Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №160/2834/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2834/26

Суддя І інстанції - Букіна Л.Є.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.09.2025 року № 047050033236 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання і роботи: з 01.09.1988 по 01.07.1991, з 02.10.1992 по 15.05.95, з 11.04.1997 по 07.08.2001;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи у ПАТ «ЄМЗ» з 21.03.2011 по 18.02.2013, з 19.02.2013 по 31.05.2013, з 01.06.2023 по 25.05.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 02.10.1992 по 15.05.1995 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно п. а) статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 11.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.09.2025 року № 047050033236 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.88 по 01.07.91 року і періоди роботи з 02.10.92 по 15.05.92 року та з 11.04.97 по 07.08.2001 року, до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 21.03.2011 по 25.05.2016 року, до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 02.10.92 по 15.05.95 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржила його до апеляційного суду. Просить скасувати Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №160/2834/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове рішення, у якому задовольнити позовні вимоги:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно п. а) статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 11.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №160/2834/26 залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на помилковість висновків суду в частині відмовлених позовних вимог. Зазначає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 саме відповідно до п. а) ст. 13 Закону №1788ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, то в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що у віці 52 років, 11.09.2025 року позивач звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.09.2025 року № 047050033236 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Таке рішення відповідача обґрунтовано відсутністю необхідної кількості пільгового стажу.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно п. а) статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 11.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 суд першої інстанції зробив висновок про те, що відмова у призначенні позивачеві пенсії не пов`язана із віковими обмеженнями, у зв`язку з чим відсутні підстави надавати оцінку викладеним у цій частині твердженням позивача та необхідності застосування норм Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, адже у прохальній частині позовної заяви позивача наполягає на бажанні отримувати пенсію саме за Списком №1, а посилаючись на дискреційні повноваження вказав, що ефективним захистом порушеного права позивача є зобов`язання належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача від 11.09.2025 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні у цій справі.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно з п. "а"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIIIна пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

При цьому, стаття 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в цій редакції передбачала право на пенсію у жінок після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

При цьому, ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в цій редакції передбачала право особи на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років):

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 року.

Натомість, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII. (п. 1 рішення)

Згідно з п. 2 Рішення № 1-р/2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п. 3 Рішення № 1-р/2020, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам.»

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в умов призначення пенсії із зменшення віку.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року в справі № 360/3611/20.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

В свою чергу з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.09.2025 №0470500033236 вбачається, що вік ОСОБА_1 на момент звернення за призначенням пенсії 52 роки 0 місяців 1 день, страховий стаж - 23 роки 1 місяць 16 днів. Пільговий стаж зазначеним рішенням не визначений.

Разом з тим, з урахуванням того, що рішенням суду першої інстанції зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 21.03.2011 по 25.05.2016, то її пільговий стаж становить 5 років 2 місяці 5 днів, тобто не менше половини від необхідного 7 років 6 місяців.

Відповідно, зважаючи на те, що позивач має не менше половини від необхідного (7 років 6 місяців) пільгового стажу за Списком №1, то враховуючи рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, пенсія на пільгових умовах призначається із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Тобто, оскільки пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком №1 становить 5 повних років, то позивач має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 7 років від 55 років (ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»), а саме при досягненні 48 років.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 не надав належної оцінки віку заявниці на момент звернення, кількості зарахованих за наслідками судового розгляду років пільгового стажу за Списком №1, а також різного застосування початкової величини зменшення пенсійного віку визначених ст. 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та ст. 114 Закону №1058-IV.

При цьому, зобов`язання судом пенсійний орган призначити пенсію за віком на пільгових умовах, у даному випадку, не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки у межах даної справи відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії відносно позивача приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало документи позивача і вирішувало питання про призначення пенсії.

В свою чергу, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Відтак, за наслідками судового розгляду, обов`язок щодо призначення пенсії ОСОБА_1 з 11.09.2025 має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно п. а) статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 11.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 а також в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України та прийняттям нової постанови в цих частинах про часткове задоволення позову. В іншій частині, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно із ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, документально підтвердженими судовими витратами є сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 3328,00 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року – скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно п. а) статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 11.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 а також в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України та прийняти нову постанову в цих частинах про часткове задоволення позову.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно п. а) статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 11.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року – залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн. (Три тисячі триста двадцять вісім гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова