Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №280/10018/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10018/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадженнч апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІО-КОМПАНІЯ «ЛАВИНА» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року

у адміністративній справі № 280/10018/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІО-КОМПАНІЯ «ЛАВИНА» до Установи «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради про визнання неправомірним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІО-КОМПАНІЯ «ЛАВИНА» до Установи «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради про визнання неправомірним і скасуванні виданого Установою «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради припису від 01.05.2025 № 170/25 про демонтаж рекламного засобу.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, а також не врахування доводів позивача та доданим документам, яким не надано належної правової оцінки, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляціна скарга позивача мотивована незаконістю судового рішення, яке прийнято судом з порушенням вимог ст.ст.9, 77, 90 КАС України внаслідок того, що було проігноровано усі доводи позивача та не надано їм правової оцінки, зокрема: не перевірено і не оцінено твердження позивача про недоведеність вчинення ним будь-яких порушень законодавства про зовнішню рекламу; не надано оцінки факту неотримання позивачем припису. Вважає, що фактично суд скопіював до рішення текст відзиву ЗМР та відмовив у позові виключно з мотиву, що припис нібито "вичерпав свою дію", а тому вже не порушує прав позивача на момент звернення до суду. При цьому, неправильно застосувавши положення ст.2 КАС України та проігнорувавши принцип ефективного судового захисту, суд помилково ототожнив "вичерпання дії" припису з відсутністю порушення прав, не врахувавши, що припис є індивідуальним адміністративним актом у розумінні ст.4 Закону України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02.2022 і саме цей припис безпосередньо став підставою для складання акту № 170/25 та ініціювання припинення дозволу (лист Департаменту від 28.04.2025 № 3037/01/01-07 та рішення № 578/18).

Позивач наголошує, що саме скасування оскаржуваного припису в судовому порядку усуває підставу для припинення дозволу та відновлює правове становище позивача (ст.89 Закону про АП), оскільки незаконний акт, який породив подальші правові наслідки (зокрема, рішення про анулювання/припинення дозволу) підлягає скасуванню незалежно від "вичерпання" строку дії, якщо це впливає на права особи.

Також позивач звертає увагу апеляційного суду не те, що оскаржуваний ним у цій справі Припис видано з грубими порушеннями, а саме: не було дотримано принцип участі особи (ст. 63 Закону про АП), оскільки позивача не повідомлено про перевірку 01.05.2025, не надано можливості надати пояснення; адміністративний акт не доведено до відома позивача (ст.75 Закону про АП), оскільки рекомендований лист з поміткою "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про будь-яке намагання вручити цього листа); адміністративний акт не має будь-якого обгрунтування (ст.72 Закону про АП) і не містить пояснень чому "невідповідність дозволу" повинна бути підставою для демонтажу конструкції.

Наголошуючи на тому, що прийнятий міськрадою локальний "Порядок демонтажу" суперечить законам України як правовим актам вищої сили, а факт "Відсутності маркування" не входить до вичерпного переліку підстав для примусового демонтажу рекламної конструкції, позивач вважає, що судом безпідставно не було узято до уваги порушення як прав позивача так і положень: ст.8 Конституції України, ч.5 ст.16 Закону "Про рекламу", ст.4 і ст.4-1 Закону про дозвільну систему та вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки вирішуючи спір у цій справі суд першої інстанції належним чином, повно, всебічно та на підставі законодавства і встановлених фактичних обставин справи, перевірив та оцінив наявність з боку позивача порушень законодавства в сфері зовнішньої реклами, а з боку відповідача дотримання ним норм законодавства під час виявлення, фіксації порушень та реагування на них. При цьому, судом було проаналізовано нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини в сфері розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, а саме норми та положення: Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР; Типових правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067; Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя та Порядку демонтажу, обліку, зберігання і реалізації спеціальних конструкцій, які призначені для розміщення зовнішньої реклами, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45; Правил благоустрою території міста Запоріжжя, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 23.10.2024 №71.

Окремо відповідач підкреслює, що рішення Запорізької міської ради від 23.10.2024 №71 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45 є такими, що були прийняті в межах законодавства України, на час розгляду справи не були скасовані чи визнані недійсними в установленому порядку, а матеріалами справи підтверджено розміщення ТОВ «ТРК «Лавина» рекламного засобу з невідповідністю фактично розміщеної рекламної конструкції умовам виданого дозволу та з відсутністю маркування на каркасі саме на підставі виданого у встановленому порядку дозволу № 1/179-06, відповідачем в свою чергу у спірному випадку не було дотримано вимоги затвердженого 22.02.2013 №45 Порядок демонтажу, обліку, зберігання і реалізації спеціальних конструкцій, які призначені для розміщення зовнішньої реклами як в частині проведеної перевірки так і оформлення Акту про порушення та складення спірного припису № 170/25 від 01.05.2025 і надання його власнику рекламного засобу, чому суд не надав належної оцінки.

Окремо відповідач зауважує на тому, що оскаржуваний у цій справі припис хоча і містить вимогу про здійснення самостійного демонтажу конструкції, проте не є остаточним рішенням в процесі контролю за порядком розміщення зовнішньої реклами та не обмежує способів реагування розповсюджувача реклами, а завершальним етапом процесу контролю за виконанням порядку розміщення є прийняття рішення про демонтаж рекламного засобу (вивіски, таблички) та надання у зв`язку із цим доручення на демонтаж у формі згідно додатку 5 до Порядку демонтажу, яке за своєю суттю та формою є тим рішенням, яке впливає на законний інтерес розповсюджувача зовнішньої реклами та є актом який негативно впливає на права чи законні інтереси особи. Проте, спірний припис був знятий з контролю Установи, оскільки рішенням міськвиконкому Запорізької міської ради від 29.07.2025 № 578/18 дія дозволу ТОВ «ТРК «Лавина» №1/179-06 від 12.10.2006 була припинена, у зв`язку з чим невиконання спірного припису з боку позивача не потягло для останнього жодних наслідків, в тому числі у вигляді прийняття рішення про здійснення демонтажу рекламного засобу, який належав позивачеві. За вказаних обставин, відповідач наголошує, доводи позивача про відсутність будь-яких порушень з його боку правових актів у сфері розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, а також про те, що відповідач не ознайомив позивача зі спірним приписом є неправдивими та безпідставними.

Оскільки суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову ТОВ «ТРК «Лавина» з підстав зазначених в його позові, а твердження позивача про те, що саме спірний припис №170/25 від 01.05.2025 став підставою для складання акту №170/25 та ініціювання припинення дозволу №1/179-06 від 12.10.2006, а також про те, що «Скасування такого припису в судовому порядку усуває підставу для припинення дозволу та відновлює правове становище Позивача», «Незаконний акт, який породив подальші правові наслідки (зокрема, рішення про

анулювання/припинення дозволу), підлягає скасуванню незалежно від "вичерпання" строку дії, якщо це впливає на права особи» - надуманими та помилковими, оскільки на адресу Департаменту управління активами спірний припис не направлявся, рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради було прийнято рішення №578/18 про припинення дії дозволу ТОВ «ТРК «Лавина» було прийняте не на підставі припису, який є предметом дійсного спору, а з урахуванням листа установи «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» від 06.06.2025 № 01-24/0853, а сам позивач по суті плутає причнно-наслідкові зв`язки у спірних відносинах, що підтверджено хронологією подій та дій відповідача і виконкому міської ради, що у сукупності свідчить про правильність висновків суду першої інстанції у цій справі, які узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.10.2018 у справі №360/1193/17, від 16.02.2021 у справі № 320/950/19, від 13.02.2024 у справі №320/5934/22, яко наголошувалося, що «обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав або інтересів позивача на момент його звернення до суду, і порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально».

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України, тому переглядаючи оскаржуване поивачем по справі рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінка і застосування до них норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради (надалі за текстом – ЗМР) № 360/22 від 28.09.2006 Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІО-КОМПАНІЯ «ЛАВИНА» виданий дозвіл № 1/179-06 на розміщення зовнішньої реклами, а саме: окремо розташоване інформаційне табло форматом 5,0 м х 4,5 м за адресою м.Запоріжжя, пр. Соборний – бул. Шевченка.

Питання обстеження технічного та естетичного стану вказаної рекламної конструкції ТОВ «ТРК «Лавина» було ініційовано листом Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 28.04.2025 №3037/01/01-07 (а.с.51-52), який на виконання пункту 3 протоколу наради секретаря міської ради з першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступниками міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - керуючим справами виконавчого комітету міської ради від 22.04.2025 та керуючись рішенням виконавчого комітету міської ради від 22.10.2024 №724 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 22.02.2013 №45 «Про затвердження Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя та Порядку демонтажу, обліку, зберігання і реалізації спеціальних конструкцій, які призначені для розміщення зовнішньої реклами» (зі змінами)» було направлено 29.04.2025 року до Установою «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» з проханням організувати обстеження технічного та естетичного стану розташованої на підставі дозволу №1/179-06 рекламної конструкції ТОВ «ТРК «Лавина».

Відповідно до вказаного у попередньому абзаці звернення, установою «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради було проведено перевірку, в ході якої виявлено порушення ТОВ «ТРК «ЛАВИНА» Порядку розміщення зовнішньої реклами в м.Запоріжжя, за результатом якої складено Акт «виявлення рекламних засобів, вивісок, табличок, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями» від 01.05.2025 №170/25 (а.с.29-30), копію якого Установою супровідним листом від 06.06.2025 (а.с.53) було направлено на адресу Департаменту управління активами Запорізької міської ради для врахування в роботі і на підставі якого керуючись Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» та Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя та Порядком демонтажу, обліку, зберігання і реалізації спеціальних конструкцій, які призначені для розміщення зовнішньої реклами», затвердженим рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 № 45 (зі змінами) - рішенням виконавчого комітету Запорізької міськради № 578/18 від 29.07.2025 (а.с.54) було вирішено припинити дію дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 1/179-06 на окремо розташоване інформаційне табло форматом 5,0 м х 4,5 м за адресою м.Запоріжжя, пр.Соборний–бул.Шевченка, виданого ТОВ «ТРК «ЛАВИНА», Департаменту управління активами Запорізької міської ради доручено повідомити ТОВ «ТРК «ЛАВИНА» про прийнте рішення, а Установі «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради доручено організувати демонтаж рекламної конструкції, зазначеної в п.1 рішенням виконавчого комітету Запорізької міськради № 578/18 від 29.07.2025.

Крім того, є встановленим у цій справі, що на підставі Акту «виявлення рекламних засобів, вивісок, табличок, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями» від 01.05.2025 №170/25 Установою «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради було винесено 01.05.2025 Припис №170/25, в якому зафіксовано факт виявленого за результатом проведеної перевірки «рекламного засобу, а саме наземний стаціонарний окремо розташований засіб з банерним покриттям рекламного поля, який не відповідає дозволу №1/179-06 на розміщення зовнішньої реклами від 12.10.2006 та вимогам нормативно-правових актів в сфері розміщення зовнішньої реклами, зокрема вимогам ст.16 Закону України «Про рекламу», пунктам 3, 44 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», відповідно до яких: зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил; рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії. Крім того, рекламний засіб не відповідає вимогам пунктів 2.5, 2.8, 2.10, 3.1, 11.13, 11.14 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя та Порядку демонтажу, обліку, зберігання і реалізації спеціальних конструкцій, які призначені для розміщення зовнішньої реклами» (зі змінами, внесеними рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.12.2018 № 600 та від 22.10.2024 № 724)» та повідомлено ТОВ «ТРК «ЛАВИНА» про необхідність демонтувати рекламний засіб зі встановленого місця протягом 5 днів (а.с.31).

Зазначений Припис №170/25 від 01.05.2025 направлявся на адресу ТОВ «ТРК «ЛАВИНА рекомендованим поштовим повідомленням, проте повернувся до відповідача з зазначенням на довідці конверту причини невручення «за закінчення терміну зберігання» (а.с.32).

Предметом оскарження у цій справі позивачем визначено Припис Установи «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради №170/25 від 01.05.2025, який позивач вважаючи протиправним просить скасувати, а суд першої інстанції вирішуючи по суті спір у цій справі аналізуючи положення: ст.19 Конституції України; ч.3 ст.24, п.44 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні`від 21.05.1997 № 280/97-ВР; ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР; абз.2 ч.1, ч.1-2 і ч.4 ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів`від 06.09.2005 № 2807-IV; ст.1 п.2, п.3, п.44, п.45, п.46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами та які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 – цілком обгрунтовано звернув увагу на те, що встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту входить до компетенції органів місцевого самоврядування, а відповідно до затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 17.03.2023 №51 Статуту саме Установа «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради наділена повноваженнями зі здійснення постійного самоврядного контролю за дотриманням законодавства України про благоустрій населених пунктів, Правил благоустрою території міста Запоріжжя, санітарно-природоохоронного та екологічного стану підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами шляхом проведення перевірок території міста, які діють відповідно до затверджених рішенням двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Запорізької міської ради від 23.10.2024 №71 «Правил благоустрою території міста Запоріжжя» прийнятих з метою визначення механізму врегулювання вимог щодо благоустрою території міста Запоріжжя, запровадження єдиних підходів щодо порядку благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою міста Запоріжжя, регулювання прав та обов`язків учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста.

Так, звертаючи увагу на зміст п.1.2 Правил благоустрою території міста Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 23.10.2024 №71 та на п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, якими передбачено, що табло може бути механічним, динамічним або електронним, а також на п.2.10. п.3.1. п.11.13. п.11.14. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжі та Порядку демонтажу, обліку, зберігання і реалізації спеціальних конструкцій, які призначені для розміщення зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45 (за змінами внесеними рішеннями виконавчого комітету міської ради від 18.12.2017 №802, від 17.12.2018 №600, від 22.10.2024 № 724) що прийняті з метою приведення регулювання відносин, які виникають під час розміщення зовнішньої реклами в місті Запоріжжя, у відповідність з діючим законодавством України - суд першої інстанції обгрунтовано акцентував увагу на те, що пов`язані з розміщенням зовнішньої реклами питання нормативно врегульовано як на державному так і на місцевому рівні, і при цьому, ч.1 ст.16 Закону № 270/96-ВР та п.2 Типових правил чітко передбачають розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах лише на підставі дозволів, які, у свою чергу, видаються на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, яке дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, тобто, єдиною підставою для розміщення зовнішньої реклами на території міста Запоріжжя є виданий у встановленому порядку дозвіл на таке розміщення.

Як встановлено судом, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 360/22 від 28.09.2006 Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІО-КОМПАНІЯ «ЛАВИНА» був виданий дозвіл № 1/179-06 на розміщення зовнішньої реклами, а саме: окремо розташоване інформаційне табло форматом 5,0 м х 4,5 м за адресою м.Запоріжжя, пр. Соборний – бул. Шевченка.

Проте, у ході проведення обстеження стану рекламної конструкції ТОВ «ТРК «ЛАВИНА» Установою Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради було встановлено невідповідність фактично розміщеної рекламної конструкції умовам виданого дозволу та відсутність маркування на каркасі рекламного засобу. Так, на місці розташування рекламного засобу, який має розташовуватися відповідно до дозволу №1/179-06 від 12.10.2006, відповідачем виявлено рекламний засіб – наземний стаціонарний окремо розташований засіб з банерним покриттям рекламного поля, що не відповідає наданому дозволу на розміщення окремо розташованого інформаційного табло, яке відповідно до Типових правил має бути механічним, динамічним або електронним, що, у свою чергу, становить порушення пункту 3.1 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжі. Крім того, відповідачем встановлено відсутність маркування на каркасі рекламного засобу, що відображено в акті виявлення рекламних засобів, вивісок, табличок, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями від 01.05.2025 №170/25, і становить порушення вимог п.11.13 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжі.

Перевіряючи доводи позивача щодо нездійснення відповідачем перевірки суд першої інстанції цілком обгрунтовано: узяв до уваги Акт виявлення рекламних засобів, вивісок, табличок, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями від 01.05.2025 №170/25, яким саме і зафіксовано проведення відповідачем перевірки рекламного засобу, що має розташовуватися відповідно до дозволу №1/179-06 на розміщення зовнішньої реклами від 12.10.2006 - у зв`язку з чим суд дійшом правильних висновків про безпідставність вказаних доводів позивача; а виходячи з аналізу положень п.1.2. п.3.1.2. п.4.2. Порядку демонтажу, обліку, зберігання і реалізації спеціальних конструкцій, які призначені для розміщення зовнішньої реклами, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45 (з урахуванням змін, внесених рішеннями виконавчого комітету міської ради від 18.12.2017 №802, від 17.12.2018 №600, від 22.10.2024 № 724) - суд першої інстанції правильно акцентував увагу на винесеному Установою «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради приписі №170/25 від 01.05.2025 в якому зазначено як виявлені порушення так і термін демонтажу рекламного засобу зі встановленого місця протягом 5 днів, який направлявся на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань адресу ТОВ «ТРК «ЛАВИНА» рекомендованою кореспонденцією, що свідчить про дотримання відповідач вимог закону в частині належного повідомлення позивача, та про безпідставність доводів самого позивача в цій частині, оскільки факт отримання/не отримання позивачем зазначеного листа перебуває поза межами контролю відправника.

Підсумовуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, на переконання колегії суддів суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність відповідачем правомірності оскаржуваного у цій справі припису належними та допустимими доказами, які позивачем не спростовані, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного позивачем у цій справі Припису Установи «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради від 01.05.2025 № 170/25 про демонтаж рекламного засобу, який винесений в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормативно-правовими актами щодо розміщення зовнішньої реклами, тим більш, що оскаржуваний припис №170/25 від 01.005.2025 про демонтаж рекламного засобу не був реалізований у зв`язку з прийняттям виконавчим комітетом Запорізької міської ради рішення від 29.07.2025 № 578/18 «Про припинення дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІО-КОМПАНІЯ «ЛАВИНА», яке станом на день розгляду справи є чинним.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІО-КОМПАНІЯ «ЛАВИНА» і такий висновок суду першої інстанції зроблено з урахуванням вимог законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, тому підстав для його скасування рішення суду першої інстанції у цій справі немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд –

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІО-КОМПАНІЯ «ЛАВИНА» – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у адміністративній справі № 280/10018/25 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов