Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №520/5143/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 р. Справа № 520/5143/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/5143/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

третя особа: Приватне підприємство "ЮТА"

про визнання протиправним та скасування рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Витязь» (далі – ТОВ «Витязь»), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі – відповідач 1, ГУ ДПС у Харківській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України), третя особа: Приватне підприємство «ЮТА», у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області: №13483933/24472488 від 03.12.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної №19 від 03.03.2025;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступну податкову накладну, складену та подану на реєстрацію ТОВ «Витязь», датою її фактичного подання на реєстрацію: №19 від 03.03.2025;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката (на професійну правничу допомогу) у розмірі 12 500 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судові витрати, понесені на сплату судового збору.

В обґрунтування позовної заяви було зазначено, серед іншого, що позивачем понесено витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 12500 грн, розмір яких є фіксованим.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу, Державної податкової служби України, третя особа: Приватне підприємство «ЮТА» про визнання протиправним та скасування рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії:

визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області №13483933/24472488 від 03.12.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної №19 від 03.03.2025;

зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступну податкову накладну №19 від 03.03.2025, складену та подану на реєстрацію ТОВ «Витязь», датою фактичного подання на реєстрацію;

ухвалено стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" сплачений судовий збір в сумі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні, 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Комісії Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №13483933/24472488 від 03.12.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної №19 від 03.03.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим для ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №19 від 03.03.2025, днем її подання на реєстрацію.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, що спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо; крім того, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Так, суд врахував, що визначений адвокатом розмір гонорару є непомірно завищеним щодо предмета спору. Враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 5000,00 грн.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі №520/5143/26 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що реальність та необхідність витрат підтверджені належними доказами, розмір витрат погоджений сторонами договору, а факт оплати витрат підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, суд першої інстанції, формально посилаючись на практику Верховного Суду, фактично дійшов протилежного за змістом висновку та без будь якого належного мотивування зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу із 12 500 грн до 5000 грн.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції послався, зокрема, на незначну складність справи, що не відповідає фактичним обставинам справи. Так, позовна заява у даній справі містила значний обсяг фактичних обставин, аналіз положень Податкового кодексу України, Порядку №1165, Порядку №520, практики Верховного Суду, а також детальне обґрунтування протиправності дій контролюючого органу. До позову було долучено понад 80 додатків, які підлягали аналізу та процесуальному оформленню. Більше того, сам відзив відповідача містить значний обсяг правової аргументації, аналіз положень Податкового кодексу України, Порядку №1165, Порядку №520, а також численні посилання на практику Верховного Суду.

Також суд першої інстанції не зазначив, які саме роботи адвоката не підлягають компенсації, який саме обсяг часу є обґрунтованим, а також чому саме 5000 грн., а не будь-яка інша сума, є співмірною компенсацією витрат на професійну правничу допомогу. Тобто визначений судом розмір витрат є фактично довільним, оскільки судом не наведено жодного належного обґрунтування визначення саме суми 5000 грн як співмірного розміру витрат на професійну правничу допомогу.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідачі та третя особа не реалізували своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в електронній формі в електронному кабінеті учасника справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За частиною третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано суду, зокрема: договір про надання правничої допомоги від 02.03.2026, платіжна інструкція №231 від 29.10.2025.

За умовами договору про надання правничої допомоги від 02.03.2026, укладеним між адвокатом Сімейко Артуром Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Витязь», клієнт уповноважує адвоката бути його представником, здійснювати захист прав та охоронюваних законом інтересів клієнта і надавати клієнту» необхідну правничу допомогу щодо представництва інтересів клієнта у адміністративних судах, незалежно від інстанційної та територіальної юрисдикції, при розгляді (при здійсненні апеляційного провадження, касаційного провадження) адміністративної справи за позовом клієнта до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у Харківській області про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №19 від 03.03.2025 року, складеної по взаємовідносинах з ПП «ЮТА».

Предметом цього договору є надання тільки тієї правничої допомоги, що вказана в пункті першому цього договору (пункт 3 вказаного договору).

Відповідно до пункту 5 вказаного договору за надання правничої допомоги, передбаченої умовами цього договору, та представництво інтересів в суді, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в загальній сумі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот грн.). Розмір винагороди (гонорару) є фіксованим. Сторони дійшли згоди зарахувати в рахунок оплати по цьому договору платіж, здійснений клієнтом за платіжної інструкцією від 29.10.2025 року №231 на виконання договору про надання правничої допомоги від 27.10.2025 року, який був розірваний сторонами без реального виконання.

Вказана оплата правничих послуг підтверджується наданою платіжною інструкцією №231, копія якої наявна у матеріалах справи.

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст частини четвертої статті 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість засідань, тривалість розгляду справи судом тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 у справі №227/2301/21 щодо розподілу судових витрат дійшла наступних висновків: «….. 12.33. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.».

Колегія суддів зазначає, що докази, які надані позивачем в підтвердження понесення витрат на правову допомогу свідчать про пов`язаність договору про надання правничої допомоги саме у справі № 520/5143/26, а відповідно й сплаченого позивачем гонорару із цією справою.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Отже, надані позивачем докази в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що так як надання правничої допомоги є видом надання послуг, то обов`язковим для укладення первинним документом має бути акт наданих послуг, який би розкривав суть та зміст таких операцій, вартість кожної вчиненої дії. Зауважив, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 12500,00 грн у немайнових спорах явно не є співмірним із складністю справи та ціною позову.

Колегія суддів також бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що предмет спору у справі не є складним, наслідком чого є розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, існує усталена судова практика з розгляду відповідної категорії справ, у зв`язку з чим підготовка її не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо часу, фактично затраченого на виконання виконаних адвокатом робіт. При наданні оцінки обґрунтованості заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує, що фактично результатом представництва інтересів позивача у суді першої інстанції стало складання адвокатом позовної заяви та подання відповіді на відзив на позовну заяву, які є незначними за обсягом, а тому їх складання не потребувало витрат великої кількості часу та зусиль адвоката. До того ж, відповідачем подано заперечення щодо співмірності понесених витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування суми понесених витрат на правничу допомогу критеріям, встановленим частиною п`ятою статті 134 КАС України, враховуючи наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу та зміст цих послуг (складення позовної заяви, складення відповіді на відзив на позовну заяву та складення додаткових пояснень), беручи до уваги суть спірних правовідносин та складність цієї справи (оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що співмірною сумою до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є 5000 грн.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі №520/5143/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов