Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №340/6030/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6030/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадженнч апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року

у адміністративній справі № 340/6030/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, за участі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, за участі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, та стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 13.05.2025 по 03.06.2025 включно, в розмірі 27 971,68 грн.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а також не дослідження судом належним чином обставин які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, у зв`язку з чим відповідач вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам ст.242 КАС України тому просить його відповідно до ч.1 і ч.2 ст.317 КАС Україн скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі, яким відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 .

На підтвердження заявлених вимог апеляційної скарги, відповідач описуючи обставини виниклого спору з ОСОБА_1 , звільненого 11.12.2024 з займаної посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області відповідно до п.3 ч.1 ст.87 Закону України «про державну службу» наказом Держпродспоживслужби від 09.12.2024 № 1080-к, який було визнано протиправним та скасовано рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 340/7988/24, з поновленням ОСОБА_1 на раніше займаній посаді (з 12.12.2024) та стягненням на його користь з Головного управління середнього заробітку за час вимушеного прогулу (у сумі 187 060,61 грн), та яке в свою чергу було виконано Держпродспоживслужбою шляхом видачі наказу Держпродспоживслужби від 04.06.2025 № 441-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » згідно якого: скасовано «висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2024 році, в частині, що стосувалася Позивача», скасовано наказ Держпродспоживслужби від 09.12.2024 № 1080-к (про звільнення Позивача) та поновлено позивача з 12.12.2024 на раніше займаній посаді начальника Головного управління – відповідач посилаючись на положення ч.2 та ч.3 ст.5 Закону України «Про державну службу», ст.236 КЗпПУ, ст.1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання,права і гарантії їх діяльності», ч.4 ст.24 Закону України «Про оплату праці» звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач до звільнення працював у Головному управлінні на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області і облік робочого часу, нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалась саме Головним управлінням, тому виходячи правової позиції Верховного Суду, викладеною у пункті 45 постанови Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 140/2951/19 та в постанові від 29.07.2020 у справі № 823/501/17 виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду має покладатися саме на установу, в якій позивач працював перед звільненням, тим більш, що у цій справі позивачем вимоги про визнання протиправними дій, рішень чи бездіяльності Держпродспоживслужби (як відповідача-1 по справі № 340/7988/24) в частині затримки виконання рішення суду по справі № 340/7988/24 щодо поновлення позивача на посаді не пред`являлись.

Окремо, посилаючись на положення ч.1 ст.118, ч.1 ст.122 КАС України та ч.1 ст.233 КЗпП України відповідач наголошує на пропущенні позивачем строку позовної давності щодо даного предмета спору, який минув 13 серпня 2025 року, а відповідно, у даній справі до позовної заяви (02.09.2025) позивача судом першої інстанції мали б бути застосовані наслідки, зазначені у ч.3 ст.123 КАС України. При цьому, відповідач зауважує, що позивач тримісячний строк пов`язує із датою (фактичного поновлення) наказу Держпродспоживслужби від 04.06.2025 № 441-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », тобто в такому випадку – строк до 05.09.2025 (дата позову – 02.09.2025), проте, ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячний строк пов`язує від дати (моменту) «з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися», тобто у даному випадку з 13.05.2025, тобто, в такому випадку строк звернення працівника до суду із заявою (відповідним позовом) не залежить від строку виконання відповідачем (боржником) судового рішення, а перебіг (початок, відлік тощо) такого (3-місячного) строку законодавець пов`язує саме з днем, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції у цій справі, звертає увагу колегії суддів на те, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №340/7988/24 підлягало негайному виконанню, тому він відразу після отримання виконавчого документа у справі звернувся до органів примусового виконання рішень, і постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.В. від 29.05.2025 було відкрито виконавче провадження №78211938 з примусового виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №340/7988/24, і тільки після відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №340/7988/24, наказом Держпродспоживслужби «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » №441-к від 04.06.2025 скасовано вказані вище висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності та відповідні накази, а також поновлено його на посаді начальника Головного управління з 12.12.2024. З огляду на те, що Держпродспоживслужбою допущено протиправну бездіяльність, а саме, протягом 24 календарних днів не забезпечено виконання рішення суду в адміністративній справі №340/7988/24, що мало бути виконано негайно, він змушений був звернутися до суду за захистом прав, гарантованих статтею 43 Конституції України та просити суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.05.2025 по 03.06.2025 включно, у зв`язку з невиконанням рішення суду №340/7988/24 про поновлення на посаді начальника Головного управління.

З урахуванням того, що тези апеляційної скарги відповідача по суті є ідентичними до доводів та заперечень щодо поданого позову, які були належним чином розглянуті судом першої інстанції, а також з огляду на те, що суть апеляційної скарги відповідача зводиться до: намагання перекласти відповідальність за невиконання рішення суду на Головне управління, незважаючи на те, що відповідно до вимог пп.5 п.11 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №667 від 02.09.2015 та п.9 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби №943 від 08.09.2025 вчинення дій щодо поновлення на посаді начальника Головного управління відноситься до виключної компетенції Держпродспоживслужби, тому відповідальність за неналежне і несвоєчасне виконання рішення суду має нести також остання; а також до помилкового посилання на положення ч.1 ст.233 КЗпП України, позивач вважає, що апеляційна скарга відповідача не містить належних та допустимих доводів, які б свідчили про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а наведені у скарзі аргументи є такими, що спростовуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України, тому переглядаючи оскаржуване відповідачем по справі рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінка і застосування до них норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №340/7988/24 було визнано протиправним і скасувано висновок (результат оцінювання) голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 06 листопада 2024 року щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2024 році начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 , а також визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 03 грудня 2024 року №1069-к в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2024 році начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 та наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09 грудня 2024 року №1080-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області з 11 грудня 2024 року, а ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області з 12 грудня 2024 року та стягнено на його користь з Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 187060,61 грн. При цьому, рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року в адміністративній справі №340/7988/24 залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року в адміністративній справі №340/7988/24 змінено в абзаці сьомому резолютивної частини рішення слова та цифри « 23000 грн.» замінено на слова та цифри « 6000 грн.», в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №340/7988/24 вказані вище висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності та відповідні накази скасовані, а позивач поновлено на посаді начальника Головного управління з 12.12.2024 - лише винесеним 04.06.2025 Держпродспоживслужбою наказом «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » №441-к. Тобто, допущене до негайного виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №340/7988/24 в частині поновлення позивача на роботі було затримано виконанням у період з 13.05.2025 по 03.06.2025 включно, у зв`язку з чим і виникли спірні у цій справі правовідносини.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, правильно виходячи з положень ст.129-1 Конституції України, ст.14 та ч.1 ст.370 і ч.1 ст.371, ч.2 ст.372 КАС України, а також ст.235 і ст.236 КЗпП України суд першої інстанції обгрунтовано наголосив, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає негайному виконанню шляхом видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків з виплатою компенсаційних виплат, пов`язаних з поновленням на роботі.

Враховуючи, що відповідно до пп.5 п.11 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №667 від 02.09.2015, Голова Держпродспоживслужби призначає на посаду за погодженням з Міністром економіки, довкілля та сільського господарства, головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держпродспоживслужби, суд першої інстанції правильно підкреслив, що після ухвалення Кіровоградським окружним адміністративним судом відповідного рішення, саме відповідач мав поновити ОСОБА_1 на посаді, а отже і відповідальність за неналежне і несвоєчасне виконання рішення суду має нести також Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

За вказаних вище обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на роботі зумовлює право останнього на отримання середнього заробітку за час затримки виконання в силу приписів ст.236 КЗпП України, і право звернення до суду відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України має бути реалізовано у тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У даному спірному випадку на переконання колегії суддів судом першої інстанції обгрунтовано не були прийняті до уваги як підству для відмови позивачу у судовому захисті доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки як вбачається з матеріалів справи, поновлення позивача на посаді відбулося 04.06.2025 шляхом видання відповідного наказу Держпродспоживслужби, а позивач звернувся до суду з позовною заявою 02.09.2025, тобто в межах строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

При вирішенні питання розміру стягнення на користь позивача, аналізуючи положення п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та п.2 і абз.1,3 п.3 та абз.18 п.4 і абз.1 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) - суд першої інстанції на переконання колегії суддів цілком обгрунтовано виходив з того, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, а середньоденна заробітна плата має обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.

Отже, виходячи з положень ч.4 ст.78 КАС України згідно якої встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а відповідно до ухваленого у справі №340/7988/24 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 1748,23 грн., з огляду на період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.05.2025 по 03.06.2005 (включно), що становить 16 робочих днів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків у спірному випадку про те, що середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.05.2025 по 03.06.2005 (включно) складає 27 971,68 грн (16 днів * 1748,23 грн), а відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на вищевказане, враховуючи встановлені у цій справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, тому виходячи з положень ст.242 та 316 КАС України, апеляційний суд визнавши, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення без змін.

Одночасно колегія суддів зазначає, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд –

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у адміністративній справі № 340/6030/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов