Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №607/15649/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2026 Справа №607/15649/26 Провадження №2-о/607/423/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

заявника ОСОБА_1

зацікавленої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 17.07.2026 звернувся із заявою про видачу обмежувального припису, у якій, просить видати обмежувальний припис відносно кривдника ОСОБА_2 шляхом встановлення заходу тимчасового обмеження його прав строком на шість місяців у вигляді: заборони ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання із заявником за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони ОСОБА_2 наближатись на відстань менше 100 метрів до будинку місця проживання заявника за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони ОСОБА_2 вести телефонні переговори з заявником або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, а також в будь-який спосіб спілкуватись.

В обґрунтування заявлених вимог, ОСОБА_1 зазначає, що він перебував в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який на даний час розірвано. ОСОБА_2 фактично проживає в селищі Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, однак періодично разом із своїм співмешканцем навідується за місцем фактичного проживання заявника, оскільки будинок є їх сумісною власністю. Вказав, що заявник постійно потерпає від домашнього насильства психологічного та фізичного характеру зі сторони ОСОБА_2 , яка систематично вчиняє конфлікти, поводить себе неадекватно, словесно ображає заявника, залякує, принижує його честь і гідність, а також погрожує фізичною розправою та фактично застосовує фізичну силу відносно ОСОБА_1 . Саме з ініціативи ОСОБА_2 постійно виникають конфлікти. Такі дії носять систематичний характер, внаслідок чого заявник перебуває в постійному стресі, психологічному напруженні та тривозі. ОСОБА_2 не реагує на неодноразові прохання заявника припинити протиправну поведінку та продовжує вчиняти психологічний тиск та погрожувати фізичною розправою, через, що заявник знаходиться в постійному стані побоювання за свою безпеку та здоров`я. ОСОБА_1 неодноразово звертався до правоохоронних органів, проте це не дало результатів, ОСОБА_2 не змінила своєї поведінки. Зазначив, що ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення відносно заявника домашнього насильства за ст.173-2 КУпАП, однак незважаючи на вжиті поліцією та судом заходи, продовжує чинити психологічний тиск, погрожувати фізичною розправою, а також застосовує щодо заявника фізичне насильство. Так, 06.07.2025 відносно ОСОБА_2 внесено відомості до ЄРДР, правова кваліфікація ч. 1 ст. 125 КК України, за фактом того, що 05 липня 2026 року перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та її співмешканець завдали заявнику тілесних ушкоджень. У зв`язку з цим просить заяву задовольнити.

Ухвалою суду 17 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву про видачу обмежувального припису підтримав з підстав, викладених у ній та просив її задовольнити. Крім цього, ОСОБА_1 суду пояснив, що ОСОБА_2 продовжує вчиняти щодо нього домашнє насильство, завдала йому 05.07.2026 тілесних ушкоджень за місцем його проживання, погрожує йому фізичною розправою.

Заінтересована особа у судовому засіданні ОСОБА_2 фактів викладених у заяві про застосування обмежувального припису не визнала. Зазначила, що будинок АДРЕСА_1 також належить їй, як спільна сумісна власність подружжя, частка якої складає . Відтак, вона має намір там проживати разом із своїми неповнолітніми дітьми, які відвідують школу у місті Тернополі. Суду пояснила, що вона та неповнолітні діти сторін зареєстровані вказаною адресою, де має намір проживати. На запитання суду пояснила, що їй належить на праві власності будинок АДРЕСА_2 де вона проживає із 2024 року, який остання придбала після розірвання шлюбу із заявником.

Заслухавши пояснення заявника та зацікавленої особи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2005 року, який рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року розірвано.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено наданими ним актом від 09.03.2023 №59, складеного ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс».

Крім цього, судом з`ясовано, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані неповнолітні діти сторін – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 2015 року народження, а також ОСОБА_2 , що підтверджено довідкою виданою господарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» від 15.11.2020 №2588 та даними відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, що також визнається заявником у судовому засіданні.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог – відмовлено.

Згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 170,00 грн. Так, зазначеним судовим рішенням встановлено, що 25.01.2024 о 19 год.30 хв. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство відносно свого колишнього чоловіка в присутності малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а саме дії психологічного та фізичного характеру, що полягали у погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в його сторону, ляпасах, штовханні, киданні сторонніх предметів в його сторону, внаслідок чого, могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю, а також не виконала вимогу термінового заборонного припису серії АА №438176 від 22.01.2024, а саме заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 у період з 21 год.15 хв. 22.01.2024 до 21 год.15 хв. 01.02.2024.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 170,00 грн. Так, зазначеним судовим рішенням встановлено, що 22 січня 2024 року близько 20 год. 15 хв. в АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_2 вчинила, щодо свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме ображала його нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, чинила психологічний тиск, внаслідок чого могла бути завдана шкода його психологічного здоров`ю, дії вчинялись в присутності дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Так, вказаним судовим рішенням встановлено, що 28 січня 2024 року близько 18.00 год. громадянка ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювала словесні образи, погрози в сторону ОСОБА_1 , чим порушила вимоги термінового заборонного припису серії АА №438176 від 22.01.2024, яким їй заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 строком на 10 діб з 21.15 год. 22.010.2024 до 21.15 год. 01.02.2024.

Із інформації, викладеній у листі Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, адресованого ОСОБА_1 вбачається, що вказаним органом поліції розпочато досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 від 06 липня 2026 року про те, що 05.07.2026 перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 та її співмешканець на ім?я ОСОБА_5 у ході словесного конфлікту спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_1 . Відомості, які містяться у вказаній заяві внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026216040000458 від 06.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, що також підтверджено витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно консультативного висновку спеціаліста №6548 від 05 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 , встановлено діагноз: закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку, забій потиличної ділянки голови, забої поперекового відділу хребта та правої кисті.

Як слідує з консультативного висновку спеціаліста №2689 від 06 липня 2026 року, щодо ОСОБА_1 встановлено діагноз: забої м`яких тканин волосянистої частини голови. Подряпини обличчя зліва. Астено-вегетативний синдром.

Крім цього, у судовому засіданні заінтересованою особою ОСОБА_2 надані копії термінових заборонних приписів стосовно кривдника, винесених посадовою особою органу Національної поліції стосовно ОСОБА_1 від 28.12.2023 №304949, від 06.02.2024 №331507, №162118 від 06.12.2023.

Відповідно до пункту третього частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

За пунктом дев`ятим частини першої ст. 1 цього ж Закону оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом першим частини першої ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів сьомого та восьмого частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 листопада 2018 року (касаційне провадження № 61-19328св18) в результаті перегляду справи № 756/2072/18.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно правового висновку викладеного у Постанові Верховного Суду від 19.05.2020 № 404/5203/19 (61-22539св19), законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішенні такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.

Згідно з визнаними Україною міжнародними стандартами насильство в сім`ї виступає грубим порушенням прав людини і посягає на основні соціальні цінності життя людини, честь та гідність, недоторканність та безпеку, власність та приватне життя, а також на право дітей на виховання у сімейному середовищі.

В силу вимог частини другої ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом прав спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкуватися з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Частиною третьою даної статті визначено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , систематично, протягом тривалого часу потерпає від насильства, яке вчиняє відносно нього його колишня дружина ОСОБА_2 , яке виражається у систематичному, тривалому психологічному тиску щодо нього, його приниженні, нецензурній лайці, залякуванні, вчиненні фізичного насильства, завдавання останньому тілесних ушкоджень, невиконання приписів, що винесені органами Національної поліції, що підтверджено вище наведеними судом доказами, зазначеними постановами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2024 року, 26 лютого 2024 року, 13 березня 2024 року, які набрали законної сили. Крім цього, суд ураховує те, що заявник 06.07.2026 звернувся до органу поліції із заявою про внесенням відомостей до ЄРДР та які було внесено за №12026216040000458 за фактом нанесення йому 05.07.2026 за адресою: АДРЕСА_1 тілесних ушкоджень гр.. ОСОБА_2 та її співмешканцем на ім`я ОСОБА_5 у ході словесного конфлікту. Суд, також констатує, що між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_2 існують постійні конфлікти та суперечки, з`ясування стосунків з приводу спільно нажитого майна під час перебування їх у шлюбі, які тривають тривалий час та у присутності їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ОСОБА_3 , що завдає шкоди їх психологічному здоров`ю.

Суд, при вирішення даної заяви враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена ним у своїй постанові від 28.04.2020 у справі №754/11171/19 згідно якої тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Крім того, як свідчить практика Верховного Суду, при вирішенні питання щодо застосування такого заходу як позбавлення права на користування житлом, суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Оцінюючи пропорційність втручання у право користування нерухомим майном ОСОБА_2 , суд бере до уваги той факт, що насильство з її сторони мало систематичний характер, яке тривало протягом тривалого періоду та продовжує тривати, могло спричинити настання тяжких або особливо тяжких наслідків, а тому такий захід є пропорційним легітимній меті втручання у право користування її нерухомим майном.

Окрім цього, суд бере до уваги, ті факти, що ОСОБА_2 тривалий час проживає не за місцем своєї реєстрації, тобто у будинку АДРЕСА_2 , який належить останній на праві приватної власності.

Разом з тим, суд вважає, що на цьому етапі є доцільним встановлювати заборону строком на чотири місяці. Для виправлення кривдника та усвідомлення нею своїх дій, на думку суду достатнім часом для видачі обмежувального припису є чотири місяці з дня винесення рішення суду.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд, з урахуванням оцінки ризиків та з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві, захисту прав постраждалого ОСОБА_1 , вважає за необхідне видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 на строк чотири місяці, частково задовольнивши заяву ОСОБА_1 . При цьому, суд вважає, що такий строк дії обмежувального припису є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфлікту, захисту здоров`я заявника. Також, суд вважає, що існують ризики продовження ОСОБА_2 у майбутньому вчинення домашнього насильства у будь-якому його прояві стосовно ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 350-6 ЦПК України, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису відносяться на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що слід видати обмежувальний припис на строк чотири місяці. Судові витрати компенсувати за рахунок держави. Рішення суду допустити до негайного виконання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 350-1 - 350-8, 352-355, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис на строк чотири місяці згідно якого:

-заборонити перебувати ОСОБА_2 в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

-заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

-заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 , а також контактувати із ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб та у будь-який спосіб спілкуватись із ним.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Попередити ОСОБА_2 , що за умисне невиконання обмежувальних приписів передбачена кримінальна відповідальність за ст. 390-1 КК України.

Копію рішення суду направити до Тернопільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Тернопільській області для взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на профілактичний облік та до відповідного органу місцевого самоврядування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду складено та проголошено 22.07.2026.

Заявник: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан