Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №160/20212/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20212/24

Головуючий суддя І інстанції – Горбалінський В.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 в адміністративній справі №160/20212/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 229564.81 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на наявність у відповідача податкового боргу, який останнім в добровільному порядку не сплачується, правомірним є його стягнення в примусовому порядку. Вказано, що ініціювання питання щодо призначення почеркознавчої експертизи щодо належності підпису платника податків у корінцях рекомендованих повідомлень про вручення ОСОБА_1 проводилось без врахування дотримання порядку оскарження рішень винесених контролюючих органів (податкова вимога №1055-04 від 22.05.2015 не оскаржувалась).

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є платником податків, зборів (обов`язкових платежів), перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та має податковий борг у розмірі 229564.81 грн.

Податковий борг ОСОБА_1 виник на підставі:

- заборгованості зі сплати орендної плати з фізичних осіб в сумі 47 998,75 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №503332-2413-0417 від 30.06.2022 року;

- заборгованості зі сплати орендної плати з фізичних осіб в сумі 55 198,56 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №132156-2414-0417 від 12.04.2023 року;

- заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 60 656,40 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0329832-2407-0412 від 30.06.2022 року;

- заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 65 711,10 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0132823-2414-0412 від 13.04.2023 року.

Відповідачем податковий борг у добровільному порядку не сплачений, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було отримано податкову вимогу форми «Ф» від 22.05.2015 року №1055-04, а отже податковий борг, який позивач просить стягнути з відповідача, є неузгодженим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Положеннями ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При цьому, положеннями п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Так, відповідно до п. 59.1, п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За правилами пункту 95. 4 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як видно з пояснень позивача, 22.05.2015 року податковим органом було вручено ОСОБА_1 податкову вимогу №1055-04 на загальну суму 6 908,85 грн., що на переконання позивача зумовлює дотримання ним процедури, яка має передувати зверненню до суду.

Однак, як видно з пояснень відповідача, останній заперечував отримання наведеної податкової вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 клопотання представника ОСОБА_1 про призначення експертизи було задоволено частково.

Призначено у справі №160/20212/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Чи виконано підпис у графі «Податкову вимогу отримав» корінця до податкової вимоги форми «Ф» від 22.05.2015 року №1055-04 громадянином ОСОБА_1 ?

2) Чи виконаний рукописний текст у графі «Податкову вимогу отримав» корінця до податкової вимоги форми «Ф» від 22.05.2015 року №1055-04 громадянином ОСОБА_1 ?

3) Чи виконано рукописний текст у графі «Податкову вимогу отримав» корінця до податкової вимоги форми «Ф» від 22.05.2015 року №1055-04 навмисно зміненим почерком?

4) Чи виконаний рукописний текст і підпис в корінці до податкової вимоги форми «Ф» від 22.05.2015 року №1055-04 однією особою?.

Проведення почеркознавчої експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, 17, офіс 801, код ЄДРПОУ 26238495).

Відповідно до висновку експерта від 18.11.2025 № 1699-25 підпис у графі «Податкову вимогу отримав» корінця до податкової вимоги форми «Ф» від 22.05.2015 року №1055-04 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням його справжньому підпису.

Отже, ОСОБА_1 не було отримано податкову вимогу форми «Ф» від 22.05.2015 року №1055-04, що в свою чергу зумовлює передчасність звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

При цьому, що стосується посилань податкового органу на протиправність прийняття судом першої інстанції ухвали про призначення експертизи від 19.06.2025, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки остання була предметом розгляду в апеляційному суді та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 в адміністративній справі №160/20212/24 було залишено без змін.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311 ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 в адміністративній справі №160/20212/24 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко