Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №440/9611/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 р. Справа № 440/9611/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко) у справі №440/9611/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)"

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» (далі по тексту - ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)», відповідач), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням і місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)», яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 задоволено частково позов.

Визнано протиправними дії ДУ "Надержинщинська виправна колонія (№65)" щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у належному розмірі.

Зобов`язано ДУ "Надержинщинська виправна колонія (№65)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України та п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі по тексту - Порядок №44).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ДУ "Надержинщинська виправна колонія (№65)", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просила скасувати останнє в частині задоволення позову та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що в період проходження служби та під час звільнення позивач зі скаргами та претензіями, в тому числі і з приводу проведення індексації грошового забезпечення до адміністрації установи не звертався.

Зазначає, що базовим місяцем при визначенні розміру індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2016 був жовтень 2015; з 01.01.2017 - січень 2017, а з 01.03.2018 - березень 2018.

Просить врахувати, що за період з 01.01.16 по 31.12.2016 відповідачем правомірно застосовано в якості базового місяця підвищення посадового окладу - жовтень 2015.

Крім того, посилається в обґрунтування своїх вимог на правові позиції Верховного Суду в певних справах.

Вважає, що заявлені позивачем вимоги за спірний період щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, виходячи з місяця підвищення посадового окладу січня 2008 року, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач проходив службу у відповідача, зокрема в спірний період.

Відповідачем не нараховувалась та не виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача позивач, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в спірний період відповідач мав застосовувати січень 2008, як базовий місяць для розрахунку індексації, проте таких дій не вчинив, а тому не нарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є протиправними.

Окрім того, суд вважав, що при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період має бути одночасно здійснена компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України та п.2 Порядку №44.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Згідно з ч.2 ст.23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” (далі по тексту - Закон України № 2713-IV), умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною 5 ст. 23 Закону України № 2713-IV встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію”, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі по тексту - Порядок № 925/5).

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу).

Відповідно до п.3 Порядку №925/5, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.5 Порядку №925/5, виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється за місцем їх служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом відповідного органу або установи на грошове забезпечення.

Відповідно до ст.8 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1282-ХІІ).

Згідно зі ст. 1 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Приписами ст.2 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.4 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка згідно змінам, внесених згідно із Законом України № 911-VIII від 24.12.2015).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі по тексту - Порядок № 1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотки).

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з п.6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Отже, приписами наведених нормативно-правових актів встановлено, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 викладено в новій редакції п10-2 Порядку № 1078, якою, в тому числі, внесено зміни, якими поширено його положення для новоприйнятих працівників, що застосовується з 01.12.2015:

“Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник”.

При цьому, загальне правило визначення базового місяця для нарахування індексації встановлено у п.5 Порядку № 1078:

“У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення”.

Отже, з аналізу п.п.2, 5 Порядку №1078 випливає, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 22.07.2020 у справі №400/3017/19 та від 24.09.2020 у справі №806/2883/17.

Відповідно до п.14 Порядку №1078, роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Мінсоцполітики в листі від 28.04.2016 № 201/10/1.37-16 надало роз`яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає у тому, що “…обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник”.

Отже, з 01.12.2015 змінились правила визначення базового місяця, згідно з якими базовим для нарахування індексації є місяць підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Іншого правила з 01.12.2015 чинне законодавство не містило.

Відтак, для особи, яка проходила службу, обчислення індексу споживчих цін з 01.12.2015 мало здійснюватися з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає така особа.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що Постановою №1294 від 07.11.2007 затверджено схеми посадових окладів відповідних категорій осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.13 Постанови №1294, вона набрала чинності з 01.01.2008.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри посадових окладів, а саме до 01.03.2018.

При цьому, Постановою №1036 внесено зміни до Постанови №1294.

Так, згідно з пунктом 2 Постанови № 1036, яка набрала чинності 01.01.2017, затверджено нову схему посадових окладів особам начальницького складу установ виконання покарань.

Отже, з 01.01.2017 (дата набрання чинності Постановою № 1036) підвищились розміри посадових окладів осіб начальницького складу установ виконання покарань та посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Враховуючи наведене вище, доводи скаржника про те, що посадовий оклад позивача змінився з січня 2017 знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи.

Отже, на законодавчому рівні розмір посадового окладу осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби був встановлений у січні 2008 (Постанова №1294), однак, у січні 2017 відбулося підвищення такого розміру (Постанова №1036), а у подальшому - у березні 2018 (Постанова №704).

Відтак, з 01.01.2017 і надалі до нормативного регулювання зміни розміру посадових окладів та грошового забезпечення, а саме, по 28.02.2018, базовим місяцем при обрахунку індексації грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби є січень 2017 року, що відповідає п.5 Порядку №1078, виходячи з місяця збільшення посадового окладу, а не січень 2008, як вважав позивач.

Отже, січень 2008 має бути базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Водночас, доводи скаржника про те, що вказаний вище період відповідачем правомірно застосовано базовий місяць - жовтень 2015, є необґрунтованими.

Судом встановлено, що у спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018, позивач проходив службу у відповідача , базовим місяцем при визначенні розміру індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2026 був жовтень 2015; з 01.01.2017 - січень 2017, а з 01.03.2018 - березень 2018 (а.с.35).

Відтак, враховуючи те, що позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що останнім допущено протиправну бездіяльність, а тому вимоги позивача за вказаний вище період є обґрунтованими.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних доказів на спростування наведеного вище.

Доводи апеляційної скарги про те, що в період проходження служби та під час звільнення позивач зі скаргами та претензіями, в тому числі і з приводу проведення індексації грошового забезпечення до адміністрації установи не звертався, не звільняють відповідача від обов`язку провести відповідні виплати індексації згідно вимог чинного законодавства.

Водночас, з огляду на правомірне використання відповідачем січня 2017 в якості базового місяця при обрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2017 по 28.02.2018, що відповідає приписам Порядку №1078 з урахуванням Постанови №1036, колегія суддів вважає, що права позивача в цій частині позовних вимог не є порушеними, а підстави для задоволення позову - відсутні, чого не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Отже в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення.

Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Положеннями п.2 Порядку №44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно із п.3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно із п.5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз положень п.п.2 - 3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Враховуючи наведені вище висновки суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, колегія суддів вважає, що відповідачем за вказаний період має бути здійснена позивачу одночасна компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України та п.2 Порядку №44.

Подібний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі №380/813/22, від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 у справі №360/700/23, від 27.06.2024 у справі №580/602/22.

Згідно з частинами 1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2017 по 28.02.2018 у належному розмірі та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України та п.2 Порядку №44, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову, а також викладенням в іншій редакції резолютивної частини оскаржуваного судового рішення. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №440/9611/25 скасувати в частині визнання протиправними дій Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 по 28.02.2018 у належному розмірі та зобов`язання Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України та п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Абзац другий та третій резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 440/9611/25 викласти в наступній редакції:

Визнати протиправними дії Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у належному розмірі.

Зобов`язати Державну установу "Надержинщинська виправна колонія (№65)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України та п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

В іншій частині задоволення позову рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №440/9611/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова