Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №520/4443/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Лук`яненко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 р. Справа № 520/4443/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/4443/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ: 40108599, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, згідно зі ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ: 40108599 на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, згідно зі ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2025 роки в кількості 14 діб.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік в кількості 14 діб. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, згідно зі ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, згідно зі ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2025 роки пропорційно прослуженому часу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати останнє та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на помилкове та необґрунтоване застосування судом першої інстанції норм Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України» та «Про відпустки».

Зазначає, що спеціальний закон, який визначає соціальний захист поліцейських, а саме Закон України «Про Національну поліцію», не містить норм щодо грошової компенсації відпустки учаснику бойових дій.

Посилається на помилковість висновків суду щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача щодо не виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, оскільки у останнього відсутній передбачений Законом такий обов`язок.

Наголошує, що для поліцейських не передбачено можливості заміни додаткової відпустки як учаснику бойових дій грошовою компенсацією.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 23.05.2005 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України, де проходив службу на різних посадах.

06.11.2015 відповідно до п. 9 та 12 розділу ХІ закону України «Про Національну поліцію» переведений до органів Національної поліції України в порядку переатестування.

В період з 07.11.2015 по 12.12.2025 позивач продовжив службу в органах Національної поліції України на різних посадах та наказом ГУНП в Харківській області №784 о/c від 09.12.2025 позивач звільнений з посади старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування серійних злочинів слідчого управління ГУНП в Харківській області з 12.12.2025, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 закону України «Про Національну поліцію».

Позивачу 27 лютого 2025 року присвоєно статус ветерана війни - учасника бойових дій та видано посвідчення серія НОМЕР_1 .

Листом ГУНП в Харківській області №232780-2025 від 27.09.2025 на звернення представника позивача повідомлено, що позивач не використав додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2025 рік, як учасник бойових дій відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» - не використовував.

Відповідно до відповіді ГУНП в Харківській області №100457-2026 від 28.02.2026 компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась, оскільки така компенсація не передбачена законодавством.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбачену п.12 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учасник бойових дій за 2025 рік, а тому оспорювана бездіяльність є протиправною.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Закон України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі по тексту - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 92 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР(далі по тексту - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до ст.4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток, зокрема: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

Відповідно до ст.16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст.24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій ст.83 КЗпП України.

Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України №260 від 06.04.2016 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі по тексту - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Нормою п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Положення Закону №3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.11.2021 року у справі №200/1175/20-а.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в поліції та має статус учасника бойових дій, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням від 27.02.2025 серії НОМЕР_1 .

12.12.2025 позивача звільнено зі служби в поліції, що підтверджується наказом ГУ НП в Харківській області від 09.12.2025 №784 о/с.

За час проходження служби в поліції позивачем не використано додаткову відпустку, передбачену п.12 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учаснику бойових дій за 2025 рік тривалістю 14 діб, що підтверджується довідкою ГУ НП в Харківській області.

Під час звільнення зі служби в поліції відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію за вказані дні додаткової відпустки.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 зазначив, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №640/85/20.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.04.2021 у справі №620/1487/20 у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону № 3551-ХІІ. Положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 11.11.2021 року у справі № 360/1874/20, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.

Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбачену п.12 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учаснику бойових дій за 2025 рік, а тому оскаржувана бездіяльність відповідача є протиправною, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що Законом України «Про Національну поліцію», який є спеціальним в спірних правовідносинах, не передбачено можливості виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у випадку не врегулювання питання в спеціальному законодавстві, слід застосовувати норми законодавства, які їх регулюють. В цій частині судом першої інстанції правомірно застосовано норми Закону України " Про відпустки" .

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено (доказано) правомірність власних дій (відмову) у спірних правовідносинах.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, згідно зі ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, згідно зі ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2025 роки пропорційно прослуженому часу.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 520/4443/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва