Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №682/210/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/210/26

Провадження № 22-ц/820/1307/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2026 року (суддя Матвєєва Н.В.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ТОВ «ФК «Іннова-Нова» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалось, що між ТОВ «Іннова Фінанс», яке у вересні 2025 року перейменовано на ТОВ «Іннова-Нова», та ОСОБА_1 24.07.2025 укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 8751270725 у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами договору позичальниця отримала кошти в розмірі 14000 грн та зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, передбачені договором.

Позивач умови договору виконав у повному обсязі та надав відповідачці грошові кошти в позику. Однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, суму кредиту не повернула, проценти за користування коштами не сплатила, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 35243,60 грн, із яких 14000 грн заборгованість за тілом кредиту, 21243,60 грн заборгованість за процентами.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 35243,60 грн.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Іннова-Нова» заборгованість за кредитним договором у розмірі 35243,60 грн, судовий збір в сумі 2662,40 грн.

20.03.2026 ТОВ «ФК «Іннова-Нова» звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій вказували, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року не вирішено питання про розподіл судових витрат на надання позивачу професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн. Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн.

Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Іннова-Нова» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. .

Не погоджуючись з рішенням та додатковим суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та у стягненні витрат на правничу допомогу. Посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи.

Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору ), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Вказує, що не укладала кредитний договір, роздруківку якого долучено в якості додатку до позовної заяви, жоден поданий позивачем доказ не доводить, що відповідачка підписала кожну сторінку цього договору або договір у цілому, погодивши процентну ставку, згідно якої позивач визначив суму заборгованості до стягнення.

На думку скаржниці, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 21243,60 грн не є співрозмірною тілу кредиту в загальній сумі 14000 грн, оскільки суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи , оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами

Вважає, що позивач мав право заявити дострокову вимогу про стягнення простроченої заборгованості за кредитом вже після першого базового періоду, не чекаючи повного періоду кредитування і накопичення заборгованості, що підтверджує той факт, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту, навмисно призвів до нарахування максимально передбаченої суми відсотків за договором, розрахованої протягом усього додаткового строку кредитування

Звертає увагу апеляційного суду на те, що наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем тощо.

Вказує, що з матеріалів справи не можливо встановити, кому належить карткові рахунки, на які переказано дані кошти, оскільки лист не містить ідентифікуючих даних про відповідачку (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме відповідачціі)

Щодо вирішення судом питання розподілу витрат на правничу допомогу, вказує що не виключається спроба безпідставного стягнення з відповідачки вартості правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в цьому розмірі, оскільки позивачем до суду не надано жодного платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов`язати факт оплати з цією справою. Між тим, у платіжній інструкції № 125 від 17.03.2026 не вказано про те, що сплачений гонорар стосується заборгованості ОСОБА_1 , що створює підстави для множинного використання цього документа в інших справах, з одночасним підкріпленням цього документа актам приймання-передачі послуг та заявками про надання послуг.

Вважає, що суд не дослідив належним чином чи співмірні ці витрати із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка порушує умови договору та своєчасно не повертає проценти за користування кредитом та не сплачує кредитні кошти відповідно до графіку платежів, а тому наявні підстави для дострокового стягнення з відповідачки всієї суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 35243,60 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 24.07.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит №8751270725.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.5 договору, сума кредиту складає 14000 грн, строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів.

Пунктом 2.6 договору визначено тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 2.6.1. стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору та становить:

- 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником право користування кредитом за зниженою процентною ставкою.

- 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

2.6.2. Знижена процентна ставка 0,7% в день та застосовується відповідно до наступних умов.

Якщо позичальник 23.08.2025, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів позичальник, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв?язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 2.11.3 договору, денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом: 0,98%. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 0,96%.

Пунктом 3.1 договору визначено, що кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

У п. 10.17 договору зазначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством, в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Договір підписано 24.07.2025 о 11:39 одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 1304.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції № 20293-1354-241318570, ТОВ Фінансова компанія «Контрактовий дім» 24.07.2025 перераховано кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс» в розмірі 14000 грн, отримувач ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_2 .

Відповідачка користувалася кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, із якої слідує активне користування кредитними коштами та часткове погашення заборгованості, а саме 21.08.2025 та 22.08.2025 у загальному розмірі 5040 грн, із яких 2940 грн на погашення процентів та 2100 грн на погашення комісії.

08.09.2025 внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо найменування юридичної особи - ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова Нова».

Згідно з відповіддю АТ «А-Банк», картка №4323345014132790 емітована на ім`я ОСОБА_1 , 24.07.2025 на вказану картку здійснено зарахування у розмірі 14000 грн.

Позивач попередив відповідачку про порушення умов договору і необхідність повної сплати кредитних коштів до закінчення строку дії договору, надіславши сповіщення до особистого кабінету ОСОБА_1 .

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальниця ознайомилася перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

Безпідставними є посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів зарахування на платіжну картку відповідачки коштів у сумі 14000 грн на виконання умов кредитного договору, з огляду на те, що у ході судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», будучи установою, яка надає платіжні послуги та діючи відповідно до договору, укладеного із ТОВ «Іннова Фінанс», здійснило переказ грошових коштів на банківську картку клієнта ТОВ «Іннова Фінанс» у розмірі 14000 грн (номер карти НОМЕР_3 ). Зазначені реквізити банківської карти НОМЕР_3 співпадають із банківськими реквізитами карти відповідачки, вказаними нею у кредитному договорі, а також із даними наданими АТ «А-Банк», відповідно до яких на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську платіжку карту НОМЕР_3 , на яку згідно платіжної інструкції 20293-1354-241318570 зараховано переказ у розмірі 14000 грн, дата операції 24.07.2025, що в сукупності свідчить про отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення договору є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які належно оцінені судом першої інстанції. Крім цього, відповідачка здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, що також свідчить про її обізнаність про наявність кредитного договору та його умови.

Отже суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 35243,60 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачка суду не надала, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Аргументи апеляційної скарги про те, що кредитором нараховано відсотки за кредитним договором у несправедливому розмірі, не приймаються колегією суддів, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Разом з тим, вказаний кредитний договір або його умови в судовому порядку не оскаржувалися відповідачкою, не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і відповідачка не надала суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору або його умов.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне.

Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатом Андрущенком М.В.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Андрущенком М.В., як представником позивача складено, підписано та надіслано через підсистему «Електронний суд» позовну заяву у даній справі до якої, зокрема було долучено ордер та договір про надання правничої допомоги № 06-05/2025.

У позові зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в т.ч. витрат на правничу допомогу, що становить 5000 грн. Вказано, що документальне підтвердження понесених судових витрат буде подано до суду разом з заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано ордер на надання правничої допомоги серії АН № 1685964 від 08.05.2025, договір про надання правничої допомоги №06-05/2025 від 06.05.2025,

20.03.2026 ТОВ «ФК «Іннова-Нова» звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій вказували, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року не вирішено питання про розподіл судових витрат на надання позивачу професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн. Товариство просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн.

До заяви додано: акт приймання-передачі наданих послуг № 3720206869 від 19.03.2026, заявку № 372020689 про надання послуг, платіжну інструкцію № 125 від 17.03.2026. (а.с. 114, 115, 121)

На думку колегії суддів, надані адвокатом Андрущенком М.В. документи, відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, є належними доказами понесення ТОВ «Іннова-Нова» витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності реального обсягу виконаних робіт, з огляду на те, що позивачем надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих йому адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості. Враховуючи предмет спору, його складність, а також задоволення позову, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, правильним є висновок суду першої інстанції, що розмір витрат у сумі 5000 грн є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, до особистого тлумачення норм права й обставин справи, такі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтуються на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 21 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай