Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №678/965/26 — Летичівський районний суд Хмельницької області

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Єдиний унікальний номер судової справи №678/965/26

Номер провадження №1-кп-678-118/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Летичів обвинувальний акт, який складений дізнавачем сектору дізнання відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_3 та затверджений прокурором Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 10 червня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026243360000039, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Летичів Хмельницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, одруженої, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, інвалідність відсутня, працюючої медичною сестрою, раніше не судимої, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпіла ОСОБА_6 ,

обвинувачена ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ, СТАТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ВИННИМ У ВЧИНЕННІ ЯКОГО ВИЗНАЄТЬСЯ ОБВИНУВАЧЕНИЙ

1. 08 червня 2026 року близько 22 год. ОСОБА_5 , перебуваючи на дорозі, що в селищі Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, по пров. Вишневому, неподалік будинку №13, під час словесної суперечки із ОСОБА_6 , яка виникла внаслідок того, що остання, рухаючись автомобілем марки Volksvagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , здійснила з`їзд на ділянку її городу та пошкодила насадження, прийняла рішення про умисне спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Тоді ж, ОСОБА_5 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , діючи умисно, за вищенаведених обставин, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, маючи на меті спричинити тілесні ушкодження, стоячи навпроти потерпілої, своєю лівою рукою, а саме долонею, умисно нанесла ОСОБА_6 один удар в ділянку її правого ока та цією ж рукою, а саме нігтями пальців руки подряпала їй обличчя в ділянці щелепи справа.

В подальшому, продовжуючи реалізацію свого єдиного протиправного умислу, спрямованого на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 , стоячи навпроти потерпілої, схопила її своєю лівою рукою за волосся та потягнула до себе, внаслідок чого потерпіла втратила рівновагу та впала на землю. В той момент коли потерпіла намагалась встати на ноги, ОСОБА_5 носком правої ноги, взутим у шльопанець, умисно нанесла ОСОБА_6 один удар в ділянку ребер справа.

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_5 умисно спричинила потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: садна шкіри в правій виличній ділянці обличчя, в проекції тіла нижньої щелепи справа, на нижній повіці правого ока біля внутрішнього кута та крововилив м`яких тканин на нижній повіці правого ока біля внутрішнього кута, в лівій поперековій ділянці, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

2. Таким чином, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

ІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

3. Прокурор ОСОБА_4 зазначив, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке є кримінальним проступком, доведена сукупністю зібраних органом досудового розслідування доказів, обвинувачена повністю визнала свою вину, щиро кається, попросила вибачення у потерпілої, тому, враховуючи відомості про її особу, обставину, яка пом`якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, просить призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн., клопотання про обрання запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не заявляє, витрати на залучення експерта відсутні, цивільний позов не заявлявся, речові докази відсутні.

4. Обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнала повністю і беззаперечно, під час допиту підтвердила фактичні обставини, які зазначені у обвинувальному акті, при цьому не оспорює час, місце, спосіб, мотив, мету, механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, наслідки, які настали, тощо, як не ставить під сумнів кваліфікацію своїх дій та зібрані органом досудового розслідування докази, щиро кається, обіцяє таких дій більше не вчиняти, свій вчинок засуджує і щиро жалкує про вчинене, просить вибачення в потерпілої, готова понести призначене судом покарання.

5. Потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, є доведеною, просить призначити їй суворе покарання, вибачення обвинуваченої не приймає.

ІIІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ ЩОДО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В ПОРЯДКУ, ВИЗНАЧЕНОМУ Ч. 3 СТ. 349 КПК УКРАЇНИ

6. Прокурор, потерпіла і обвинувачена зазначили, що в обвинувальному акті вірно викладені фактичні обставини вчинення обвинуваченою інкримінованого їй кримінального правопорушення, ці обставини вони не оспорюють і вважають недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин.

7. Суд з`ясував, що учасники провадження правильно розуміють зміст обставин, які ніким не оспорюються і немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

8. Судом проведено допит обвинуваченої, досліджено матеріали, які характеризують її особу, з`ясовано позицію потерпілої.

9. У зв`язку із цим на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

10. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

11. У абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року роз`яснено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

12. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.

Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.

З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

13. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Питання про призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

14. Відповідно до ч. 1 ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження - карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Отже, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

15. ОСОБА_5 має негативне ставлення до вчиненого нею кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повністю і беззаперечно визнала вину, щиро кається, попросила вибачення у потерпілої, готова понести призначене судом покарання, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно працює, інвалідність відсутня, за місцем роботи характеризується позитивно, компрометуючих даних на неї не надходило і до адміністративної відповідальності органом місцевого самоврядування не притягалася, не перебуває на диспансерному обліку в лікарів нарколога, психіатра, раніше не судима.

16. Органом досудового розслідування і судом встановлено, що у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття.

17. Органом досудового розслідування і судом не встановлено обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 .

18. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку), дані про особу ОСОБА_5 , обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілої ОСОБА_6 про призначення суворого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації і достатності покарання, досягнення мети виправлення, суд приходить до висновку, що обвинуваченій необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу, однак у максимальній межі санкції (з урахуванням вимог ч. 2 ст. 53 КК України), яке буде справедливим, необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

19. Законодавець у санкції ч. 1 ст. 125 КК України передбачив три альтернативних види покарання – штраф, громадські або виправні роботи.

Громадські і виправні роботи недоцільно призначати, адже обвинувачена щиро розкаялася у вчиненому, попросила вибачення у потерпілої, засудила свій вчинок, спричинену від цього шкоду.

Зважаючи на зазначене, призначення ОСОБА_5 саме покарання у виді штрафу в максимальному розмірі (градація даного виду покарання, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 53 КК України, від 510 грн. до 850 грн.) буде у даній справі справедливим.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, ЯКИМИ КЕРУВАВСЯ СУД

20. Цивільний позов не заявлявся, речові докази і витрати на залучення експерта відсутні, запобіжний захід не обирався.

21. Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд кримінального провадження проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

У формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, викладено ті обставини, які зазначені у обвинувальному акті, адже їх повністю і беззаперечно визнала обвинувачена.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 30-32, 84-86, 91-94, 107-108, 110, 337, 349, 368-371, 373-374, 376, 392-395, 532 КПК України,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Цивільний позов не заявлявся, речові докази і витрати на залучення експертів – відсутні, запобіжний захід не обирався.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Летичівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1