Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №334/5572/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 14.07.2026

Справа № 334/5572/26

Провадження № 2-о/334/230/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Телегуз С.М., за участю секретаря Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 року до суду звернулася представник: адвокат Ляшенко О.С. в інтересах ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви посилалися на те, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його мати - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_4 . Дівоче прізвище матері – « ОСОБА_5 ». 08.01.1993 року його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Його мати померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті матері належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,44 кв.м., житловою площею 34,82 кв.м. За життя мати на випадок своєї смерті зробила розпорядження/заповіт, яким належну їй 1/2 частину квартири заповіла заявнику. Таким чином, після її смерті відкрилася спадщина.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.04.2026 року приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Присяжнюк А.В. заявнику відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 на вказану квартиру у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини згідно чинного законодавства України.

Вважає, що приватним нотаріусом зроблено помилковий висновок, що він після смерті матері не прийняв спадщину у вигляді квартири.

Заявник є єдиною дитиною ОСОБА_8 . У зв`язку із похилим віком та станом здоров`я матері з квітня 2024 року він постійно проживав разом із нею до дня її смерті. Інших дітей та членів сім`ї на день смерті мати не мала. Між ними були дуже теплі родинні стосунки. Останні роки мати страждала на тяжку хворобу – рак підшлункової залози 4 стадії. На цьому етапі хвороба поширюється за межі початкового органу та утворює віддалені метастази в інших органах і тканинах (печінці, легенях, кістках, мозку). Зазначене захворювання стало причиною смерті матері. У зв`язку з тим, що мати тривалий час тяжко хворіла, потребувала як постійного лікування, так і постійного догляду, він з квітня 2024 року постійно проживав з нею та здійснював за нею догляд. Його дружина ОСОБА_9 весь цей час з розумінням ставилась до його рішення, оскільки мати через свій фізичний стан не могла проживати самостійно, та за необхідності дружина допомагала мені. Він турбувався про матір, доглядав її, купував ліки, продукти харчування, прав її постіль та одяг, спілкувався з лікарями, відвозив її до лікарні, сплачував їх з нею рахунки. Також займався похованням матері після отримання всіх належних документів. Зазначені обставини можуть підтвердити свідки.

Таким чином, вони з матір`ю складали сім`ю на підставі спільного проживання та родинних стосунків, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Вважають, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст.1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом першої черги.

Встановлення факту, що має юридичне значення, прийняття ним спадщини після смерті матері необхідно йому для отримання права на спадщину за законом відповідно ст.1261 ЦК України першої черги спадкоємців за законом, та за заповітом на підставі ст.1233 ЦК України – на квартиру, що належала їй на праві особистої власності.

Вважають, що спір про право відсутній, оскільки заявник є єдиним спадкоємцем першої черги після матері; спадкоємці інших черг, які б заявили про право на спадщину, відсутні, він, як спадкоємець першої черги, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняв спадщину після смерті матері, і на законній підставі звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, як за законом, так і за заповітом.

Повідомили, що у матері є рідна сестра ОСОБА_2 , яка зазначена у заяві як заінтересована особа, яка після смерті матері є спадкоємицею другої черги відповідно ст.1262 ЦК України, однак не заявляє жодних претензій на спадкове майно сестри.

Прохали: 1) встановити факт його ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем його матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , і яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 2) витребувати у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Присяжнюк А.В. копію спадкової справи №22/2026, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , зареєстрованої у Спадковому реєстрі за №75472176; 3) викликати у судове засідання для допиту свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

10.06.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено до розгляду в судове засідання, витребувано у Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Присяжнюк А.В. копію спадкової справи №22/2026, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , зареєстрованої у Спадковому реєстрі за №75472176.

19.06.2026 року Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Присяжнюк А.В. надала копію спадкової справи №22/2026, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8

14.07.2026 року в судовому засіданні заявник та його представник: адвокат Ляшенко О.С. вимоги заяви підтримали та прохали задовольнити.

14.07.2026 року в судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 не з`явилася, подала 07.07.2026 року заяву про розгляд справи без її участі, в якій визнала обставини справи та не заперечувала проти її задоволення.

Суд, вислухавши думку учасників справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя народився заявник – ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований з 02.09.1985 року за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 08.12.2000 року.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26.12.1968 року матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серію НОМЕР_4 від 08.01.1993 року ОСОБА_3 08.01.1993 року уклала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 від 22.09.1998 року ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Запоріжжя, рнокпп НОМЕР_6 , зареєстрована з 18.03.1993 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 09.07.2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Запоріжжя Запорізької області.

Згідно копії довідки про причину смерті до форми №106/о №17/3 від 09.07.2025 року причина смерті ОСОБА_8 – ракова інтоксикація, рак підшлункової залози ІV ст.

За життя ОСОБА_8 склала заповіт, який посвідчено 30.07.2013 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Обушенко Г.О., яким на випадок своєї смерті належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 заповіла ОСОБА_1 .

ОСОБА_8 належала на праві власності квартира АДРЕСА_3 : 1/2 частка квартири на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_8 від 18.01.2000 року, виданого ВАТ Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» ім. С. Орджонікідзе; 1/2 частка квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30.04.2020 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №1568.

13.04.2026 року до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Присяжнюк А.В. звернувся ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини в порядку ст.1268 ЦК України шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, як спадкоємець за законом та за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_8

13.04.2026 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Присяжнюк А.В. заведено спадкову справу №22/2026 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , номер у спадковому реєстру №75472176.

Згідно копії довідки Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 16.04.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_8 в період з 18.03.1993 року по 09.07.2025 року (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), разом з нею на день смерті зареєстровані особи відсутні.

17.04.2026 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Присяжнюк А.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини згідно чинного законодавства, спадкоємець ОСОБА_1 на час відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем за однією адресою.

На підтвердження факту постійного проживання разом з матір`ю ОСОБА_8 на час відкриття спадщини заявником надано суду: копію акту обстеження житлових умов у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , складеним сусідами по будинку; копії письмових пояснень свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 ; копії квитанцій про сплату за надані комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , де платником зазначено ОСОБА_1 ; копії особистих документів матері ОСОБА_8 .

Також, 14.07.2026 року в судовому засіданні в якості свідків допитано:

ОСОБА_9 , яка пояснила, що є дружиною заявника. Мати заявника померла. Її чоловік на час її життя перебував в дуже гарних відносинах. Він все життя нею опікувався, вона хворіла гіпертонією та ішемічною хворобою серця, в 2020 році в неї виявили сахарний діабет, в 2024 році рак підшлункової залози, вона потребувала догляду і чоловік переїхав до неї і доглядав її. Коли вона повністю злягла він повністю робив все для догляду за нею. Вона приїжджала допомагала. ІНФОРМАЦІЯ_4 вона померла. На цей час чоловік постійно проживав з нею. В ОСОБА_8 був лише один син. З родичів залишилась сестра ОСОБА_13 . Чоловік ОСОБА_7 помер;

ОСОБА_10 , який суду пояснив, що заявник проживав за цією адресою десь 2,5 роки, десь з 2024 року. На 2 поверсі, бо шось його матері відносив. Він проживав з матір`ю. Він постійно його бачив. Вже як вони з ним познайомились, спитав де це ОСОБА_14 , він сказав, що лежить у лікарні, а потім повідомив, що в неї онкозахворювання. На момент смерті ОСОБА_15 проживав разом з нею. Участь у складанні акту постійного проживання він брав. Його дружина також повинна була прийти, але в неї контузія була і вона погано себе почуває. Вона також приймала участь у складанні акту. На час складення акту його дружина почувала себе нормально;

ОСОБА_12 , яка суду пояснила, що заявник їй відомий, він проживав з її сусідкою ОСОБА_7 . Почав проживати з нею десь приблизно з 2024 року. Рясній поставили діагноз онкологію і ОСОБА_16 дуже їй допомагав. Коли їй стало вже дуже погано він все для неї робив: доглядав за нею, купував продукти, прибирав. Коли він їздив на роботу, вона зранку приходила до них, щось допомагала. Померла вона при них ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вадим проживав з матір`ю увесь час. Останній тиждень він брав відпустку і цілодобово був біля матері. Зараз він також проживає там з дружиною. В складанні акту участь брала, підтверджує.

Суд, задовольняючи заяву, виходить з наступного.

Відповідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст.1217 ЦК України спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини ст.1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Стаття 1296 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Верховний суд у Постанові від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17 зазначив, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Судом встановлено, що до суду звернувся заявник, як спадкоємець за законом та за заповітом після матері ОСОБА_8 , з заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, з тих підстав, що він на час смерті матері був зареєстрований за іншою адресою, однак фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_8 , однак, звернувшись до приватного нотаріуса для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом після матері, нотаріусом було відмовлено у вчинені нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини, так як разом з померлою на день смерті він зареєстрований не був.

Суд доходить висновку, що факт постійного проживання заявника разом із спадкодавцем – матір`ю на час відкриття спадщини підтверджений в судовому засіданні належними доказами – поясненнями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , а також іншими дослідженими судом письмовими доказами, зокрема актом обстеження житлових умов у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , складеним сусідами по будинку за адресою: АДРЕСА_4 ; квитанціями про сплату за надані комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , де платником зазначено ОСОБА_1 .

Також, суд враховує похилий вік та стан здоров`я матері заявника - мати страждала на тяжку хворобу – рак підшлункової залози 4 стадії, яка і стала причиною її смерті, інших дітей та працездатних членів сім`ї на день смерті остання не мала, саме тому, як встановлено в судовому засіданні, заявник у зв`язку з хворобою матері проживав разом з нею, турбувався про неї та доглядав її, купував ліки, продукти харчування, прав її постіль та одяг, спілкувався з лікарями, відвозив її до лікарні, сплачував за неї рахунки, займався похованням матері після отримання всіх належних документів.

Встановлення даного факту має юридичне значення для заявника, так як відповідно ст.1268 ЦК України останній вважатиметься таким, що прийняв спадщину після смерті матері, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, оскільки заінтересована особа у справі ОСОБА_2 , як спадкоємець другої черги після померлої рідної сестри ОСОБА_8 , до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не зверталась, заперечень проти задоволення заяви не має.

А тому заява підлягає задоволенню, як така, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та перевірена наданими доказами, які є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Відповідно ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_1 , разом зі спадкодавцем – матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз