Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №280/11214/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11214/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року

у адміністративній справі № 280/11214/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , а саме, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.09.2025 за № 930010838079 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.01.2025 перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 у ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а також стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн., в іншій частині вимог адміністративного позову ОСОБА_1 судом відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 року оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині задоволення вимог позивача з підстав не відповідності судового рішення нормам чинного законодавства та порушення норм матеріального і процесуального права, якими врегульовано спірні правовідносини, а також у зв`язку неповним дослідженням судом при розгляді даної справи наданих Головним управлінням доказів, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 по справі № 280/11214/25 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п.3 ч.1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду на предмет повноти встановлення фактичних обставин, їх правової оцінки та застосування до них норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача та для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного

Під час поданого ОСОБА_1 до суду адміністративного позову судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване у цій справі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 04.09.2025 року №930010838079 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - було прийнято за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.08.2025 року про здійснення їй, як судді у відставці Подільського районного суду м. Києва, яка з 20 вересня 2017 року перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання, перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням нового прожиткового мінімуму, який враховується для суддівської винагороди (зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Звернення до суду за захистом своїх прав ОСОБА_1 вказує на протиправність та незаконність рішення пенсійного органу у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці з огляду на те, що саме затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 3-1) передбачено, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є обставини зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а приписи пунктів 1, 3 Розділу II та пункту 2 Розділу III вказаного Порядку №3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороди працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020 року, на яке також посилався і Верховний Суд у постановах від 27.10.2022 року по справі №640/10564/21, від 12.09.2023 року по справі №540/7777/21, від 28.11.2023 року по справі №640/16655/21 зазначаючи, що приписи пунктів 1, 3 Розділу II та пункту 2 Розділу III Порядку №3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, а отже, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді, і довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок.

Оскільки суддівська винагорода визначається безпосередньо законом, а розмір суддівської винагороди визначений ст.135 Закону № 1402-VIII, і відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік, а про такі зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону, позивачка акцентувала увагу суду на те, що довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер і її ненадання не може слугувати підставою для відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, і враховуючи вищевикладене вважає, що дії відповідача щодо відмови є неправомірними і вона має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 року (3 028 грн).

З огляду на викладене, позивачка наголошує, що зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: на 01 січня 2021 року – 2270,00 грн.: на 01 січня 2022 року - 2481,00 гри.; 01 січня 2023 року - 2684 грн.; 01 січня 2024 - 3028 грн., 01 січня 2025 - 3028 грн., - на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VІІІ не передбачена, а саме на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. згідно з положенням статті 7 Закону №1082-ІХ, статті 7 Закону №1928-ІХ, статті 7 Закону №2710-ІХ, статті 7 Закону 4059-ІХ - не є правомірною. Відтак, позивачка вважає, що пенсійним органом протиправно відмовлено їй у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, тому прийняте рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області 04.09.2025 року №930010838079 підлягає скасуванню.

Окрім того, позивачка звертала увагу суду на те, що пенсійним органом систематично, протягом тривалого часу протиправно, без будь-яких на те правових підстав обмежується розмір (процентне співвідношення до суддівської винагороди) щомісячного довічного грошового утримання при будь-яких перерахунках, як раніше так і на даний час, і раніше рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 року №640/1318821, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2022 року, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вже зобов`язувалося здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки ТУ ДСА України за №671 від 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, але після набрання вказаним рішенням суду законної сили, починаючи з 04.02.2022 року пенсійний орган почав виплачувати їй утримання у розмірі 60%, чим фактично зменшив у процентному відношенні її утримання як судді у відставці, оскільки вона перебуваючи з 20 вересня 2017 року на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як суддя у відставці Подільського районного суду м. Києва отримувала нараховане їй щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці, у розмірі 90 % від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, тому вважає, що ефективним способом захисту її прав буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 04.09.2025 року №930010838079 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити з 01.01.2025 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.

Судом першої інстанції також було обговорено та узято до уваги позицію відповідача у цій справі, який заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі саме з тих підстав, що ОСОБА_1 звернувшись до територіального пенсійного органу із заявою від 27.08.2025 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням нового прожиткового мінімуму, який враховується для суддівської винагороди не надала довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та додаткових документів, що й стало підставою за результатом розгляду Головним управлінням заяви позивача в порядку екстериторіальності розглянуто прийняти рішення про відмову у перерахунку пенсії № 930010838079 від 04.09.2025.

На підтвердження своєї позиції пенсійний орган зазначає, що питання щодо розміру суддівської винагороди для обчислення призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), а відповідно, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі заяви про перерахунок та довідки про суддівську винагороду судді у відставці. Отже, оскільки позивачем не було надано документів необхідних для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем правомірно було прийнято рішення про відмову у такому перерахунку № 930010838079 від 04.09.2025.

З приводу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням нового прожиткового мінімуму, який враховується для суддівської винагороди, відповідач вказує на безпідставність тверджень позивача про її право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 (3028 грн), а також про необхідність перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 № 640/13188/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2022, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою ТУ ДСА України за № 671 від 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум, і саме після набрання рішенням суду законної сили, починаючи з 04.02.2022 ГУ ПФУ почало виплату такого утримання у розмірі 60% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, чим фактично зменшило у процентному відношенні її утримання як судді у відставці. Одночасно, відповідач звертає увагу суду на те, що відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді (90%) визначений в порядку, передбаченому Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання, встановленому чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 № 640/13188/21, і така відмінність полягає в тому, що Законом № 2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, на відміну від положень Закону № 1402-VIII, який передбачає зовсім інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді, в даному випадку місцевого суду, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (стаття 135 Закону № 1402-VIII), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (частина третя статті 142 Закону № 1402-VIII). Отже, позивачу у 2022 році проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, і за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Вказана норма неконституційною не визнавалась, тому вважає, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу проведено відповідно до вимог Закону № 1402-VIII та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, і до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми саме цього Закону, а не вибірково з різних законів, а відтак визначення позивачу розміру щомісячного грошового утримання як судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді є правомірним, та свідчить про необґрунтованість вимог позивача.

За наявними в матеріалах справи письмовими доказами судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошову утримання судді у відставці та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №640/13188/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2022, було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 04.11.2020, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27.07.2020 за №671, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.08.2025 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням нового прожиткового мінімуму, який враховується для суддівської винагороди, ГУ ПФУ в Запорізькій області було прийнято Рішення від 04.09.2025 за №930010838079 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зазначаючи по тексту вказаного рішення про те, що «…Відділом перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву № 13555 від 27.08.2025р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (пенсійна справа №930010838079, РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням нового прожиткового мінімуму, який враховується для суддівської винагороди ( так у заяві). Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402 «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2) (далі - Порядок № 3-1), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402 органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. До заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_2 надала копію оригіналу паспорту та коду. Оскільки заявницею не надано довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та не було надано ніяких додаткових документів, прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 в перерахунку пенсії. Згідно із ст. 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» рішення набирає чинності з дня доведення його до відома особи, яка звернулась за призначенням/перерахунком пенсії. У разі незгоди з рішенням воно може бути оскаржене протягом 30 календарних днів до Пенсійного фонду України або до суду, у строк визначений ст.122 КАС України…».

Отже, дослідивши вищевикладені обставини та усі наявні в матеріалах справи докази, правильно спираючись на положення: ч.1 і ч.2 та ч.3 і ч.4 та ч.5 ст.135, ч.3, ч.4, ч.5 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; п.1, п.5, п.6 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 за №3-1; а також ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» яким установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: … працездатних осіб - 3028 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн. - суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що суддівська винагорода регулюється Законом «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, і довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок, оскільки суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.

Отже, оскільки розмір суддівської винагороди визначений ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то відповідно і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має змінюватися саме у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік, що є загальновідомим фактом для органів Пенсійного фонду України, а тому дійсно, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має виключно інформаційний характер, і видаючи таку довідку голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує орган Пенсійного фонду України про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, що в свою чергу підтверджує необґрунтованість прийнятого відповідачем у цій справі рішення від 04.09.2025 за №930010838079 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов у спірному випадку цілком обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.09.2025 за № 930010838079 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.01.2025 перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 у ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і на переконання колегії суддів рішення суду першої інстанції в зазначеній частині судом прийнято з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та на підставі норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, а доводами апеляційної скарги відповідача висновки суду у зазначеній частині не спростовуються, оскільки право позивача на обчислення її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі у 2025 році – 3028 грн. 00 коп. є беззаперечно встановленим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки висновки суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині повністю відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, а доводами апеляційної скарги відповідача ці висновки суду не спростовуються, а тільки зводяться до незгоди із наданою судом першої інстанції правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами та нормами матеріального права, якими врегульовано спірні у цій справі правовідносини, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, та вважає, що рішення суду першої інстанції у цій справі відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у адміністративній справі № 280/11214/25 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник