Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №520/32829/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 р. Справа № 520/32829/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.04.26 по справі № 520/32829/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області при прийнятті відмови від 21.08.2025 о/р № НОМЕР_1 в перерахунку пенсії ОСОБА_1 неправомірними;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок "До призначення у зв`язку з доданими додатковими документами" згідно заяви №9276 від 13.08.2025 р., з усіма доданими до неї документами, відповідно до Закону №1058;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Харківській області виплатити пенсію, яку ОСОБА_1 не отримує з вини працівників Пенсійного фонду, з 01 серпня 2025 року, у відповідності до перерахунку по заяві №9276.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 13 серпня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії. До заяви для перерахунку пенсії позивач надав довідки №692/1, №692/2, №692/3 від 11.04.2013, про заробітну плату за 1983 - 1988 роки, які видані військовою частиною № НОМЕР_2 МОРФ (мова оригіналу - російська федерація). Рішенням від 21.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за його заявою від 13.08.2025 №9276. Відповідач відмовив у врахуванні вказаних довідок, оскільки останні не підтвердженні первинними документами та відсутній акт перевірки. Також посилався на розірвання в односторонньому порядку Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД, укладеної 13.03.1992, у зв`язку із чим наразі відсутня можливість обміну інформацією для підтвердження наданих довідок та зазначених сум заробітної плати.

Позивач наполягає, що зазначені в рішенні підстави для відмови позивачу у врахуванні заробітку (доходу) за періоди роботи на території колишнього СРСР є помилковими, адже цей заробіток набутий ним в той час, що зазначений в Угоді, коли вона була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди з врахуванням заробітку (доходу), набутого на території будь-якої з цих держав та на території колишнього СРСР. Отож, заробіток (дохід) за періоди роботи на території колишнього СРСР зараховується до заробітку, на підставі якого відповідач має зробити перерахунок його пенсії, а тому доводи відповідача щодо неможливості врахування заробітку (доходу), зазначеного в довідках, що надані позивачем відповідачу є необґрунтованими при посиланні на вихід російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

З 01 січня 2007 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 13.03.2008 року серії НОМЕР_4 .

Крім того, позивач є Учасником ліквідації ядерних аварій, що підтверджується копією посвідчення Учасника ліквідації ядерних аварій від 02.10.2019 року серії НОМЕР_5 .

З 1 серпня 2024 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/29122/24 від 22 січня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/29122/24 від 26 травня 2025 року.

13 серпня 2025 року позивач через свій електронний кабінет на сайті Пенсійного фонду України звернувся із заявою №9276 щодо перерахунку "Допризначення у зв`язку з доданими додатковими документами" до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області. До заяви для перерахунку пенсії надав довідки №692/1, №692/2, №692/3 від 11.04.2013р., про заробітну плату за 1983 - 1988 роки, які були видані військовою частиною № НОМЕР_2 МОРФ" (мова оригіналу - російська федерація).

За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21 серпня 2025 року №204850018415 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за його заявою від 13.08.2025 №9276.

Спірне рішення вмотивоване тим, що з червня 2022 року російська федерація в односторонньому порядку вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД, укладеної 13.03.1992 року, тому на даний час можливість обміну інформацією для підтвердження наданих довідок та зазначених сум заробітної плати відсутня. Тому довідки від 11.04.2013 №692/1, №692/2, №692/3 не підлягають врахуванню, оскільки не підтверджені первинними документами та відсутній акт перевірки.

Позивач важаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх необгрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом, страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058- IV, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач на час звернення із заявою про перерахунок пенсії перебував на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримував пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV з 01.08.2024.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21 серпня 2025 року №204850018415 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за його заявою від 13.08.2025 №9276, оскільки з червня 2022 року російська федерація в односторонньому порядку вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД, укладеної 13.03.1992 року, тому на даний час можливість обміну інформацією для підтвердження наданих довідок та зазначених сум заробітної плати відсутня. Тому довідки від 11.04.2013 №692/1, №692/2, №692/3 не підлягають врахуванню, оскільки не підтверджені первинними документами та відсутній акт перевірки.

З приводу вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1, 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 (втратила чинність 04.07.2023) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

За статтею 11 цієї Угоди документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї Сторони за встановленою формою, або їх копії, засвідчені в установленому порядку, приймаються на території іншої Сторони без легалізації.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Такими первинними документами є: розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості по заробітній платі, особові рахунки по заробітній платі або ж платіжні відомості по заробітній платі.

Таким чином, у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01.07.2000, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов`язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.

Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.

У додатку №5 до Порядку №22-1 передбачено, що в довідці про заробітну плату повинно бути зазначено назви первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якими можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з пунктом 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Отже, обов`язковою умовою для обчислення пенсії, з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

В матеріалах справи наявні довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 11.04.2013 №692/1, №692/2, №692/3 за період роботи у Військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони російської федерації з березня 1983 року по лютий 1988 року.

Вказані довдки від 11.04.2013 №692/1, №692/2, №692/3 містять суму заробітку ОСОБА_1 з розшифруванням по місяцях за період з березня 1983 року по лютий 1988 року, підпис командира Військової частини НОМЕР_6 , а також відповідний відбиток печатки вказаної військової частини.

Підставою для видачі довідок про заробітну плату ОСОБА_1 від 11.04.2013 №692/1, №692/2, №692/3 зазначено: роздавальні відомості в/ч НОМЕР_7 , в/ч НОМЕР_8 за 1983-1984 рр., в/ч НОМЕР_8 , в/ч НОМЕР_9 за 1985-1986 рр., в/ч НОМЕР_9 за 1987-1988 рр.

В примітці вказаних вище довідок зазначено, що в/ч НОМЕР_10 з 01.12.2012 реорганізована у Військову частину НОМЕР_11 . Роздавальні відомості по грошовому забезпеченню в/ч НОМЕР_7 , в/ч НОМЕР_8 та в/ч НОМЕР_9 знаходяться на архівному збереженні у Військовій частині НОМЕР_11 .

Надані позивачем для перерахунку його пенсії довідки про заробітну плату від 11.04.2013 №692/1, №692/2, №692/3 містять дані про отримувана ним заробітної плати за період з березня 1983 року по лютий 1988 року під час роботи на території російської федерації.

Стосовно аргументів відповідача як на відсутність підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 через припинення з червня 2022 року участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до якої проводилось взаємне визнання та зарахування стажу та врахування заробітної плати за період роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, колегія суддів зазначає.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.

У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Отже, незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди до її розірвання, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Отже, не є підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача через неврахування заробітної плати, зазначеної в довідках про заробітну плату ОСОБА_1 на території російської федерації у період з березня 1983 року по лютий 1988 року, адже ця зарплата ним отримувалась за період роботи на території держави-учасниці СНД (рф) до прийняття відповідних нормативних актів (до виходу України із Угоди від 13.03.1992).

Колегія суддів висновує, що денонсація Угоди від 13.03.1992, Угоди від 14.01.1993 у відносинах із російською федерацією, а також зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 у відносинах із російською федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Узбекистан означає, що вказані Угоди та Конвенція припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод і Конвенції, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод та Конвенції.

Колегія суддів наголошує, що закон не має зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивач мала легітимні очікування щодо свого пенсійного забезпечення відповідно до означених вище Угод.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, зробленим ним у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Таким чином, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Поряд із цим, відповідач у рішенні про відмову у здійснені перерахунку пенсії посилався на неможливість врахування довідок про заробітну плату ОСОБА_1 від 11.04.2013 №692/1, №692/2, №692/3 через непідтвердження зазначеної в них інформації первинними документами та відсутність акту перевірки.

З приводу вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №520/7125/17 зазначив, що посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, дійшов висновку, про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Колегія суддів зауважує, що виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, є підставою для неврахування довідки про заробітну плату.

У матеріалах справи відсутні докази щодо недостовірності первинних документів, на підставі яких позивачу видані довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 11.04.2013 №692/1, №692/2, №692/3.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів доходить висновку про неправомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 21.08.2025 №204850018415 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Між тим, відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Колегія суддів також враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 21.08.2025 №204850018415 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно його заяви №9276 від 13.08.2025, з урахуванням при її обчисленні відомостей про заробітну плату (дохід) з урахуванням довідок про заробітну плату від 11.04.2013 №692/1, №692/2, №692/3.

У той же час, позовна заява містить вимогу: "визнати дії Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області при прийнятті відмови від 21.08.2025 о/р № НОМЕР_1 в перерахунку пенсії ОСОБА_1 неправомірними", що є такою, що задоволенню не підлягає з огляду на те, що вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області виплатити пенсію, яку ОСОБА_1 не отримує з вини працівників Пенсійного фонду, з 01 серпня 2025 року, у відповідності до перерахунку по заяві №9276, колегія суддів зазначає, що вказана не підлягає задоволенню, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Хакрівській області не визначене позивачем як відповідач у справі, а залучення його як співвідповідача у справі на стадії перегляду рішення в суді апеляційної істанції не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №520/32829/25 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 по справі № 520/32829/25 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 21.08.2025 №204850018415 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно його заяви №9276 від 13.08.2025, з урахуванням при її обчисленні відомостей про заробітну плату (дохід) з урахуванням довідок про заробітну плату від 11.04.2013 №692/1, №692/2, №692/3.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова