Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №480/922/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 р. Справа № 480/922/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р. (ухвалене суддею Павлічек В.О.) по справі № 480/922/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Сумський слідчий ізолятор», в якому просив: визнати протиправними дії Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» щодо відшкодування вартості житлово-комунальних та побутових послуг за рахунок державної соціальної допомоги, призначеної засудженому до довічного позбавлення волі позивачу ОСОБА_1 як інваліду 3-ї групи; зобов`язати Державну установу «Сумський слідчий ізолятор» припинити вказані протиправні дії, повернувши на особовий рахунок позивача всі утримані грошові кошти, починаючи з липня 2022 року в розмірі 23648,69 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" щодо утримання з державної соціальної допомоги ОСОБА_1 коштів на відшкодування вартості житлово-комунальних та побутових послуг за період з липня 2022 року по липень 2023 року; зобов`язано Державну установу "Сумський слідчий ізолятор" вжити заходи щодо повернення на особовий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, утримані з державної соціальної допомоги на відшкодування вартості житлово-комунальних та побутових послуг за період з липня 2022 року по липень 2023 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р. та ухвалити судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, а саме, Закону України «Про попереднє ув`язнення», Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач є інвалідом 3 групи та отримує щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 2365 грн., яка призначена йому органами соціального захисту населення і виплачується з серпня 2022 року.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.08.2015 р. по справі № 1-46/12, який набрав законної сили 03.02.2016 р., ОСОБА_1 визнано винуватим за ст. 186 ч. 1, ст. 152 ч. 4, ст. 15 ч. 3, ст. 115 ч. 5 п. 10 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у провадженні № 1-кп /816/786/19 від 26.12.2019 р. ОСОБА_1 тимчасово переведено з Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» до Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» для участі у апеляційному розгляді кримінального провадження.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11.08.2022 р. у справі № 591/3350/22 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 щодо відмови уповноваженої особи Окружної прокуратури міста Суми у визнанні потерпілим та засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» для розгляду його скарги на відмову уповноваженої особи Окружної прокуратури міста Суми у визнанні потерпілим.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06.09.2022 р. у справі № 591/3350/22 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 щодо відмови уповноваженої особи четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві у визнанні потерпілим та засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» для розгляду його скарги на відмову уповноваженої особи Окружної прокуратури міста Суми у визнанні потерпілим.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05.06.2023 р. у справі № 591/4407/23 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Сумської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» для розгляду його скарги на бездіяльність уповноваженої особи Сумської обласної прокуратури на весь час розгляду справи.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18.08.2023 р. у справі № 591/2727/23 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 щодо невручення йому пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні № 42023000000000334 від 01.03.2023 р. та засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» на весь час розгляду справи.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11.09.2023 р. у справі № 591/7910/23 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Сумської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» для розгляду його скарги на бездіяльність уповноваженої особи Сумської обласної прокуратури на весь час розгляду справи.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30.04.2024 р. у справі № 591/10302/23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» на час розгляду його позову до Сумської обласної прокуратури, ДУ «Сумський слідчий ізолятор», Головного управління Держаної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного тримання під вартою.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03.01.2025 р. у справі № 591/12436/24 ОСОБА_1 залишено на час розгляду його позову до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Сумської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування моральної шкоди в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

За результатами розгляду адвокатського запиту листом Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» № 14/03-683/лв-25 від 27.01.2025 р. повідомлено, що згідно з витягом № 3.1/26-2024 від 02.04.2024 р. з протоколу засідання № 26 Міжрегіональної комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі установи виконання покарань Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України ОСОБА_1 визначено виправну колонію максимального рівня безпеки у приміщення камерного типу. Відповідно до наряду № 3010/3/1/7-52-2024 від 05.04.2024 р. Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України Нагорному В.М. визначено відбувати покарання у секторі для чоловіків, які засуджені до довічного позбавлення волі державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)», Запорізької області.

Згідно з інформації щодо розрахунку утримання з державної допомоги ОСОБА_1 коштів на відшкодування вартості житлово-комунальних та побутових послуг, у період з липня 2022 року по грудень 2024 року з щомісячної державної соціальної допомоги позивача проводилось відшкодування вартості наданих житлово-комунальних послуг.

Не погоджуючись із вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно утримано з державної соціальної допомоги ОСОБА_1 кошти на відшкодування вартості житлово-комунальних та побутових послуг за період з липня 2022 року по липень 2023 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України, установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Кримінально-виконавчого кодексу України, слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування. У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування у слідчих ізоляторах можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, з урахуванням їхніх прав та обов`язків та з дотриманням вимог суворої ізоляції від інших категорій осіб, які тримаються у цих установах.

Згідно з ст. 90 Кримінально-виконавчого кодексу України, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений у разі необхідності провадження слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

Наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 р. затверджені Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (в подальшому – Правила).

Пунктом 9 глави 3 розділу І Правил встановлено, що засуджених, вироки щодо яких набрали законної сили, яких на підставі статті 90 КВК тимчасово залишено в СІЗО або переведено до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, за винятком осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв`язку з іншим кримінальним провадженням, тримають відповідно до вимог цих Правил, вони користуються правами та мають обов`язки, визначені КВК.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України, особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Правил, засудженим надають індивідуальне спальне місце і постільні речі, забезпечують одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов. Засуджені відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року № 80 «Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань» (в подальшому – Порядок № 80).

Відповідно до п.п. 3-6 Порядку № 80, утримання засуджених в установах виконання покарань полягає у створенні належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання, визначених КВК України та іншими нормативно-правовими актами; засуджені відшкодовують вартість свого утримання в установах виконання покарань, крім випадків, передбачених КВК України; відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання за звітний місяць здійснюється із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані засудженим у місяці, що настає за звітним; утримання засуджених в установах виконання покарань включає в себе надання житлово-комунальних та побутових послуг. До житлово-комунальних послуг, що надаються засудженим, належать: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Пунктами 7-8 Порядку № 80 встановлено, що вартість витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, яка відшкодовується із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу, розраховується за видами наданих послуг, які безпосередньо пов`язані із забезпеченням створення належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 90, 121 Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил, позивач повинен відшкодовувати вартість наданих житлово-комунальних та побутових послуг, оскільки засуджений ОСОБА_1 тимчасово переведений з Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» та залишений в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» на час розгляду його скарг на дії посадових осіб та розгляду в суді справ за його позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позов ОСОБА_1 безпідставний і у його задоволенні необхідно відмовити, оскільки Державна установа «Сумський слідчий ізолятор» правомірно здійснювала утримання з позивача коштів на відшкодування вартості житлово-комунальних та побутових послуг у період з липня 2022 року по грудень 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р. та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р. по справі № 480/922/25 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова