Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №400/1910/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1910/25

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

повний текст судового рішення

складено 24.04.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Миколаївського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України з вимогами про:

- визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період перебування на лікуванні з 24.11.2023 р. до 26.02.2024 р. у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

- зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період перебування на лікуванні з 24.11.2023 р. до 26.02.2024 р. у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, при виконанні бойового завдання отримав поранення важкого ступеня, у зв`язку з чим перебував на лікуванні, а тому вважає, що набув право на отримання додаткової грошової винагороди до 100 000,00 грн. відповідно до Постанови №168. Проте, Відповідачем не здійснено нарахування та виплату такої винагороди Позивачу за період з 24.11.2023 року по 26.02.2024 року, що свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача.

18.05.2025 р. Відповідач подав відзив на позовну заяву до Миколаївського окружного адміністративного суду, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що за період стаціонарного лікування з 17.11.2023 по 23.11.2023 Позивачу була виплачена додаткова винагорода у збільшеному розмірі, однак в оскаржуваному періоді з 24.11.2023 по 26.02.2024 Позивач перебував на амбулаторному лікуванні, а не у відпустці для лікування. Постановою №168 встановлено, що виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям виключно за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці у зв`язку із у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

22.05.2025 р. представник Позивача подав відповідь на відзив до Миколаївського окружного адміністративного суду, де зазначив, що відсутність формального перебування у “відпустці для лікування” не є підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди, оскільки позивач фактично перебував у стані лікування за медичними показаннями після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період перебування на лікуванні з 24.11.2023 р. до 26.02.2024 р. у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період перебування на лікуванні з 24.11.2023 р. до 26.02.2024 р. у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі №400/1910/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді стрільця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_5 від 20.05.2022 р.

16.11.2023 року Позивач отримав: мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове непроникаюче поранення м`яких тканин передньої черевної стінки. ВОСП м`яких тканин н/з правого стегна. Закритий перелом с/н/3 малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням кісткових уламків. Пошкодження дистального межберцового синдесмозу. Вивих стопи назовні, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №148/2023 від 12.12.2023 р., виданої військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Відповідно до вказаної довідки, поранення отримано за обставин: при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ в районі південних околиць населеного пункту Мала Токмачка, внаслідок скиду з ворожого дрону; при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях по захисту Батьківщини, у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Вказана довідка видана на підставі бойового розпорядження командира 15 броп від 02.11.2023 №1848-ДСК, Рішення командира 15 броп від 09.12.2024.

Даний факт також підтверджується первинною медичною картою (форма 100) від 17.11.2023 (02 год. 05 хв.).

Позивач проходив лікування протягом наступних періодів:

- 17.11.2023 р. Позивачу було виконано МОС латеральної кісточки лівої гомілки у КНП МЛЕ та ШМД.

- з 18.11.2023 року до 23.11.2023 року перебував на лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №19186. Згідно вказаної виписки, пацієнта з позитивною динамікою виписано з відділення для подальшого етапного лікування.

- з 24.11.2023 року по 19.01.2024 року перебував на амбулаторному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» згідно довідки №049682 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України.

- з 20.01.2024 року по 25.01.2024 року перебував на амбулаторному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» згідно довідки №050960 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України.

- з 25.01.2024 року по 26.01.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1845, де Позивачу проведено оперативне лікування з видалення з лівої кісточки гвинта.

- з 27.01.2024 року по 26.02.2024 року знаходився на амбулаторному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» згідно довідки №050960 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України.

В подальшому, з 20.03.2024 року по 17.04.2024 року Позивач знаходився за медичним пунктом бригади в/ч НОМЕР_1 , де проходив ВЛК військово-лікарську комісію для подальшого огляду та визначення ступені придатності до військової служби.

Відповідно до відомостей довідки військово-лікарської комісії №2915 від 12.04.2024 р., встановлено, що травма, поранення важкого ступеня. ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Згідно з даними вказаної довідки військово-лікарської комісії та на підставі статей 76-б, 75-в, 78-в, 13-г графи II Розкладу хвороб, ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.

19.06.2024 р. позивача було переведено до військової частини НОМЕР_6 .

У зв`язку з встановленням позивачу третьої групи інвалідності згідно з даними довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №827561 від 18.07.2024 р., на підставі підпункту «б» пункту два частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 був звільнений з військової служби Наказом командира військової частини НОМЕР_7 Національної гвардії України від 13.08.2024 р. №48 о/с у запас.

08.11.2024 р. представником позивача було подано адвокатський запит до Відповідача щодо надання інформації стосовно невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, протягом всього періоду перебування на лікуванні: з 16.11.2023 року по 26.02.2024 рік, у зв`язку з отримання тяжкого поранення пов`язаним із захистом Батьківщини.

Листом від 03.01.2024 р. №3/29/12-172 відповідач відмовив у виплаті додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за період з 16.11.2023 по 26.02.2024, зазначивши, що періоди перебування на амбулаторному лікуванні не зараховуються до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до вимог п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ передбачені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені (далі Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з вимогами абз.1, 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, воєнний стан в країні неодноразово був продовжений та діє по теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168, установлено, зокрема, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням на невиплатою позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. у зв`язку з отриманим пораненням відповідно до вимог Постанови №168.

Так, із наведеного п. 1 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, які необхідні для виплати збільшеної до 100 000,00 грн. винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: 1) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини; 2) факт перебування на лікуванні внаслідок такого поранення.

Колегія суддів зазначає, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.

Підставою для видачі наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №148/2023 від 12.12.2023 р., виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, солдат по мобілізації ОСОБА_1 отримав: мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове непроникаюче поранення м`яких тканин передньої черевної стінки. ВОСП м`яких тканин н/з правого стегна. Закритий перелом с/н/3 малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням кісткових уламків. Пошкодження дистального межберцового синдесмозу. Вивих стопи назовні. За обставин: при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ в районі південних околиць населеного пункту АДРЕСА_3 , внаслідок скиду з ворожого дрону; при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях по захисту Батьківщини, у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Зазначене не оспорюється Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України.

З матеріалів справи також вбачається, що у зв`язку з отриманим пораненням ОСОБА_1 проходив лікування протягом наступних періодів:

- 17.11.2023 р. Позивачу було виконано МОС латеральної кісточки лівої гомілки у КНП МЛЕ та ШМД;

- з 18.11.2023 року до 23.11.2023 року перебував на лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради;

- з 24.11.2023 року по 19.01.2024 року перебував на амбулаторному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області»;

- з 20.01.2024 року по 25.01.2024 року перебував на амбулаторному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області»;

- з 25.01.2024 року по 26.01.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради;

- з 27.01.2024 року по 26.02.2024 року знаходився на амбулаторному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області».

Згідно з відомостями довідки військово-лікарської комісії №2915 від 12.04.2024 року зафіксовано, що поранення ОСОБА_1 , отримане 16.11.2023 року, пов`язане із захистом Батьківщини. На підставі статей 76-б, 75-в, 78-в, 13-г графи ІІ Розладу хвороб обмежено придатний до військової служби.

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта стосовно неможливості нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 з огляду на його амбулаторне лікування, оскільки позивач проходив усі етапи лікування безперервно, і в цьому випадку його лікування включало в себе як перебування в стаціонарі, так і амбулаторно, у зв`язку з отриманим важким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а отже вказані вище умови у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються відповідними медичними виписками та довідками, а саме: формою 100, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №19186, довідкою №049682 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, довідкою №050960 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №1845, довідкою військово-лікарської комісії №2915 від 12.04.2024 р.

Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що ОСОБА_1 має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди протягом строку перебування на лікуванні за період з 24.11.2023 року до 26.02.2024 рік.

Підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що дії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період перебування на лікуванні з 24.11.2023 р. до 26.02.2024 р. у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини - є протиправними, а отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко