Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №400/1312/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1312/25

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух і обставини справи

13.02.2025 р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просила:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо проведення нарахування пенсії за наявністю робочого стажу та шестидесятирічного віку, з 27.09.2024р. не відповідними чинному законодавству України;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вчинити дії, що відповідають чинному законодавству України та провести нарахування позивачці пенсії за наявності робочого стажу з шістдесятирічного віку з 27.09.2024р., враховуючи час догляду за інвалідом до загального пенсійного стажу.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що у грудні 2024р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії, проте їй відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу періоди по догляду за інвалідом 1 групи з 18.08.1993р. до 04.10.1999р., внаслідок чого встановлено відсутність мінімально необхідного стажу та відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області заперечувало проти задоволення позову та зазначало, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.12.2024р. №143250020966 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (31 року). На час звернення з заявою позивач досягла 60-річного віку, страховий стаж позивачки становить 26 роки 12 днів. Зараховано всі періоди роботи позивачки. Також, в рішенні було роз`яснено підстави для зарахування до страхового стажу часу догляду за інвалідом I групи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області також подало відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначало, що за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розглянуто заяву позивачки від 11.12.2024р. прийнято рішення від 16.12.2024р. № 143250020966, яким відмовлено позивачу в призначення пенсії за віком згідно Закону №1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Так, на час звернення з заявою позивачу виповнилось 60 років, страховий стаж її складає 26 років 12 днів за необхідних 31 роках.

Миколаївський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково рішенням від 03.04.2026р.

Визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.12.2024р. №143250020966 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час догляду за особою з інвалідністю I групи з 21.10.1993р. до 04.10.1999 р. та повторно розглянути заяву від 11.12.2024р.

В решті позовних вимог - відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн..

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – ГУ ПФУ у Київській області або скаржник), не погодившись з прийнятим рішенням, подало апеляційну скаргу.

Скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлених обставин у справі, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 р. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрито апеляційне провадження ухвалою від 22.05.2026р.

Обставини справи

17.09.2024р. ОСОБА_1 подано заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 35, 58-59).

За наслідками розгляду заяви, здійсненого за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 16.12.2024р. № 143250020966, яким відмовлено позивачці в призначення пенсії за віком згідно Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.40-41,70).

Зі змісту рішення вбачається, що на день подання заяви про призначення пенсії вік позивачки становить 60 років, до страхового стажу позивачки відповідачем 1 зараховано 26 років 12 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи позивачки, при цьому надано роз`яснення підстав для зарахування періоду догляду за інвалідом I групи.

Вважаючи порушеним своє право на призначення пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років в період до 2004р. (включно) зараховується, зокрема, на підставі акту фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01.01.05р. - у разі отримання компенсації по догляду за особою з інвалідністю, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення (Центральний район м. Миколаїв), згідно з наявною у матеріалах справи довідкою від 18.10.1999р. №28 ОСОБА_1 у період з 21.10.1993р. до 04.10.1999р. здійснювала догляд за чоловіком ОСОБА_2 , особою з інвалідністю І групи, що в свою чергу підтверджується довідкою МСЕК №120123.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у період з 21.10.1993р. до 04.10.1999р. позивач здійснювала догляд за чоловіком, особою з інвалідністю І групи, тому відповідний період має бути зараховано до її стажу.

За таких фактичних обставин Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці, є уповноваженим органом, який має право зарахувати до страхового стажу, приймати рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З огляду на зазначене суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу період догляду за особою з інвалідністю І групи, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду з 21.10.1993 р. до 04.10.1999 р. та повторно розглянути заяву від 11.12.2024 р. про призначення пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області має обов`язок і можливість виконати зобов`язальну частину оскаржуваного рішення, оскільки позивача перебуває у нього на обліку.

Скаржник також вказує, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж, неможливо врахувати період догляду за інвалідом І групи з огляду на відсутність інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду.

Позиція інших учасників справи на заявлену апеляційну скаргу

ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, належно повідомлені про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом(частина третя статті 46 Конституції України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон №1058-IV).

Згідно з абзацом другим частини першої статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Закон №1058-IV набрав чинності з 1 січня 2004 р. Отже, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, до 01.01.2004р.

Згідно з пунктом 14 статті 11 Закону №1058-IV один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства. Ця норма набрала чинності з 01.01.2005 р.

До 01.01.2005р. час догляду за названою категорією осіб зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №№1788-XII) Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 12.08.1993р. №637 Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (абзац перший пункту 1 Порядку №637).

Згідно з пунктом 10 Порядку №637 час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі:

інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;

документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують встановлення інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів соціального захисту населення або Пенсійного фонду України та інші документи.

Документами, що підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження, паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу.

Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004р. №558, непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.07.2018 по Суд у складі колегії суддів зазначає, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.07.2018р. у справі № 348/919/17, дійшов висновку, що час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду в період до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01 січня 2005 року - у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.

Застосовуючи наведений правовий висновок Верховного Суду до обставин цієї справи, суд у складі колегії вважає підставним вказати, що у разі, якщо непрацююча працездатна особа доглядала за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, то до 01.01.2005р. до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, час догляду зараховується незалежно від отримання допомоги або компенсації.

Суд у складі колегії вказує, що до 2005 р. періоди догляду за інвалідами І групи зараховуються до страхового стажу на підставі інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення та документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

Суд у складі колегії суддів також вважає за необхідне наголосити, що згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пунктом 10 Порядку №637 документами, які підтверджують наявність у особи інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

У матеріалах справи наявна довідку Управління соціального захисту населення Центрального району м. Миколаєва від 18.10.1999р. №28, згідно з якою ОСОБА_1 отримувала допомогу по догляду за чоловіком, ОСОБА_2 , інвалідом І групи, з 21.10.1993р. по 04.10.1999р. (а.с.9).

Відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ №120123 ОСОБА_2 потребував простійного догляду (а.с.11).Також у матеріалах справи наявна копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , за яким ОСОБА_2 призначено пенсію по І групі інвалідності з 01.04.1995р. (а.с.12).

Отже, вказані документи відповідно до пункту 10 Порядку № 637 підтверджують, що позивач здійснювала догляд за особою з інвалідністю І групи, яка потребувала стороннього догляду та їх дійсність не спростована Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

З огляду на це висновок суду першої інстанції про необхідність зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача є обґрунтованим.

Щодо тверджень скаржника про відсутність акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду суд у складі колегії суддів уважає за доречне звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.09.2018р. у справі №197/1013/16-а, відповідно до якого складення цього акта є безпосереднім обов`язком органу Пенсійного фонду України.

Отже, у разі наявності в органу, що призначає пенсію, сумнівів щодо належності та обґрунтованості поданих заявником документів, він має право перевірити їх, звернувшись до установ, підприємств, організацій, де він працював, із відповідними запитами, відповідач таким правом дійсно не скористався. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач таким правом не скористався.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 637 акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складають органи Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюють догляд, та їхніх сусідів, а також інших даних.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, суд у складі колегії суддів доходить висновку, що пенсійний орган не може обґрунтовувати відмову в призначенні пенсії відсутністю документа, який сам повинен був скласти.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області – відмовити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2026р. у справі № 400/1312/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій