Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №160/4587/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4587/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року у справі №160/4587/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.08.2025 року №047050031384 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.01.2026 року №047050031384 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 30.03.1992 року по 30.06.2000 року до пільгового стажу за Списком №1, період роботи з 01.07.2000 по 13.10.2005 року до пільгового стажу за Списком №2 та з урахуванням взаємно зарахованих періодів роботи повторно розглянути заяву від 08.01.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що вона звернулася до відповідача-1 із заявою та необхідним пакетом документів, в якій просила призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788- XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII. Проте рішенням відповідача-2 від 29.08.2025 року № 047050031384 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

08.01.2026 року позивач повторно звернулася до відповідача-1 із заявою та необхідним пакетом документів, в якій просила призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788- XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII. Проте рішенням відповідача-1 від 16.01.2026 року №047050031384 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 та як такій, що не досягла пенсійного віку.

Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах, досягла встановленого пенсійного віку та має необхідний пільговий стаж роботи. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року у справі №160/4587/26 позов задоволено. Визнано протиправним та скасоваго рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.08.2025 року №047050031384 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.01.2026 року №047050031384 про відмову в призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.03.1992 року по 30.06.2000 року до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 01.07.2000 по 13.10.2005 року до пільгового стажу за Списком № 2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта України, копія якого наявна в матеріалах справи серії НОМЕР_1 .

Позивач звернулася до відповідача-1 із заявою та необхідним пакетом документів, в якій просила призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788- XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII.

Рішенням відповідача-2 від 29.08.2025 року №047050031384 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

08.01.2026 року повторно звернулася до відповідача-1 із заявою та необхідним пакетом документів, в якій просила призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788- XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII.

Проте рішенням відповідача-1 від 16.01.2026 року № 047050031384 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 та як такій, що не досягла пенсійного віку.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першої статті 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції від 02.03.2015 року) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, суд першої інстанції правильно визначив, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а саме:

- пунктом «б» частини другої статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- статтею 114 Закону України №1058-IV передбачено право на пенсію за віком працівникам зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, згідно із абзацом першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ.

У спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:

- 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ);

- 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ.

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п.«б» ст.13 Закону №1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 року №213.

Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 30.03.1992 року по 30.06.2000 року, період роботи з 01.07.2000 по 13.10.2005 року до пільгового стажу за Списком № 2, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія трудової книжки серії НОМЕР_2 , а також довідка від 25.07.2025 року № 442/167, якими підтверджується, а саме:

- у період з 30.03.1992 року по 30.06.2000 працювала слюсарем-ремонтником 3 розряду з повним робочим днем у цеху моноетаноламічної очистки, та вказана професія віднесена до списку професій за Списком № 1;

- у період з 01.07.2000 по 13.10.2005 року слюсарем з контрольновимірювальних приладів та автоматики та вказана професія віднесена до списку професій за Списком № 2..

Будь-яких зауважень чи претензій з боку відповідача до записів трудової книжки судом не встановлено.

Судом також встановлено, що зазначені записи в трудовій книжці позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою.

Доказів протилежного скаржником не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що здійснення перевірки довідок, пенсійним фондом проводиться лише у разі відсутності записів у трудовій книжці. Натомість, періоди роботи належним чином зафіксовані у трудовій книжці позивача.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, трудова книжка позивача повній мірі містять інформацію про період роботи з 30.03.1992 року по 30.06.2000 року за Списком № 1, період роботи з 01.07.2000 по 13.10.2005 року за Списком № 2.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені вимоги в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року у справі №160/4587/26- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов