календарний день) – 3177,60 грн (коефіцієнт індексації 198,60%, прожитковий мінімум 1600,00 грн); за січень 2017 року (31 календарний день) – 3177,60 грн (коефіцієнт індексації 198,60%, прожитковий мінімум 1600,00 грн); за лютий 2017 року (28 календарних днів) – 3177,60 грн (коефіцієнт індексації 198,60%, прожитковий мінімум 1600,00 грн); за березень 2017 року (31 календарний день) – 3360,00 грн (коефіцієнт індексації 210,00%, прожитковий мінімум 1600,00 грн); за квітень 2017 року (30 календарних днів) – 3360,00 грн (коефіцієнт індексації 210,00%, прожитковий мінімум 1600,00 грн); за травень 2017 року (31 календарний день) – 3536,40 грн (коефіцієнт індексації 210,00%, прожитковий мінімум 1684,00 грн); за червень 2017 року (30 календарних днів) – 3730,06 грн (коефіцієнт індексації 221,50%, прожитковий мінімум 1684,00 грн); за липень 2017 року (31 календарний день) – 3730,06 грн (коефіцієнт індексації 221,50%, прожитковий мінімум 1684,00 грн); за серпень 2017 року (31 календарний день) – 3730,06 грн (коефіцієнт індексації 221,50%, прожитковий мінімум 1684,00 грн); за вересень 2017 року (30 календарних днів) – 3896,78 грн (коефіцієнт індексації 231,40%, прожитковий мінімум 1684,00 грн);

за жовтень 2017 року (31 календарний день) – 3896,78 грн (коефіцієнт індексації 231,40%, прожитковий мінімум 1684,00 грн); за листопад 2017 року (30 календарних днів) – 3896,78 грн (коефіцієнт індексації 231,40%, прожитковий мінімум 1684,00 грн); за грудень 2017 року (31 календарний день) – 4258,75 грн (коефіцієнт індексації 241,70%, прожитковий мінімум 1762,00 грн); за січень 2018 року (31 календарний день) – 4258,75 грн (коефіцієнт індексації 241,70%, прожитковий мінімум 1762,00 грн); за лютий 2018 року (28 календарних днів) – 4258,75 грн (коефіцієнт індексації 241,70%, прожитковий мінімум 1762,00 грн).

Позивач як у позові так і у апеляційній скарзі вказує, що відповідач зобов`язаний йому виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») – січень 2008 року, у загальному розмірі з урахуванням виплачених сум 85 653,61 грн.

Таким чином, позивач має право на виплату індексації, а відповідач зобов`язаний виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») – січень 2008 року, у загальному розмірі 85 927,87 грн., а тому доводи апелянта в цій частині знайшли своє підтвердження, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.07.2025 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та стягнення з Управління Служби безпеки України в Одеській області на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) у фіксованому розмірі 4 463,15 грн у місяць за період з 01.03.2018 до 31.07.2025 включно, у загальному розмірі 343 662,55 грн відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, колегія суддів зазначає наступне.

З 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац третій з 15 березня 2018 року і дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28 лютого 2018 року №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року і дотепер у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діє з 02 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 31 березня 2021 року №278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 (діє в редакціях постанов Уряду №1013, № 141 та №278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, тому повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у апеляційній скарзі питання, підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 15 червня 2022 року у справі №520/4061/21, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку №1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як фіксована сума індексації, однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

У постанові від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 Верховний Суд виснував, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З огляду на наведене, дії відповідача щодо не врахування вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача з березня 2018 року є протиправними.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.07.2025 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період.

Для правильного застосування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено вище, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21, а тому враховуються при вирішенні цієї справи.

Так, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що місячний грошовий дохід позивача за лютий 2018 року становив 47918,62 грн. Місячний грошовий дохід позивача за березень 2018 року становив – 47819,22 грн.

Таким чином, дохід позивача у березні 2018 року не перевищував дохід в порівнянні з лютим 2018 року.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках розраховується наступним шляхом: лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; березень 2008 року - 103,8% = 1,038; квітень 2008 року - 103,1% - 1,031; травень 2008 року - 101,3% = 1,013; вересень 2008 року - 101,3% = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017; листопад 2008 року - 101,5% = 1,015; грудень 2008 року - 102,1% = 1,021; січень 2009 року - 102,9% = 1,029; лютий 2009 року - 101,5% = 1,015; березень 2009 року - 101,4% = 1,014; травень 2009 року - 101,4% = 1,014 (розраховано за наростаючим підсумком 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009); червень 2009 року - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком - 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101.1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010); лютий 2010 року - 101.9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 1,035 ( розраховано за наростаючим підсумком - 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6% = 1,016 ( 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3%= 1,033 (101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3% = 1,013; червень 2011 року - 101,2% = 1,012 (100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011); березень 2014 року - 101,98% = 1,020 (98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,

Шляхом множення вищевказаних показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058 х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) отримуємо наростаючий індекс споживчих цін - 353,3%.

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку № 1078, розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Отже, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.

Керуючись вищенаведеними положеннями отримуємо суму можливої індексації у березні 2018 року:1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Оскільки у березні 2018 року сума на яку збільшилось грошове забезпечення позивача у березні 2018 року (0 грн) порівняно з лютим 2018 року є меншою ніж 4463,15 грн., колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.07.2025.

При цьому, сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачу складає 4463,15 грн щомісячно (4463,15 грн - 0 грн).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення, виходячи з її щомісячного розміру 4463, 15 грн за період із 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.07.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, у фіксованому розмірі 4463,15 грн., а у загальній сумі 343662,55 грн (4463,15 грн х 77 місяців).

Щодо права позивача на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 при виплаті спірного грошового забезпечення суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 168.5 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу (далі -Порядок №44).

Згідно з п.1 Порядку №44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошова компенсація).

Відповідно до п.2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Системний аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та інших належних виплат у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.07.2025 має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі №380/813/22 та від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 27 червня 2024року у справі №580/602/22, від 10 жовтня 2024 року №500/8015/23.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то колегія суддів зазначає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом №2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії, водночас законодавець пов`язав виплату такої компенсації з виплатою заборгованості відповідного доходу, тобто компенсація та основна сума заборгованості підлягають виплаті в одному місяці.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023р. у справі №520/2020/19 та від 25.03.2023р. у справі №400/8389/21, від 24.07.2024р. у справі №520/2674/2020 та від 31.07.2024р. у справі №480/1704/19.

Так, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

Подібні правовідносини, пов`язані з визначенням наявності права на компенсацію у випадках, коли суми пенсії нараховані, але фактично не виплачені, були предметом розгляду Верховного Суду.

У постанові від 08.12.2025р. у справі №420/13975/24, аналізуючи положення Закону №2050-III та Порядку №159, суд зазначив, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у разі порушення строків його виплати. Така компенсація: нараховується на суму нарахованого, але не виплаченого доходу; має допоміжний характер відносно основного боргу, оскільки її розмір та існування залежать від суми (і факту) невиплаченого доходу.

Відповідно до ст.4 Закону №2050-III підлягає виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється фактична виплата заборгованості за відповідний період.

Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III. Однак, саме виникнення такого права не означає його порушення.

Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості.

Положення Закону №2050-III не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного прострочення виплати доходу. До здійснення фактичної виплати заборгованості обов`язок щодо компенсації ще не виник, а отже й порушення права позивача не настало. За таких обставин вимога про виплату компенсації є передчасною та не може бути задоволена за відсутності встановленого порушення відповідачем відповідного обов`язку.

Виходячи з викладеного, враховуючи підхід Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 08.12.2025р. у справі №420/13975/24, колегія суддів зазначає, що вимога позивача про виплату компенсації втрати частини доходів у теперішній момент є передчасною, що унеможливлює її задоволення через відсутність установленого порушення суб`єктом владних повноважень відповідного обов`язку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 викладений висновок, згідно з яким суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому з урахуванням висновків викладених в постанові Верховного Суду від 08.12.2025 року у справі №420/13975/24.

Щодо позовних вимог про стягнення з Управління Служби безпеки України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні у сумі 6311,09 грн за кожен день прострочення у період з 01.08.2025 до дня ухвалення рішення у справі, але не більше ніж за 6 місяців, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до обставин даної справи, відповідачем не було виплачено позивачу всі суми, що підлягали виплаті при звільненні, відповідно, у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Слід зазначити, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд звертає увагу на те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 06.02.2020 (справа № 806/305/17).

В той же час для обрахунку розміру середнього заробітку необхідно встановити розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 640/17872/19.

Таким чином, суд зазначає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак стягнення такого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є можливим за наявності двох умов, а саме: факту невиплати усіх належних працівникові сум при звільненні та факту проведення з працівником остаточного розрахунку.

Отже, зважаючи на те, що станом на сьогодні остаточного розрахунку з позивачем відповідач не провів, на думку апеляційного суду, відсутня можливість встановити загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частки коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частки коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, що є умовами для проведення розрахунку суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку, за відсутності факту проведення із позивачем остаточного фактичного розрахунку, є передчасними, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини виникнуть після фактичного розрахунку відповідача з позивачем на виконання рішення, а також після того, як відповідач самостійно не здійснить виплату середнього заробітку позивача за весь час затримки по день фактичного розрахунку та порушить право позивача на таку виплату.

Таким чином, на час розгляду даної справи відсутній об`єкт судового захисту, а доводи апелянта висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п.1, ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в частин помилковості не зазначення суми індексації яка підлягає виплаті, а тому рішення суду підлягає зміні в резолютивній частині щодо задоволення таких позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Одеській області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 у сумі 85927,87 грн, розраховану із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 № 44;

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька