Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №420/24163/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24163/25

Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.,

повний текст судового рішення

складено 28.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень, акту та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

21 липня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про анулювання реєстрації платником єдиного податку ПрАТ «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» від 17.03.2025 року №168/21-22-04-04-13, акт Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку ІV групи – юридичної особи умов перебування на спрощеній системі оподаткування від 17.03.2025 року №168/21 22-04-04-13, та рішення викладене в листі №1128/6/21-22-04-04-08 від 14.03.2025 року про невизнання Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звітності з єдиного податку четвертої групи;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі поновити ПрАТ «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» в реєстрі платників єдиного податку четвертої групи Державної податкової служби України з дати виключення з реєстру.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» (73000, місто Херсон, вул. Привокзальна, буд.5, ЄДРПОУ 19368062) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м. Херсон, просп. Незалежності, 75, ЄДРПОУ 43995495) про визнання протиправними та скасування рішень, акту та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про анулювання реєстрації платником єдиного податку приватного акціонерного товариства «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» від 17.03.2025 року №168/21-22-04-04-13 та рішення, викладене в листі №1128/6/21-22-04-04-08 від 14.03.2025 року, про невизнання Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звітності з єдиного податку четвертої групи.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі поновити товариство з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» в реєстрі платників єдиного податку четвертої групи Державної податкової служби України з дати виключення з реєстру.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

27 квітня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача – адвоката Тарабаки Катерини Миколаївни, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Від Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій представник відповідача зазначає, що ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому вважає, що розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.

Крім цього, представник відповідача вказує, що враховуючи набрання чинності з 15.12.2017 року нової редакції КАС України та запровадження положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених до 15.12.2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218.

У зв`язку з цим, представник відповідача вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованою.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на заперечення, в якій представник позивача не погоджується з доводами представника Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, вказує, що відносини між адвокатом та державою щодо оподаткування є публічно-правовими та автономними від процесуальних відносин між сторонами судового спору. Позивач не може бути обмежений у праві на відшкодування через внутрішні облікові процедури свого представника. Більше того, законодавство про адвокатуру та КАС України вимагають лише детального опису робіт та доказів їх вартості, а не податкової звітності адвоката.

Також, представник позивача обґрунтовує заявлені витрати на правничу допомогу тим, що справа стосувалася скасування рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи. Для аграрного підприємства це питання стратегічної важливості. Адвокат Тарабака К.М. витратила 15 годин на роботу.

З урахуванням вищенаведеного, представник позивача зазначає, що сума заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу не є завищеною та відповідає складності справи та обсягу наданої правничої допомоги.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року заяву представника позивача – адвоката Тарабаки Катерини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пр. Незалежності, буд. 75, м. Херсон, Херсонська обл., 73022, код ЄДРПОУ 43995495) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» (вул. Привокзальна, буд. 5, м. Херсон, Херсонська обл., 73000, код ЄДРПОУ 19368062) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В задоволенні решти заяви – відмовлено.

На вказане додаткове рішення суду Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу. Апелянт просить суд скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 року по справі №420/24163/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог щодо правничої допомоги відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, враховуючи, при цьому що справа розглядається в спрощеному/письмову проваджені без виклику, відповідач дійшов висновку, що ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому вважає, що розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.

Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги позицію відповідача, що призвело до порушення принципів, закріплених у ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що у свою чергу, призвело до порушення вимог ст.ст.72, 242 КАС України.

Також, на вказане додаткове рішення суду товариство з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» подало апеляційну скаргу. Апелянт просить суд скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 року по справі №420/24163/25 в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ТОВ «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.; у цій частині ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника позивача адвоката Тарабаки К.М. про ухвалення додаткового рішення задовольнити у повному обсязі, стягнувши з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ТОВ «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи.

На думку апелянта, суд першої інстанції, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн., зазначив, що справа відноситься до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, а послуга зі складання позовної заяви та відповіді на відзив є значно завищеною, з урахуванням того, що справа 420/24163/25 відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами, з чим категорично не погоджується апелянт та вважає, що є всі підстави для скасування додаткового рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ТОВ «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

29.06.2026 року (вхід.№37814/26 від 29.06.2026 року) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника ТОВ «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» – адвоката Тарабака Катерини Миколаївни надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 року, в якому заявник просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополя на додаткове рішення залишити без задоволення.

10.07.2026 року (вхід.№40860/26 від 10.07.2026 року) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі – Гетьман Маринги Володимирівни надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 року, в якому заявник просить розглянути апеляційну скаргу ПАТ «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» з урахуванням заперечень Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі.

13.07.2026 року (вхід.№41243/26 від 13.07.2026 року) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника ТОВ «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» – адвоката Тарабака Катерини Миколаївни надійшла відповідь на відзив Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на апеляційну скаргу, згідно якої заявник просить відхилити доводи Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» у повному обсязі, скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно приписів ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

Згідно з вимогами ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом даної справи до суду надані копії документів, зокрема: копія Додаткової угоди №3 до Договору №22-09/23 від 22.09.2023 року про надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг до Договору №22-09/23 від 22.09.2023 року про надання правничої (правової) допомоги від 22.04.2026 року; довіреність у порядку передоручення від 04.12.2025 року, видану Тарабаці Катерині Миколаївні на представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ».

Актом приймання-передачі наданих послуг до Договору №22-09/23 від 22.09.2023 року про надання правничої (правової) допомоги від 22.04.2026 року визначено детальний опис наданих послуг та їх вартість, а саме: аналіз судової практики з питань оподаткування та перебування суб`єктів господарювання в статусі платників єдиного податку четвертої групи (3 години) – 3000,00 грн., написання позову до Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (6 годин) – 6000,00 грн., складання процесуального документу – відповіді на відзив Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (3 години) – 3000,00 грн., складання процесуального документу – заяви про правонаступництво (1 година) – 1000,00 грн., складання процесуального документу – заяви про ухвалення додаткового рішення (2 години) – 2000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши матеріали, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн., письмові докази та заперечення відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи, з огляду на наступне.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного, вбачається, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №922/902/19.

У додатковій постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.04.2023 року по справі №640/8003/20, від 25.05.2023 року по справі №440/7120/20, від 20.06.2023 року по справі №280/5922/21.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2023 року по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Таким чином, витрати на правничу допомогу мають бути фактичними в розрізі реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а їх розмір повинен бути обґрунтований та документально підтверджений.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата в додатковій постанові №910/12876/19.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21, від 08 травня 2023 року у справі №140/2165/19, від 19 березня 2025 року у справі №320/39247/23.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 21 березня 2025 року у справі №520/1405/22.

Верховний Суд в постанові від 11 березня 2025 року по справі №260/4202/24 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Наведене вище дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі №910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі №911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі №914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі №912/1025/20, від 24 грудня 2024 року по справі №380/25725/21.

Суд першої інстанції вірно виснував, що при вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що ця справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

До того ж, особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які є реальними, необхідними, фактичними та доведеними належними доказами.

Отже, дослідивши зміст наданих послуг з урахуванням складності справи та виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правнича допомога, яка складається з аналізу судової практики з питань оподаткування та перебування суб`єктів господарювання в статусі платників єдиного податку четвертої групи, за своєю природою входить до послуг з підготовки позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовку правової позиції та узгодження її з позивачем.

До того ж, послуга зі складання позовної заяви та відповіді на відзив є значно завищеною, з урахуванням того, що справа №420/24163/25 відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами.

Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити заяву представника позивача частково та стягнути з Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь позивача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ІНТЕРНЕШНЛ» залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко