Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №486/402/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 486/402/26

Перша інстанція: суддя Далматова Г.А.,

повний текст судового рішення

складено 21.05.2026, м. Південноукраїнськ

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Південноукраїнського міського суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просив відновити процесуальні строки оскарження постанови UKR №2504963 від 13 жовтня 2025 pоку, визнати постанову UKR №2504963 від 13 жовтня 2025 року протиправною і нікчемною, скасувати постанову UKR №2504963 від 13 жовтня 2025 року. Оскільки ВП №80272148 від 17 лютого 2026 року є похідною/наслідком постанови UKR №2504963 від 13 жовтня 2025 року, просив визнати його майнові права незаконно порушеними, а кошти з його рахунку АТ «Райффайзен Банк» вилучені протиправно. Просив зобов`язати ДВС кошти в розмірі 1018 грн. (витрати ВП №80272148) повернути на його рахунок в АТ «Райффайзен Банк».

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 23 лютого 2026 року він отримав повідомлення про відкриття ВП №80272148 від 17 лютого 2026 року на виконання постанови UKR №2504963 від 13 жовтня 2025 року головного спеціаліста-інспектора з паркування Околитої І.М., в якій стверджується, що він 12 жовтня 2025 року зупинив авто НОМЕР_1 на вул. Одеська, 25/1, м. Вознесенськ в зоні дії знаку 3.34 (зупинка і стоянка заборонена) ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Проте, він стверджує, що при винесені постанови ніяких повідомлень не надходило, ніяких процесуальних дій не вчинялось, повна відсутність інформації.

Вважає, що ліва сторона (по напрямку його руху) вул. Одеська, 25/1 (вулиця з двостороннім рухом) м. Вознесенськ станом на 12 жовтня 2025 року не була обладнана (не встановлені) ані знаком 3.34 ПДР України, ані горизонтальною дорожньою розміткою 1.4 (жовтого кольору) ПДР України (зупинка і стоянка транспортних засобів заборонена), взагалі відсутня дорожня розмітка.

Рухаючись по вул. Київській у потоці автомобілів, повертаючи праворуч на вул. Одеська виконав вимоги щодо проїзду двох пішохідних переходів, світлофору, об`їзду запаркованих по правій стороні (суцільно) автомобілів та уникаючи загроз виконання будівельних робіт неогородженої зони (вул. Одеська, 20), не порушуючи ПДР України (оцінивши дорожню обстановку і оглядовість), за відсутності дорожньої розмітки і дорожніх знаків зупинився на лівій стороні дороги біля тротуару. Оглянувши вулицю в обидва боки в межах кварталу, він не побачив жодного заборонного знаку або розмітки. Тобто, для нього, як учасника дорожнього руху, взагалі відсутня інформація про заборону зупинки і стоянки на вул. Одеська, 25/1, м. Вознесенськ.

Вважає, що матеріалах справи немає доказів і посилань що знаки 3.34 ПДРУ по вул. Одеська встановлені відповідно до Схеми організації безпеки дорожнього руху Генерального плану м. Вознесенськ, невідоме розташування, їх неможливо побачити під час прогнозованого руху з місця водія, адекватно відреагувати.

Постанову UKR №2504963 від 13 жовтня 2025 року вважає юридично нікчемною, створеною за відсутності складу злочину/правопорушення, за надуманих/уявних обставин, з порушеннями Законодавства України, з перевищенням службових обов`язків, і підлягає скасуванню.

18 травня 2026 року представник відповідача надав відзив, в якому зазначив, що відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Вважає, що позов подано позивачем з пропуском строку, зокрема оскаржувана постанова винесена 13 жовтня 2025 року, тоді як позов подано лише 24 лютого 2026 року. При цьому позивач не надав належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку. Більше того, факт вчинення правопорушення був зафіксований належним чином, а повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності було залишено на лобовому склі транспортного засобу, що підтверджується матеріалами фотофіксації.

Вважає, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, а саме, матеріалами фотофіксації, на яких зафіксовано транспортний засіб позивача Chevrolet Lacetti BE4274AE, розміщений у зоні дії дорожнього знаку 3.34; фотознімками, на яких чітко зафіксовано дорожній знак 3.34, встановлений при в`їзді до відповідної ділянки дороги; фотофіксацією залишення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності на лобовому склі транспортного засобу, яке містить QR-код із доступом до матеріалів правопорушення.

Зазначені докази у своїй сукупності повністю підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Долучені позивачем до позову фотознімки не відображають місце встановлення дорожнього знаку, який розташований при в`їзді до відповідної ділянки дороги, повної дорожньої обстановки та не спростовують наявність дорожнього знаку, зафіксованого матеріалами фотофіксації відповідача. Фотографії позивача є вибірковими та обмеженими, що не дає можливості об`єктивно оцінити обставини справи. Фотоматеріали позивача датовані 12 жовтня 2025 року, тобто в день складання повідомлення UKR № 2504963. Фактично ці матеріали свідчать про те, що позивач мав доступ до інформації про дорожню обстановку та про повідомлення №2504963.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 травня 2026 року залишено без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Постанову UKR №2504963 від 13 жовтня 2025 року головного спеціаліста-інспектора з паркування Околитої Ірини Миколаївни, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень, залишено без змін.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що наданими відповідачем доказами підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, яке полягає у здійсненні зупинки транспортним засобом в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень та з дотримання встановленої процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності і порушень, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови не допустив.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 травня 2026 року у справі №486/402/26 та визнати постанову UKR№ 2504963 від 13.10.2025 року протиправною і нікчемною, скасувати постанову UKR №2504963 від 13.10.2025 року. Крім того, зазначає, що оскільки ВП №80272148 від 17.02.2026 року є похідною/наслідком постанови UKR №2504963 від 13.10.2025 року, просить визнати його майнові права незаконно порушеними, а кошти з рахунку AT Райффайзен Банк вилучені протиправно. Також апелянт просить зобов`язати ДВС кошти в розмірі 1018 (одна тисяча вісімнадцять) грн. (витрати ВП №80272148) повернути на його рахунок в AT Райффайзен Банк.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з`ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що постановою UKR №2504963 від 13 жовтня 2025 року Головного спеціаліста-інспектора з паркування Околитої І.М., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. за те, що 12 жовтня 2025 року об 11:43 год. у м. Вознесенську, за адресою: вул. Одеська, 25/1, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , порушив вимогу дорожнього знаку, а саме, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Фотозйомка проводилась спецзасобом марки Lenovo Tab M10 HD /а.с. 4/.

Представником відповідача до відзиву додано копію повідомлення серії UKR №2504963 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, в якому зазначено дату розгляду справи 13 жовтня 2025 року, транспортний засіб «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , зазначені обставини вчинення правопорушення, сума штрафу та інше (а.с. 33). Після переходу за QR-кодом та ввівши відповідні дані, можна ознайомитись з фотофіксацією обставин вчинення правопорушення, зокрема, наявні знімки автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , дата та час фотографування 12 жовтня 2025 року 11:43:05 год. та географічні координати, а також окремо фотознімок знаку 3.34 «Зупинку заборонено» за вказаними координатами.

Зазначену постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на недоведеність факту правопорушення, порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ч.1, 3 ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Положеннями частини другої статті 258 КУпАП установлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно з вимогами ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-9 цього Кодексу.

Так, нормами статті 279-1 КУпАП визначено наступний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

У разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою-четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.

Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім`ї такої особи.

У разі якщо відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні.

У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Відповідно до положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

За правилами, передбаченими ч.2 ст.291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Звертаючись з адміністративним позовом ОСОБА_1 просив суд поновити йому строк звернення до адміністративного суду.

Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів(ч.3 ст.122 КАС України).

Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Частина друга зазначеної статті встановлює, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Положеннями ст.289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності законодавцем встановлено десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який відраховується з дня ухвалення відповідного рішення та протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Оскільки предметом оскарження у справі, яка розглядається, є постанова UKR №2504963 від 13 жовтня 2025 року Головного спеціаліста-інспектора з паркування Околитої І.М. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, застосуванню підлягає десятиденний строк звернення до суду з позовом з дня отримання відповідного рішення.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №522/4357/19, від 26 лютого 2020 року у справі №164/1546/19.

Разом з тим, положеннями ст.289 КУпАП передбачено, що у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, суд, вирішуючи питання про можливість поновлення строку звернення до суду, повинен враховувати:

1) особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права;

2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть такого права було порушено;

3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним та перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту.

Наведене узгоджується з позицією Європейського Суду з прав людини, який, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium №1062/07).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на те, що позивач не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення оскаржуваної постанови, а також відповідачем не надано доказів, що позивач отримав копії постанови у день її складення, з корінця поштового відправлення не містить відомостей про отримання його позивачем та є нечитабельним, зазначені обставини обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Позивач стверджує, що про наявність оскаржуваної постанови дізнався лише з повідомлення про відкриття виконавчого провадження. На підтвердження наведеного долучив до матеріалів справи постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління юстиції України від 17 лютого 2026 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього суми штрафу 340 грн. на підставі постанови UKR №2504963 від 13 жовтня 2025 року.

Суд враховує, що право на судовий захист, якого просить позивач, є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації ним цього права. Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» (заява №2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain» (заява №28090/95), «Beles and others v. the Czech Republic» (заява № 47273/99), «RTBF v. Belgium» (заява №50084/06).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо можливості визнати причини пропуску ОСОБА_1 процесуального строку поважними та поновити вказаний строк.

Відповідно до вимог ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Правові відносини, що стосуються дорожнього руху врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року №1306.

За змістом п.1.1. Постанови №1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Розділом 8 вказаних Правил встановлено порядок та особливості регулювання дорожнього руху.

Згідно з вимогами п.8.1. вказаного розділу Правил, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до вимог п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до розділу 33 Правил дорожнього руху України дія дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється від місця його встановлення до найближчого перехрестя. Таким чином, у даному випадку дія знаку поширюється на ділянку, де був розміщений транспортний засіб позивача.

Так, знак 3.34 забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (а також завантаження чи розвантаження вантажу).

Дія знаку не поширюється: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під знаком таблички 7.18 - на водіїв з інвалідністю, які керують транспортними засобами, позначеними відповідним розпізнавальним знаком, а також на водіїв, які перевозять осіб з інвалідністю (за наявності підтверджуючих документів).

Зона дії знаку: від місця встановлення до найближчого перехрестя; у населених пунктах, де немає перехресть - до кінця населеного пункту.

Дія знаку не переривається: у місцях виїзду з прилеглих територій; у місцях примикання польових, лісових та інших доріг без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Зона дії знаку може бути змінена: табличкою 7.2.2 (на початку зони дії); або дублюючим знаком із табличкою 7.2.3 (у кінці зони дії).

В силу вимог ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, вулиця Одеська, 25/1 у м. Вознесенську має двосторонній рух, навпроти будинку, в якій знаходиться перукарня встановлений дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», дана ділянка дороги не містить перехресть. Тобто при русі транспортним засобом по вул. Одеській заборонена зупинка і стоянка транспортних засобів саме по цю сторону дороги на якій знаходиться будинок 25/1.

З досліджених судами першої та апеляційної інстанцій доказів вбачається, що транспортний засіб «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_2 розташований на смузі руху біля будинку 25/1 по вул. Одеській, тобто позивач фактично, проїжджаючи знак 3.34 «Зупинку заборонено», достовірно розуміючи, що знаходиться в зоні дії даного знаку, припаркував свій автомобіль на смузі, на якій заборонено зупинку та стоянку.

При цьому, позивач не заперечує факт розміщення належного його транспортного засобу за адресою: м. Вознесенськ, вул. Одеська, 25/1, де, відповідно до встановлених дорожніх знаків, зупинка заборонена, що підтверджується долученими ним до адміністративного позову фотозображеннями, датованими 12 жовтня 2025 року 12:32.

Колегія суддів зазначає, що відсутність фотозйомки транспортного засобу позивача безпосередньо на фоні дорожнього знаку не свідчить про його відсутність, оскільки здійснення такої фотозйомки було неможливим з огляду на відстань між транспортним засобом і дорожнім знаком, такі обставини підтверджуються фотоматеріалами розташування відповідного знаку. Зазначені докази підтверджують, що у вказаному місці зупинка транспортних засобів заборонена.

Факт здійснення позивачем зупинки з порушенням заборонного закону 3.34 «Зупинку заборонено» повністю доводиться наданими відповідачем доказами, а саме матеріалами фотозйомки, які містяться в матеріалах справи та з яких можливо встановити, що належний позивачу легковий автомобіль припаркований в зоні зазначеного знаку.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач довів, що водієм було порушено вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на вул. Одеська, 25/1, в м. Вознесенську.

Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені норми передбачають покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судоми першої інстанції вірно встановлено, що правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, дійсно мало місце, оскільки даний факт об`єктивно підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, отже дії позивача ОСОБА_1 є неправомірними та в них вбачається склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП і відповідачем правомірно притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Решта позовних вимог є похідними, тому задоволенню не підлягають.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з вимогами ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 травня 2026 року, колегія суддів не вбачає.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Статтею 272 КАС України встановлено особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ, в тому числі справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (ст.286 КУпАП).

При цьому відповідно до вимог ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 139; 272; 286; 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 травня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко