Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №686/12558/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/12558/25

Провадження № 22-ц/820/371/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Демчук В.М.

за участю позивачки ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал», третя особа ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яку подано її представником ОСОБА_3 , на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2025 року (суддя Порозова І.Ю.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал», третя особа ОСОБА_2 , про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову зазначала, що їй та її сину ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності однокімнатна квартира у гуртожитку сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка володіє 1/10 часткою цієї квартири, а її син - 9/10 часткою квартири. ОСОБА_1 у вищевказаній квартирі фактично не проживає, проте регулярно вносить плату за комунальні послуги та передає показники лічильників. Єдиною особою, яка постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 є її син – ОСОБА_2 .

З 28 лютого 2025 року у позивачки виник спір з МПК «Хмельницькводоканал», оскільки вона є побутовим споживачем послуг відповідача. У цей день ОСОБА_1 отримала рахунок на оплату послуг з централізованого водопостачання №68055/01/25 за січень 2025 року, у зв`язку з чим їй стало відомо про наявність необґрунтованої заборгованості в сумі 7235,75 грн. З листа-відповіді відповідача від 03.04.2025 № 01/185 на претензію позивача встановила, що представниками МКП «Хмельницьводоканал» здійснено безпідставний перерахунок вартості послуг за період серпень 2023 року – липень 2024 року за нормою споживання 3 особи, хоча фактично у квартирі на той час проживала 1 особа. В усній розмові позивача з начальником відділу розрахунків із населення стало відомо, що 22 липня 2024 року за вказаною вище адресою приходила спільна комісія МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» та МКП «Хмельницькводоканал», яка склала акт обстеження, на підставі якого ОСОБА_1 було здійснено перерахунок вартості послуг холодного водопостачання та водовідведення в сумі 6128,71 грн. Як пояснення цієї ситуації зазначено про те, що позивачем нібито протягом трьох років не було подано показників лічильників.

В акті обстеження №6305, складеному 22.07.2024, що додавався до листа-відповіді від 03.04.2025, вказано, що зі слів невідомої сусідки в квартирі за адресою АДРЕСА_1 нібито проживає три особи (при цьому сусідка від підпису відмовилась), Однак, за твердженнями позивачки така інформація не відповідає дійсності, оскільки за вказаною адресою ніхто не зареєстрований, фактично проживає лише один син позивачки.

Зазначала, що втручання в роботу засобів обліку ніхто не здійснював, показники подавала вчасно (по телефону), також вчасно оплачувались рахунки.

Обґрунтування нарахованої суми 6128,71 грн відповідач не надає, причину візиту 22.07.2024 вказав неправдиву, на звернення щодо здійснення перерахунку комунальне підприємство не відреагувало.

Разом з тим, 24.07.2024 контролером МКП «Хмельницькводоканал» ОСОБА_4 складені акти пломбування (розпломбування) місць з`єднання засобів вимірювальної техніки (ВКО, ВРО), запірної арматури, головки фільтра, манометра тощо та контрольного зняття показників ЗВТ (ВКО, ВРО), з однаковою датою та однаковим часом, які, на думку позивачки, складені з метою стягнення з позивача неіснуючого боргу.

Позивачка вважала, що додаткові нарахування за холодне водопостачання та водовідведення за період серпень 2023 по липень2024 року повністю необгрунтовані, адже, позивачка повністю сплачувала фактично спожиті послуги, а твердження відповідача про проживання за даною адресою нібито трьох осіб не ґрунтується на будь-яких доказах.

Вказувала, що незаконними діями працівників МКП «Хмельницькводоканал» було порушено її нормальний спосіб життя та завдано значну моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн. Для захисту своїх прав позивач змушена докладати додаткових зусиль прав, витрачати свій час і кошти – на виготовлення копії документів, отримання фотодоказів, довідок, одержання правничої допомоги.

Враховуючи викладене, просила суд:

- визнати неправомірними та скасувати проведені МКП «Хмельницькводоканал» у серпні 2024 року додаткові нарахування за холодне водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 за період серпень 2023 року - липень 2024 року на суму 6128,71 грн та зобов`язати МКП «Хмельницькводоканал» здійснити перерахунок оплати за вказані послуги за період серпень 2023 року - липень 2024 року;

- зобов`язати МКП «Хмельницькводоканал» виправити в електронній базі даних кількість проживаючих осіб за адресою АДРЕСА_1 , на одну особу;

- стягнути з МКП «Хмельницькводоканал» на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними та скасовано проведені МКП «Хмельницькводоканал» у серпні 2024 року додаткові нарахування за холодне водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 за період серпень 2023 року - липень 2024 року на суму 6128,71 грн та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок оплати за вказані послуги за період серпень 2023 року - липень 2024 року.

Стягнуто з МКП «Хмельницькводоканал» на користь ОСОБА_1 1000 грн моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з МКП «Хмельницькводоканал» на користь держави 1211,20 грн судового збору.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2025 року заяву представника ОСОБА_1 -адвоката Афадєєва Віталія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з МКП «Хмельницькводоканал» на користь ОСОБА_1 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року зобов`язано МКП «Хмельницькводоканал» виключити з бази даних кількість проживаючих осіб за адресою АДРЕСА_1 на 3 особи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, МКП «Хмельницькводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, висновки суду не відповідають положенням пункту 31 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №690 від 05.07.2019.

Вважає, що суд дійшов хибного висновку про невідповідність вищезгаданого акта недопуску формальним реквізитам документа, а також, врахував зі змісту акта не факт недопуску, а фіксацію проживання 3-х осіб.

Зазначає, що судом першої інстанції також не враховано положення пункту 28 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №690 від 05.07.2019, а саме те, що у разі коли кількість осіб у житловому приміщенні багатоквартирного будинку, які фактично користуються послугами, не відповідає кількості осіб, що зареєстровані у цьому приміщенні, виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, яка здійснює розподіл обсягів послуг, можуть прийняти рішення щодо встановлення фактичної кількості осіб (споживачів) та проведення відповідних нарахувань.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки факту користування позивачкою послугами з гарячого водопостачання, відповідно, й не врахував цю обставину в контексті обрахунку вартості послуг з водовідведення, що надавались позивачу як абоненту виконавцем такої комунальної послуги в особі відповідача МКП «Хмельницькводоканал». Крім того, факт користування гарячою водою згідно нормативів, не спростовувався позивачкою.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції зазначено про недоведеність обставин несправності лічильників чи внесення невірних даних, проте, як свідчать матеріали справи лічильник холодного водопостачання пройшов повірку 30.07.2024 та є придатним, а згодом обидва лічильники було планово замінено та опломбовано, тобто жодних фактів втручання в роботу приладів не встановлено. Проте, вказані факти, на думку скаржника, спростовуються наявними у справі матеріалами, які свідчать про зупинку роботи електронного лічильника гарячої води “Архімед”. Цей факт, також, й не спростовувався позивачкою, яка стверджувала, що нарахування за гарячу воду здійснювалося на одну особу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Афадєєва В.В., просить апеляційну скаргу МКП «Хмельницькводоканал» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що розрахунок заборгованості здійснений відповідачем є не точним, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність нарахування боргу за послуги водопостачання холодної води саме на трьох осіб, тоді які такі особи не проживають у квартирі. Крім того, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо спростування вимог позивача, а також щодо наявності підстав для відмови в позові.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Афадєєва В.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права.

Вказує, що суд у рішенні не надав жодної правової оцінки переліку послуг адвоката Афадєєва В.В. з надання правничої допомоги ОСОБА_1 у даній справі із зазначенням їх вартості та не навів жодного аргументу з приводу, нібито, порушення принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи чи інших.

Вважає, що сам факт подання відповідачем до суду клопотання про зменшення розміру витрат позивачки на правничу допомогу не є достатньою підставою для застосування судом такого зменшення, адже це не обов`язок суду, а лише право, і його реалізація має бути достатньо обґрунтованою.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги відповідача та підтримала доводи апеляційної скарги на додаткове рішення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2016. Позивачка володіє 1/10 часткою цієї квартири, а її син - ОСОБА_2 володіє 9/10 частки квартири. (а.с. 13-14, 15-16).

22.07.2024 працівниками МКП «Хмельницьководоканал» складено акт про не допуск працівників МКП «Хмельницьководоканал» до лічильника в квартирі абонента ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та фактичне проживання у ній трьох осіб (чоловік, жінка, дитина), відмова була в присутності представників МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» (а.с. 23).

Відповідно до рахунку на оплату послуг з централізованого водопостачання №68055/01/25 за січень 2025 року у ОСОБА_1 за особовим рахунком НОМЕР_1 наявна заборгованість в сумі 7235,75 грн, період заборгованості з 01.06.2024 (а.с. 17).

10.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою-претензією про деталізацію нарахувань, оскільки категорично не згідна із отриманим розрахунком заборгованості на суму 6128,71 грн. просила провести перерахунок (а.с. 18-20).

Проте, МКП «Хмельницькводоканал» відмовило у здійсненні перерахунку, посилаючись на правильність проведених нарахувань та встановлення факту недопуску працівників підприємства для самостійного зняття показань ВРО.

Згідно з довідкою про стан розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2017 до 30.09.2025 (з урахування вхідного боргу) за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 відкрито на ОСОБА_1 , станом на 05.11.2025 сума заборгованості становить 5540,41 грн, нарахування здійснено з урахуванням 3 мешканців. Оплата на погашення заборгованості вносилася періодично на протязі вказано періоду (а.с. 101-103).

Відповідно до довідки №С-03-16431 від 09.04.2025, у житловому приміщенні/будинку зареєстровано «о» осіб за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).

Згідно з карткою споживача р/р № НОМЕР_2 , за період з 01.10.2021 по 31.05.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , вказано кількість осіб - 1 (а.с. 27-28).

Згідно з інформаційним листом МКП «Хмельницькводоканал», лічильник води ЛК-15 №0200046002 пройшов повірку 30.07.2024 і визнано придатним до експлуатації (а.с. 91).

Відповідно до даних показників лічильника для розрахунку за період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 щомісяця передавала показники лічильника ЛК-15 №0200046002. (а.с. 106-108).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості, проведений відповідачем, є неточним, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність нарахування боргу за послуги водопостачання холодної води саме на трьох осіб, тоді як такі особи не проживають у квартирі АДРЕСА_2 , тому, відповідач, нараховуючи заборгованість на послуги з холодного водопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в сумі 6128,71 грн діяв неправомірно. Крім того, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала позивачка у зв`язку з вчиненням відповідачем протиправних дій (щодо проведення помилкового розрахунку та відмови у проведенні перерахунку), виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивачки 1000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

З такими висновками суду погоджується і апеляційний суд, з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживачце фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Стаття 5 цього ж Закону передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги має право, в тому числі: доступу до житла, інших об`єктів нерухомого майна для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку, в порядку, визначеному законом і договорами про надання комунальних послуг; виконавець комунальної послуги зобов`язаний: розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 31 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ №690 від 05.07.2019, у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю або іншій особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, показань відповідного вузла обліку, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем послуг за попередні 12 місяців, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання послуг, але не менше 15 діб.

У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Факт недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до вузла обліку послуги для зняття показань фіксується шляхом складення акта у довільній формі.

Після відновлення надання показань вузлів обліку таким споживачем виконавець або інша особа, яка здійснює розподіл обсягів послуг, зобов`язані провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок з ним, а також з усіма споживачами будинку відповідно до Методики розподілу.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем неправомірно включено до електронної бази даних про споживачів послуг МКП «Хмельницькводоканал» відомості щодо проживання за адресою АДРЕСА_1 трьох осіб, оскільки належні, достовірні та допустимі докази в підтвердження таких обставин суду надані не були, відповідно, неправомірним є і нарахування за централізоване водопостачання та водовідведення за вказаною адресою за період з серпня 2023 року по липень 2024 року в розмірі 6128 грн 71 коп з розрахунку проживаючих у цій квартирі трьох осіб, а тому відповідач зобов`язаний провести відповідний перерахунок.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК Україн, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Разом з тим, відповідачем не доведено факту проживання за адресою АДРЕСА_1 трьох осіб. При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги відомості, відображені у акті №6305 від 22.07.2024, щодо проживання у квартирі трьох осіб, оскільки не встановлена особа, зі слів якої такі відомості отримані, та відсутній її підпис.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в даній частині є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги МКП «Хмельницькводоканал» не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду у вказаній частині і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Щодо відшкодування моральної шкоди необхідно зазначити таке.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Згідно з частинами першою-другою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19) зроблено висновок, що "виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг".

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що внаслідок неправомірних дій відповідача щодо нарахування заборгованості, ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, тому, врахувавши вимоги розумності і справедливості, зробив правильний висновок про стягнення з відповідача на користь позивачки 1000,00 грн компенсації моральної шкоди. Визначений судом першої інстанції розмір відповідає засадам розумності та справедливості.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо оскарження позивачкою через свого представника - адвоката Афадєєва В.В. додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2025 року щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Встановлено, що у позові позивачка зазначала, що очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу нею будуть надані суду додатково, але не пізніше 5 днів після ухвалення судом рішення.

Представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Афадєєвим В.В. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1092831 від 30.04.2025 (а.с. 10)

Рішення по суті ухвалено судом першої інстанції 05 листопада 2025 року. Судом задоволено позовну вимогу про визнання неправомірними, скасування проведених МКП «Хмельницькводоканал» у серпні 2024 року додаткових нарахувань за холодне водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 за період серпень 2023 року - липень 2024 року на суму 6128,71 грн та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок оплати за вказані послуги за період серпень 2023 року - липень 2024 року, частково задоволено позовну вимогу про стягнення моральної шкоди та щодо задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання МКП «Хмельницькводоканал» виправити в базі даних кількість проживаючих осіб за адресою АДРЕСА_1 на 1 особу навів мотиви задоволення позову в мотивувальній частині рішення, проте, висновків щодо цих позовних вимог не зробив в резолютивній частині. Однак, врахував принцип пропорційності та задоволення позовних вимог щодо зобов`язання МКП «Хмельницькводоканал» виправити в базі даних кількість проживаючих осіб за адресою АДРЕСА_1 на 1 особу при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу, а 13.03.2026 ухвалив додаткове рішення щодо цих позовних вимог.

10 листопада 2025 року представником позивачки – адвокатом Афадєєвим В.В. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. До заяви долучено: копію ордеру на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Афадєєвим В.В. на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 24.03.2025, копію договору про надання правничої допомоги від 24.03.20255 та акт про надання правничої допомоги від 06.11.2025, за змістом якого загальна вартість наданих послуг – надання правничої допомоги за договором становить 15000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з наслідків розгляду справи по суті - часткового задоволення позовних вимог, заперечень сторони відповідача щодо співмірності розміру таких витрат та визначив, що відшкодуванню на користь позивачки підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих йому адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості в розмірі 15000 грн, та, врахувавши принцип пропорційності та заперечення сторони відповідача щодо співмірності таких витрат, правильно визначив розмір витрат у сумі 2000 грн, відповідно, обґрунтовано поклав відшкодування понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої її представником – адвокатом Афадєєвим В.В., не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо відшкодування витрат позивачці ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтуються на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яку подано її представником Афадєєвим Віталієм Вікторовичем, на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2025 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай