Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №160/37291/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/37291/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в адміністративній справі №160/37291/25 (головуючий суддя першої інстанції - Калугіна Н.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 009644 від 10 грудня 2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

З рішенням суду першої інстанції не погодилась Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області та подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд при розгляді справи не у повному обсязі з`ясував обставини справи, не дослідив всіх доказів у справі. Апелянт вказує, що автомобільний перевізник, водій автомобільного перевізника повинен мати та пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль, документи, на підстав яких виконується перевезення, для водія таким документом є посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший вантажний документ, інші документи передбачені законодавством. Закон України «Про автомобільний транспорт» містить обов`язок для власника транспортного засобу мати протокол перевірки тахографа. Зазначив, що наявність у водія особистої картки не є тотожним використанню водієм особистої картки кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та відповідно наявності роздруківки режиму праці та відпочинку водія за вказаний період.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

07.11.2025 співробітниками Управління державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортного засобу марки OAF державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки державними інспекторами складено акт №ОАР039164 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.11.2025.

Відповідно до вказаного акту в ході перевірки транспортного засобу марки OAF державний реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено, що він належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» та на момент проведення перевірки встановлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час перевезення вантажу (соняшник) згідно ТТН №1-6 від « 6» листопада 2025 року у водія на момент перевірки відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 з 25.10.2025 по 03.11.2025 за часом UTC, передбаченої Наказом МТЗУ № 385 від 24.06.2010 або бланк підтвердження діяльності, передбачений Наказом МТЗУ № 340 від 07.06.2010. Відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме роздрукованої на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія або бланку підтвердження діяльності.

Водій від підпису акту та надання пояснень відмовився.

Повідомленням №100042/26.2/24-25 від 24.11.2025 року, направленим на адресу електронної пошти, позивача викликано для розгляду справи на 10 грудня 2025 року (часи прийому з 10:00 до 15:00, перерва з 12:00 до 12:45) у приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, II поверх, каб. 209 (приймальна).

За результатами розгляду акту №ОАР039164 від 07.11.2025 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №009644 від 10.12.2025 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач оскаржив таку постанову до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно ч.1 ст.34, ч.1, ч.2 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються перевезення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закон віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Перелік документів, які повинні бути у наявності у водія під час здійснення ним перевезення вантажів не обмежується переліком визначеним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Згідно п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, терміни вживаються у такому значенні: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994016).

Згідно із пунктами 2.4, 3.3, 3.6 вищевказаної Інструкції транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Згідно із п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Транспортний засіб повинен бути обладнаний тахографом, у разі обладнання автомобіля тахографом, повинен бути протокол перевірки та адаптації. У разі відсутності тахографа, водій зобов`язаний мати при собі та заповнювати (вносити дані) до індивідуальної книжки водія. Визначитись із дотриманням визначеного режим праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картка водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

Отже передбачено, що водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Неправомірність застосування штрафних санкцій позивач пов`язує зокрема, з тим, що у спірному випадку оскільки водій ОСОБА_1 станом на момент проведення рейдової перевірки мав при собі особисту картку водія, а відповідно, не мав обов`язку мати роздруковані на паперовому носії дані роботи тахографа.

Судом першої інстанції встановлено, що належний позивачу транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що не заперечується відповідачем.

Також в Акті перевірки № ОАР039164 від 07.11.2025 року не фіксувалися порушення щодо відсутності особистої картки водія чи її не використання або ж неналежного використання. Також не вказано про не допуск до тахографа для самостійного зчитування інформації з відповідного тахографа.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача в акті перевірки про перевезення позивачем вантажу без наявності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є необґрунтованим і суперечить вимогам закону.

Отже, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.12.2025 №ОПШ009644 прийнята без додержання вищенаведених норм, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в адміністративній справі № 160/37291/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в адміністративній справі № 160/37291/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко