Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №280/839/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/839/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року в адміністративній справі №280/839/26 (головуючий суддя першої інстанції - Сіпака А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28.01.2026 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області, ГУ ПФУ в Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 30.07.2025 року №083950026311 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 07.09.1994 року по 25.02.2002 року в Запорізькому спеціалізованому управлінні №1 тресту «Дніпродомнаремонт» 7 років 5 місяців 19 днів, періоди роботи з 15.05.2005 року по 30.08.2005 рік в ВАТ «Запорізький промисловий алюмінієвий комбінат» 3 місяці 16 днів та періоди роботи з 03.04.2007 року по 13.06.2019 рік в ВАТ «Запорізький металургійний комбінат» - 12 років 2 місяці 11 днів;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву 14.07.1975 року народження про призначення пенсії за віком від 30.07.2025 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.07.2025 року №083950026311 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення та при повторному розгляді заяви надати належну правову оцінку записам трудової книжки НОМЕР_1 , довідці №187 від 26.06.2003 року, довідці №136 від 10.07.2025 року, довідці №431 від 24.06.2025 року та вирішити питання щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 07.09.1994 року по 25.02.2002 року, з 15.05.2005 року по 30.08.2005 року, з 03.04.2007 року по 13.06.2019 року відповідно до висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Донецькій області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що до пільгового стажу не були зараховані період з 07.09.1994 року по 25.02.2002 року через невідповідність довідки №187 вимогам додатка 5 до пункту 20 Порядку №637; період з 15.05.2005 року по 30.08.2005 року через відсутність атестації робочих місць; період з 03.04.2007 року по 13.06.2019 року через зауваження до оформлення довідки №431.

Водночас, за повторним зверненням позивача 01.08.2025 року іншим органом Пенсійного фонду України пенсію було призначено з 15.07.2025 року та враховано період роботи на ПАТ «Запоріжсталь», а пільговий стаж склав 15 років 6 місяців 11 днів.

Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії за віком є законим та обґрунтованим, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.;

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.07.2025 року №083950026311, прийнятим за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У цьому рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 28 років 7 місяців 11 днів, пільговий стаж за Списком №1 - 3 роки 3 місяці 22 дні, а відмова мотивована відсутністю необхідного пільгового стажу.

Із копії трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що позивач:

07.09.1994 року прийнятий до Запорізького спеціалізованого управління №1 тресту «Дніпродомнаремонт» слюсарем-ремонтником 4 розряду агломераційного металургійного обладнання печі;

19.09.1996 року переведений електрозварювальником ручного зварювання 4 розряду;

01.06.1998 року присвоєно 5 розряд;

21.12.1999 року встановлено 6 розряд електрогазозварювальника; 26.02.2002 звільнений;

18.08.2003 року прийнятий до ВАТ «ЗАлК» електрогазозварювальником 5 розряду;

01.07.2005 року переведений електрогазозварювальником 6 розряду 2-го відділку цеху з ремонту металургійного обладнання;

01.04.2007 року звільнений;

03.04.2007 року прийнятий до ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» електрогазозварювальником 5 розряду доменного цеху;

01.12.2009 року присвоєно 6 розряд;

13.06.2019 звільнений.

З довідки №187 від 26.06.2003 року вбачається, що позивач у період з 07.09.1994 року по 26.02.2002 року працював у ДП Запорізьке спеціалізоване управління №1 ВАТ «Дніпродомнаремонт» на комбінаті «Запоріжсталь» в агломераційному та доменному цехах слюсарем-ремонтником, електрозварювальником ручного зварювання, електрогазозварювальником 4, 5, 6 розрядів; повний робочий день був зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на ділянках діючих виробництв; робота віднесена до Списку №1; довідка видана на підставі особової картки Т-2, штатного розпису, особового рахунку та атестації робочих місць за наказами №33 від 20.02.1995 і №88 від 22.06.2000.

Згідно довідки №136 від 10.07.2025 року позивач працював повний робочий день: з 18.08.2003 року по 30.06.2005 року на електролізній дільниці електротермічного цеху силуміна і кремнію; з 01.07.2005 року по 01.04.2007 року на дільниці №2 цеху ремонту металургійного обладнання; роботи виконувались у металургійному виробництві за професією електрогазозварник, робітник ремонтних служб, зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на ділянках діючих виробництв; робота віднесена до Списку №1, розділ VII, пункт 5а, позиція 7.5а-3, код КП 7212.1; довідка містить посилання на накази про атестацію №261 від 15.05.2000 року та №451 від 31.08.2005 року.

З довідки №431 від 24.06.2025 року вбачається, що позивач з 03.04.2007 року по 13.06.2019 року працював повний робочий день за професією електрогазозварник доменного цеху, робоче місце 020248; робота передбачена Списком №1, розділ III, підрозділ 1а, позиція 3.1а-3 постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року та відповідними положеннями постанови КМУ №461 від 24.06.2016 року; довідка видана на підставі особової картки, штатного розпису, особового рахунку, табелів обліку робочого часу та наказів про результати атестації робочих місць №151 від 20.03.2006 року, №131 від 17.03.2011 року, №307 від 29.02.2016 року, №1719 від 12.12.2017 року.

Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач оскаржив таку відмову до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Зміст абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону№1058-1V пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-1V передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років-на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року №383 (далі по тексту - Порядок №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків

Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах пенсійної справи міститься заява позивача про призначення пенсії від 22.07.2025 року, відповідно до якої, останній до заяви долучив наступні документи: копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом про навчання, копію трудової книжки НОМЕР_1 , копії довідок що визначають право на пенсію на пільгових умовах № 431 від 24.06.2025 року, № 136 від 10.07.2025 року, № 187 від 26.06.2002 року.

У спірному рішенні від 30.07.2025 року № 083950026311 зазначено, що відповідач не зарахував до пільгового стажу позивача періоди роботи з 15.05.2005 року по 30.08.2005 рік в ВАТ «Запорізький промисловий алюмінієвий комбінат» у зв`язку з відсутністю відомостей про результати атестації робочих місць

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 року у справі №243/4716/17 висловив правову позицію про те, що не включення пенсійним органом до пільгового стажу періоду роботи особи у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставним, якщо такий стаж підтверджено записами трудової книжки, яка є основним документом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а дійшла висновку, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови працівникові у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за таку атестацію покладається на власника підприємства, а не на працівника.

Зазначений висновок є застосовним і до спорів щодо зарахування стажу за Списком №1.

Щодо періоду роботи з 07.09.1994 року по 25.02.2002 року судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що цей період підтверджений записами трудової книжки та довідкою №187, яка містить відомості про характер робіт, повний робочий день, роботу в місцях встановлення устаткування на ділянках діючих виробництв, посилання на Список №1 та на документи, на підставі яких її видано.

Формальні зауваження Пенсійного органу щодо окремих реквізитів довідки, без належної оцінки трудової книжки та без здійснення перевірки поданих документів, не можуть вважатися достатньою підставою для неврахування зазначеного періоду до пільгового стажу.

Щодо періоду роботи з 15.05.2005 року по 30.08.2005 року.

Так, довідка від 10.07.2025 року №136 містить необхідні дані про професію, характер роботи, зайнятість повний робочий день, належність робіт до Списку №1 та накази про атестацію. При цьому, посилання апелянта на перерву між атестаціями не може бути безумовною підставою для відмови у врахуванні цього періоду, оскільки негативні наслідки несвоєчасної атестації не можуть покладатися на працівника.

Щодо періоду роботи з 03.04.2007 року по 13.06.2019 року слід врахувати, що довідка №431 містить конкретний період, професію, робоче місце, тривалість стажу, посилання на Список №1 та накази про результати атестації.

Наведені скаржником сумніви щодо повноважень окремих підписантів довідки самі по собі не спростовують достовірності її змісту.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, сам відповідач зазначав, що згодом цей спірний період було враховано до пільгового стажу за додатково наданою довіреністю, що свідчить про формальний характер первісної відмови щодо цього періоду.

Судом вірно взято до уваги доводи відповідачів про повторне звернення позивача 01.08.2025 року та подальше призначення пенсії рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області, проте такі доводи не спростовують протиправності рішення від 30.07.2025 №083950026311, оскільки повторне звернення породило інші правовідносини та інший адміністративний акт, який не є предметом розгляду у цій справі.

Натомість спірне рішення ґрунтується переважно на формальному підході до окремих реквізитів довідок та не містить належної оцінки сукупності всіх доказів.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.07.2025 року №083950026311 є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктами 4.2, 4.3, 4.7, 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування документів за принципом екстериторіальності визначається орган, який формує електронну пенсійну справу та приймає рішення за результатами розгляду заяви, а після призначення пенсії справа передається за місцем проживання особи для здійснення виплати.

Таким чином, належним відповідачем щодо вимог про скасування рішення та повторний розгляд заяви є саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, який у порядку екстериторіальності прийняв спірне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що таким органом є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області спірного рішення не приймало, самостійно права позивача не порушувало, а тому дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 року у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі № 240/16372/23.

Разом з тим, з метою належного способу захисту прав позивача наявні підстави для зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як орган, який у порядку екстериторіальності прийняв спірне рішення, повторно розглянути заяву позивача від 22.07.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та вирішити питання щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи, підтверджених трудовою книжкою та довідками №187, №136, №431.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року в адміністративній справі № 280/839/26 залишити без задоволення.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року в адміністративній справі № 280/839/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко