Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №400/12630/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12630/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року, прийнятого в складі суду судді Ярощука В.Г. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо несвоєчасного призначення військової пенсії, яка виразилася у неналежному оформленні та несвоєчасному направленні документів до органів Пенсійного фонду України;

- зобов`язати відповідача вжити заходів щодо оформлення та направлення документів для призначення пенсії у відповідності до законодавства;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та провести нарахування військової пенсії позивача з дня звільнення позивача - з 07.12.2024 року та здійснити виплату всіх недоотриманих сум пенсії за період прострочення.

Позов позивачем обґрунтовано тим, що через дії та бездіяльність відповідача військова пенсія була призначена лише 30.09.2025 року, тобто через дев`ять місяців після звільнення, чим було порушено право позивача на соціальне забезпечення та свідчить про неповагу до ветерана.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким задоволенити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що первинне волевиявлення позивача на призначення йому військової пенсії по інвалідності відбулося безпосередньо в день його прибуття після звільнення з військової служби - 13 грудня 2024 року, що підтверджується відміткою у військовому квитку та поданням того ж дня за вказівкою працівників відповідача заяви про витребування від військових частин грошового атестата і довідок про грошове забезпечення. Оскільки в силу приписів Порядку № 3-1 витребування та формування повного пакета пенсійних документів є імперативним обов`язком відповідача як уповноваженого органу, відсутність цих довідок на момент первинного візиту не могла свідчити про відсутність звернення за пенсією. Натомість , на думку апелянта, відповідач проявив тривалу пасивність і бездіяльність, штучно затягнувши процедуру оформлення документів майже на дев`ять місяців. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки факту зникнення первинної заяви від 13 грудня 2024 року, помилково ототожнив процедуру витребування документів із самостійним зверненням.

15 червня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому відповідач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не містить належних правових і фактичних підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, а тому просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.12.2024 позивач подав до відповідача заяву, в якій просив відповідача зробити запити для отримання документів на оформлення пенсії і одноразової грошової допомоги.

Відповідач направляв листи 16.12.2024 року, 20.02.2025 року, 28.02.2025 року, 18.04.2025 року та 13.08.2025 року.

12.09.2025 року відповідач отримав від військової частини пакет документів для призначення військової пенсії по інвалідності.

17.09.2025 позивач був запрошений на прийом до Відповідача, за результатом прийому була прийнята заява Позивача про призначення/перерахунок пенсії (копія заяви додається до відзиву) та всі документи, необхідні для призначення йому військової пенсії по інвалідності.

Відповідно до порядку оформлення документів на призначення пенсій, пакет документів Позивача 19.09.2025, в п`ятиденний термін, був переданий відповідачем до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, в свою чергу, за вих№ 9/1/13666 направив зазначений пакет документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилась у несвоєчасному призначення військової пенсії позивачу, він звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки первинне звернення позивача від 13 грудня 2024 року за своєю формою та змістом не було заявою про призначення пенсії, а офіційне набрання чинності процедурою пенсійного забезпечення розпочалося лише 17 вересня 2025 року з моменту подання позивачем належно оформленої заяви встановленого зразка та повного пакета необхідних документів, отриманих ТЦК та СП від військової частини 12 вересня 2025 року, після чого відповідач у передбачений законом десятиденний строк сформував пенсійну справу та передав її за підпорядкованістю для направлення до органу Пенсійного фонду України, що виключає наявність протиправної бездіяльності в діях відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, цей нормативно-правовий акт регулює діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки як органів військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

забезпечують згідно із законодавством організацію соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів та членів їх сімей;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, зокрема із застосуванням системи електронної черги (у порядку, визначеному Міноборони), видають необхідні довідки та інші документи;

ведуть облік осіб, звільнених з військової служби із Збройних Сил в запас або у відставку (далі - особи, звільнені з військової служби), які проживають на відповідній території, для оформлення документів, що додаються до пенсійної справи відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

забезпечують підготовку та подання документів, необхідних для призначення органами Пенсійного фонду України пенсій особам, звільненим з військової служби (крім військовослужбовців базової військової служби), та членам їх сімей відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та розвідувальними органами;

повідомляють органам Пенсійного фонду України про повторне прийняття на військову службу осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

видають довідки громадянам про проходження військової служби, зокрема про період участі у бойових діях для врахування до стажу;

оформлюють документи для виплати компенсаційних сум військовослужбовцям Збройних Сил, які стали особами з інвалідністю, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1994 р. № 290 (ЗП України, 1994 р., № 8, ст. 214; Офіційний вісник України, 2015 р., № 18, ст. 490; 2020 р., № 95, ст. 3080);

оформлюють документи для призначення та виплати Міноборони одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на збори чи для проходження служби у військовому резерві;

забезпечують оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, звільненим з військової служби, та пенсій в разі втрати годувальника членам сімей померлих військовослужбовців (крім військовослужбовців базової військової служби) відповідно до “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та визначення розміру грошового забезпечення, що враховується під час обчислення та перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби (крім військовослужбовців базової військової служби);

здійснюють щомісячну звірку щодо осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та інформують органи Пенсійного фонду України про повторне прийняття на військову службу осіб, звільнених з військової служби;

оформлюють документи для призначення та виплати Міноборони одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на збори чи для проходження служби у військовому резерві;

взаємодіють з Мінветеранів за напрямом соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, як на уповноважених органів військового управління, покладено імперативний обов`язок не лише щодо ведення обліку осіб, звільнених з військової служби, а й щодо активного забезпечення організації їх соціального і правового захисту, зокрема шляхом підготовки, належного оформлення та своєчасного подання до органів Пенсійного фонду України документів, необхідних для призначення або перерахунку пенсій.

Відповідно до положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), пенсії згідно із Законом призначаються і виплачуються головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, визначений як обовязковий субєкт у процедурі реалізації права особи на пенсійне забезпечення.

Заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

Згідно з абзацом другим пункту 2 розділу І Порядку № 3-1, заява про призначення/перерахунок пенсії подається саме через такий уповноважений орган за останнім місцем служби особи.

При цьому абзац 3 пункту 2 розділу І Порядку № 3-1 визначає, що у разі, якщо до заяви додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які саме документи необхідно подати додатково. Зміст вказаного припису у поєднанні з обовязком уповноваженого органу самостійно оформляти необхідні документи та подання (абзац 5 пункту 2 розділу І Порядку № 3-1) свідчить про те, що відсутність певних довідок на момент первинного звернення особи не є правовою підставою для відмови у прийнятті звернення або для зміни дати такого звернення, а зобовязує уповноважений орган вчинити дії щодо їх витребування та надання заявнику відповідних розяснень.

Водночас, абзацом 5 пункту 2 розділу І Порядку № 3-1 для уповноваженого органу встановлено десятиденний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії для оформлення всіх необхідних документів, складання подання та направлення їх до відповідного органу Пенсійного фонду України.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що зазначений строк є обмежувальним для вчинення відповідачем дій, спрямованих на завершення процедури пенсійного забезпечення особи, а будь-яке зволікання чи пасивне очікування документів від третіх осіб, що виходить за межі розумних строків, свідчить про невиконання покладених на субєкта владних повноважень обов`язків.

За змістом Порядку № 3-1, звільнений військовослужбовець не має права самостійно звернутися безпосередньо до органів Пенсійного фонду; він зобов`язаний подавати заяву виключно через уповноважений орган, який здійснює перевірку та формування пакету документів для оформлення песнії по інвалідності.

Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність протиправної бездіяльності відповідача та про визначення дати звернення позивача за призначенням пенсії лише 17 вересня 2025 року є помилковими, оскільки вони зроблені без належної оцінки фактичних обставин справи та у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 07.12.2024 року, а вже 13.12.2024 після звільнення з військової служби позивач подав заяву до відповідача за вих. №12970 від 13.12.2024 для направлення запитів до військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з метою отримання документів, необхідних для оформлення військової пенсії по інвалідності та одноразової грошової допомоги.

В контексті даної справи колегія суддів зазначає, що особа, яка звертається до уповноваженого субєкта владних повноважень за отриманням соціальних гарантій, має обґрунтовані сподівання на те, що посадові особи цього органу діятимуть у межах принципу сприяння та належного урядування.

Подання заяви позивачем про витребування документів, які в силу приписів Порядку № 3-1 є невід`ємною складовою пакета документів для призначення пенсії, свідчить про безумовне, первинне та однозначне волевиявлення позивача, спрямоване на реалізацію його конституційного права на пенсійне забезпечення.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки позивач не володіє спеціальними знаннями у сфері права, військового діловодства та документообігу Збройних Сил України і не може бути обізнаним із внутрішньовідомчою процедурою формування пенсійної справи, він вчинив усі залежні від нього дії та подав саме ті документи, які були визначені відповідачем як необхідні на початковому етапі.

Відтак, покладення на позивача негативних наслідків у вигляді зміщення дати звернення за призначенням пенсії на девять місяців лише через те, що за рекомендацією працівників відповідача ним було оформлено заяву про витребування документів, а не заяву встановленого зразка про призначення пенсії (додаток 1 до Порядку № 3-1), свідчить про надмірний формалізм, який нівелює саму сутність гарантованого державою права на соціальний захист.

У контексті обставин справи варто зауважити, що обов`язок щодо витребування, оформлення та направлення документів для призначення пенсії покладений на ІНФОРМАЦІЯ_3 в імперативній формі. Це виключає наявність у відповідача свободи розсуду (дискреційних повноважень) щодо можливості або неможливості вчинення цих дій за наявності відповідного звернення особи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були зроблені запити на військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з метою отримання необхідних документів для оформлення та призначення пенсії в разі інвалідності, а саме:

лист командиру військової частини НОМЕР_2 за вих№1/2/10350 від 16.12.2024;

лист командиру військової частини НОМЕР_1 за вих №1/2/10351 від 16.12.2024;

лист командиру військової частини НОМЕР_1 за вих №1/1/1113 від 20.02.2025;

лист командиру військової частини НОМЕР_2 за вих №6/1336 від 28.02.2025;

лист командиру військової частини НОМЕР_1 за вих №6/2425 від 18.04.2025;

лист командиру військової частини НОМЕР_2 за вих№6/2431 від 18.04.2025;

лист командиру військової частини НОМЕР_2 за вих №1/1/6127 від 13.08.2025.

Водночас, колегія суддів дійшла висновку, що така поведінка відповідача, яка звелася до формального надсилання запитів до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 пртягом дев`ятимісячного періоду, а також тривалого пасивного очікування відповідей від військових частин, не може вважатися належним та ефективним виконанням покладених на відповідача державних функцій.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини та принципом «належного урядування», державні органи повинні діяти вчасно, належним чином і послідовно (рішення у справі «Рисовський проти України»). Ризик будь-якої помилки або неефективності державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Колегія суддів звертає увагу на те, що принцип сприяння особі та належного урядування вимагає від уповноваженого органу вчинення активних, послідовних та вичерпних дій (зокрема, використання каналів позавідомчого впливу, звернення до вищого командування чи органів Військової служби правопорядку) задля якнайшвидшого усунення перешкод у зборі необхідних документів, так як особа не повинна ставати заручником тривалого внутрішнього документообігу та бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Позивачем було виконано всі залежні від нього умови для ініціювання процедури призначення пенсії, а відповідач не вжив належних та активних заходів для належного викоанння своїх функцій.

З огляду на викладене, з метою забезпечення реального відновлення порушеного права позивача, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у невжитті активних дій та незабезпеченні належного оформлення і направлення документів позивача до органів Пенсійного фонду України у встановлений законом строк.

Водночас, аналізуючи матеріали справи, колегія суддів також встановила, що при поданні позовної заяви позивачем також було заявлено вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у частині зобов`язання останнього призначити та провести перерахунок військової пенсії з дня звільнення позивача – з 07 грудня 2024 року, з виплатою всіх недоотриманих сум за період прострочення.

Положеннями пункту б статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку.

Статтею 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передюачено, що особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту "б" статті 12 цього Закону - з наступного дня після звільнення зі служби.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не залучив Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до участі у справі як співвідповідача, не повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про розгляд справи та здійснив судовий розгляд за його відсутності.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За положеннями статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд адміністративної юрисдикції зобов`язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і, у випадку необхідності, захистити порушене право позивача.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції обмежений у праві приймати рішення про права та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі в суді першої інстанції, а також з метою забезпечення належної та ефективної реалізації права позивача на соціальний захист без створення додаткових процесуальних перешкод, колегія суддів дійшла висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у межах цього спору є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про встановлений судом факт первинного звернення позивача із заявою про призначення пенсії саме 13 грудня 2024 року для врахування цієї дати пенсійним органом при нарахуванні та обчисленні відповідних виплат.

З огляду на виявлені порушення норм процесуального права в частині незалучення судом першої інстанції належного учасника справи, а також неправильне застосування норм матеріального права при оцінці характеру дій та обов`язків відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог у визначений судом спосіб.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного оформлення та несвоєчасного направлення документів для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про встановлений судом факт первинного звернення позивача із заявою про призначення пенсії 13 грудня 2024 року для вирішення питання про перерахунок призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII пенсії з наступного дня після звільнення зі служби – 08 грудня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька