Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №160/6831/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: погашення податкового боргу, з них

Дата: 20 липня 2026 р.

Справа: №160/6831/26

Суддя: Юрко І.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6831/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року в адміністративній справі №160/6831/26 (головуючий суддя першої інстанції - Калугіна Н.Є.) за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікія Групп» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.03.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Фенікія Групп», в якому просив стягнути з відповідача податковий борг до бюджету у розмірі 130357,41 гривень шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Як зазначено в позові, податковий борг товариства складається із заборгованості, відповідно до:

- податкового повідомлення-рішення від 26.12.2025 року №0715420415 на суму 340,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 01.10.2025 року №0542830415 на суму 0,90 грн.;

- донарахована пеня на суму грошового зобов`язання по податковому повідомленню-рішенню від 28.05.2024 року №0327750412 на суму 196,23 грн.;

- пеня, нарахована згідно ст.129 ПКУ на загальну суму 0,28 грн.;

-податкового повідомлення-рішення Дніпровської митниці (форма Р) №UA1100002024186 від 06.12.2024 року на суму 55847,21 грн.;

- штрафні (фінансові) санкції згідно податкового повідомлення-рішення Дніпровської митниці (форма Р) №UA1100002024186 від 06.12.2024 року на суму 13961,80 грн.;

- пеня, нарахована згідно ст. 129 ПКУ на загальну суму 16324,69 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0145530412 від 04.04.2024 року на суму 53,00 грн. (штрафні санкції);

- податкового повідомлення-рішення (форма Р) №UA1100002024185 від 06.12.2024 року на суму 33804,46 грн.;

- пеня, нарахована згідно ст. 129 ПКУ на загальну суму 9881,84 грн..

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу відповідно до пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України в частині вимог про стягнення з податкового боргу відповідно до податкових повідомлень-рішень від 26.12.2025 року №0715420415 на суму 340,00 грн. та від 01.10.2025року 0542830415 на суму 0,90 грн..

Повертаючи позовну заяву у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що в частині заявлених позовних вимог про стягнення суми податкового боргу з відповідача у розмірі 340,90 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень не пройшов шести місячний строк для оскарження відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відраховуючи шестимісячний строк від 26.12.2025 року та від 01.10.2025 року (дати ППР) фактично ігнорує процедуру узгодження, встановлену ст.56 ПКУ. Оскільки матеріалами справи (корінцем рекомендованого повідомлення про вручення) підтверджується факт надіслання платнику податків оскаржуваних ППР, та за відсутності доказів їх адміністративного або судового оскарження, грошові зобов`язання, визначені цими ППР, є узгодженими після спливу 10 робочих днів з дня, коли платник їх отримав. Вважає, що позивач не пропустив строк, оскільки керувався датою узгодження, а не датою винесення ППР. З урахуванням вимог ст.56, ст.57 ПК України у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до ст.59 ПК України у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу відповідачем, контролюючим органом вживалися заходи щодо його стягнення в межах чинного законодавства. Зокрема, позовна заява містить вимоги про стягнення боргу, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень. Згідно з матеріалами справи, процедура узгодження сум податкового боргу та направлення відповідних вимог відбувалася у повній відповідності до ідентифікаційних даних платника податків, що містяться в ЄДР. Слід також звернути увагу суду, що мінімальний строк для стягнення (п.95.2 ПКУ) 30 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги. Крім того, податкова вимога, яка повернулась до контролюючого органу з причин «за закінченням терміну зберігання», згідно з нормами Податкового кодексу України свідчить про належне виконання позивачем свого обов`язку щодо інформування платника податків.

Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 28.05.2026 року по 15.06.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, зазначає наступне.

Спірним питанням у цій справі є правозастосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, яке встановлює, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Тобто фактично зазначена норма встановлює процесуальне обмеження для суб`єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб`єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Так, положеннями частини першої та другої статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).

Питання щодо застосування судами пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі № 420/9673/20, від 30 жовтня 2025 року у справі №120/14997/24, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, предметом спору є податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікія Групп» у розмірі 130357,41 грн., який складається із заборгованості, відповідно до: