Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №638/25928/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 р.Справа № 638/25928/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 17.06.2026 року (ухвалене суддею Шамраєва М.Є.) в справі № 638/25928/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова з заявою про поворот виконання рішення суду, в якій просив суд: здійснити поворот виконання рішення в справі № 638/25928/25 шляхом повернення коштів в сумі 19003 грн., стягнутих в межах виконавчого провадження ВП № 79629707 (індикатор доступу: Г3Г0Г2008ЕБ4) на рахунок Шевченківського ВДВС у місті Харкові на підставі незаконної постанови серії АВ № 00007895 від 11.09.2025 р. Укртрансбезпеки.

В обґрунтування заяви зазначив, що Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, згідно заяви Укртрансбезпеки, на підставі постанови АВ № 00007895 від 11.09.2025 р., відкрито виконавче провадження № 79556061 (індикатор доступу: Г3Г0Г2008ЕБ4) та накладено арешт коштів на кошти боржника. В межах даного виконавчого провадження ОСОБА_1 перерахував кошти визначені державним виконавцем в сумі 19003 грн на рахунок Шевченківського ВДВС у місті Харкові, тобто подвійну суму штрафу в розмірі 17000 грн. та суму виконавчого збору. Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 25.02.2026 р. в справі №638/25928/25 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 р. рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 25.02.2026 р. в справі № 638/25928/2 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ № 00007895 від 11.09.2025 р., винесену Державною службою України з безпеки на транспорті відносно ОСОБА_1 та закрито провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Питання про поворот виконання рішення (постанови) не вирішувалося, тому заявник звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення, в якому просив: повернути йому кошти в розмірі 19003 грн. стягнутих в межах виконавчого провадження ВП № 79629707 (індикатор доступу: Г3Г0Г2008ЕБ4) на рахунок Шевченківського ВДВС у місті Харкові на підставі незаконної постанови серії АВ № 00007895 від 11.09.2025 р. Укртрансбезпеки.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 17.06.2026 р. відмовлено в задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 17.06.2026 р. та ухвалити нове судове рішення на підставі вимог ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону, визначеного ст. 380 Кодексу адміністративного судочинства України, яким задовольнити його заяву про поворот виконання рішення в справі №638/25928/25.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про виконавче провадження», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення зазначеної заяви.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 380 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 4. 5 ст. 380 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 7 ст. 380 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що її правила застосовуються до повороту виконання саме судових рішень у випадках, коли саме за рішенням суду з відповідача стягнуто певну суму та, у разі скасування рішення суду, заява відносно повороту виконання рішення суду подається саме відповідачем. Передумовою для можливості застосування повороту виконання судових рішень, є одержання позивачем майна/коштів внаслідок застосування процедури виконання судового рішення, яке скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

Тобто, стаття 380 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути застосована для повернення коштів, які стягнуті на виконання рішень/постанов суб`єктів владних повноважень.

Судовим розглядом встановлено, що 11.09.2025 р. головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Курлаєвою Ю.С. винесено постанову серії АВ № 00007895 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 132-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 суми штрафу в строк, установлений ч. 2 ст. 300-2 КУпАП, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртансбезпека) звернулась до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про примусове виконання постанови з метою стягнення з особи штрафу у подвійному розмірі 17000 грн.

Постановами державного виконавця від 24.11.2025 р. відкрито виконавче провадження ВП №79629707 та накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 19003 грн.

У межах виконавчого провадження № 79629707 стягнуто з ОСОБА_1 кошти: штраф у розмірі 17000 грн.; виконавчий збір у розмірі 1700 грн.; витрати виконавчого провадження в розмірі 303 грн.

Тобто, кошти з ОСОБА_1 стягнуто, у зв`язку з виконанням постанови державного виконавця від 24.11.2025 р.

За результатами оскарженя в судовому порядку постанови про адміністративне правопорушення серії АВ №00007895 від 11.09.2025 р. рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 25.02.2026 р. в справі №638/25928/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 25.02.2026 р. в справі № 638/25928/25 скасовано; прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ № 00007895 від 11.09.2025, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті відносно ОСОБА_1 ; закрито провадження в справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що заявником ставиться питання про повернення коштів, сплачених ним на виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення, яка вже після сплати штрафу була скасована судом.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 17.06.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 380 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 17.06.2026 року по справі № 638/25928/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова