Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №440/50/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 р. Справа № 440/50/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної гвардії України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков) у справі №440/50/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної гвардії України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Національної гвардії України (далі по тексту - ГУ НГУ, відповідач), оформленого листом від 01.09.2025 за вхід.№27/13/3/04-29717-2025 про повернення документів на доопрацювання з приводу призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця головного сержанта в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини, визначеної Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII та відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям";

- зобов`язати ГУ НГУ призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця головного сержанта в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини, визначену Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII та відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України№168 від 28.02.202 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ НГУ, оформлене листом від 01.09.2025 за №27/13/3/04-29717-2025 про повернення документів на доопрацювання з приводу призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця головного сержанта в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини.

Зобов`язано ГУ НГУ розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, військовослужбовця головного сержанта в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_2 , під час захисту Батьківщини, та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням висновків суду.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1332,20 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НГУ

ГУ НГУ, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неповне з`ясування обставин, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що в наданій позивачем заяві та доданих до неї документів відсутні підтвердження факту перебування повнолітнього сина - ОСОБА_1 на утримані загиблого ОСОБА_2 , а також рішення суду, яке б підтверджувало факт перебування позивача на утриманні загиблого.

Вказує, що заява позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги є необґрунтованою та не відповідає нормам законодавства України, а тому відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про повернення документів позивача на доопрацювання до Військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Вважає, що ГУ НГУ діяло виключно на підставі законодавства України, у межах своїх повноважень та у cпociб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, не порушивши прав та інтересів позивача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість та помилковість доводів скаржника, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.12.2006.

Головний сержант ОСОБА_2 загинув під час захисту Батьківщини від збройної агресії російської федерації проти України в період дії воєнного стану, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації України, що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 09.12.2024 та довідки №449 від 17.04.2025, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ.

Позивач звернувся до ГУ НГУ через Військову частину НОМЕР_1 НГУ з заявою від 23.04.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Рішення ГУ НГУ, оформленим листом від 01.09.2025 за №27/13/3/04-29717-2025, документи позивача повернуті на доопрацювання до Військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Підставою повернення документів зазначено подання їх не в повному обсязі, а саме відсутність підтвердження отримання позивачем, як утриманцем, пенсії у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII або рішення суду, що підтверджуватиме факт перебування позивача на утриманні загиблого.

Зазначено, що заяву щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю головного сержанта ОСОБА_2 , з метою недопущення втрат бюджетних коштів, залишено без виконання з можливістю доопрацювання після надходження документів, що підтверджують право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача, звернувся з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).

Згідно ч.1 ст.40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , « Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Відповідно до ст.41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч.1 ст.16 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у п.п.1-3 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ).

Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Абзацами 1-4, 6 п.2 вищевказаної постанови встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення.

Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168.

Судом встановлено, що 04.12.2024 військовослужбовець ОСОБА_2 (батько позивача) загинув під час захисту Батьківщини від збройної агресії російської федерації проти України в період дії воєнного стану.

Згідно із довідкою №449 від 17.04.2025, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, загиблий ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації України.

Рішення ГУ НГУ, оформленим листом від 01.09.2025 за №27/13/3/04-29717-2025, документи позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги повернуті на доопрацювання до Військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Повертаючи документи, відповідач виходив з того, що останні подані не в повному обсязі, оскільки не містять підтвердження отримання позивачем , як утриманцем, пенсії у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII, або рішення суду, що підтверджуватиме факт перебування позивача на утриманні загиблого.

Надаючи правову оцінку такому рішенню, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ч.4 ст.3 Сімейного кодексу України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч.1 ст.6); малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ч.2 ст.6).

Частиною першою статті 172 СК України передбачено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець відмежовує правову категорію "дитина" від правових категорій "повнолітній син" чи "повнолітня дочка" за критерієм вікового цензу, але не запроваджує припису, згідно з яким повнолітній син чи повнолітня дочка не є членами сім`ї своїх батьків чи не входять до складу родини своїх батьків.

Відтак, повнолітня дитина залишається дитиною своїх батьків як у сенсі кровного споріднення, так і у правовому сенсі.

Колегія суддів зазначає, що до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 №3515-ІХ (набрав чинності - 29.03.2024) положеннями ч.1 ст.16-1 Закону №2011-ХІІ було передбачено, що у випадках, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мали батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Водночас, з набранням чинності вказаним Законом, нормою ч.1 ст.16-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Отже, з 29.03.2024 законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця) безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов, в тому числі і повнолітнім.

Колегія суддів враховує, що відповідно до Пояснювальної записки до проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 № 3515-IX вказано, що необхідність прийняття законопроєкту пов`язана із тим, що у багатьох родинах членами сімей є, зокрема, особи, що досягли повноліття, особи, які проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, інші особи, за умови, що вони проживали разом із загиблим, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні членам сім`ї. Метою цього законопроєкту є встановлення рівних та справедливих соціально-правових гарантій для усіх членів сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служб цивільного захисту, працівників об`єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та поліцейських, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби чи інших випадках.

Отже, законодавець удосконалив правове регулювання спірних правовідносин, розширивши перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, внесенням змін до ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, яким до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону віднесли також і повнолітніх дітей загиблого військовослужбовця.

Колегія суддів зазначає, що держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.02.2025 у справі №120/17960/23.

Відтак, приймаючи оспорюване рішення відповідач здійснив помилкове тлумачення та застосування законодавства, протиправно тим самим повернувши документи ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги на доопрацювання до Військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, що предметом спірних правовідносин.

Відтак, доводи скаржника про те, що відповідач діяв на підставі законодавства України, у межах своїх повноважень та у cпociб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушивши прав та інтересів позивача, є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого листом від 01.09.2025 за №27/13/3/04-29717-2025 про повернення документів на доопрацювання з приводу призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця головного сержанта в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини та зобов`язання відповідача розглянути по суті заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, військовослужбовця головного сержанта в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_2 , під час захисту Батьківщини, та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, а саме положень ст.ст.7, 242, 244, 246 КАС України, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №440/50/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц