Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №341/2084/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 341/2084/25

Провадження № 22-ц/4808/1028/26

Головуючий у 1 інстанції ВАСИЛЬЦОВА Г. А.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду від 02 квітня 2026 року, ухвалене в складі судді Васильцової Г. А. у м. Галичі, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що 25.02.2023 між ТОВ «Мілоан» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8469204, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 5000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у визначеній договором сумі, однак відповідач не сплатив кредитні кошти, комісію та проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором.

Позивач вказував, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, проходження електронної ідентифікації, акцепту умов договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, після чого кредитні кошти були перераховані на банківську картку відповідача.

26.06.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 99-МЛ, за яким позивач набув статусу нового кредитора та право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 8469204 від 25.02.2023.

Відповідно до виписки з особового рахунку заборгованість відповідача становить 19 896 грн, з яких: 4800 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14 146 грн – прострочена заборгованість за процентами та 950 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 8469204 від 25.02.2023 у сумі 19 896 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Галицького районного суду від 02 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму заборгованості за Договором про споживчий кредит № 8469204 від 25.02.2023 у загальному розмірі 18 946,00 грн, з яких: 4 800,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 14 146,00 грн – заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати, пов`язані з отриманням професійної (правничої) допомоги в розмірі 2 500,00 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 306,92 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням в частині стягнення нарахованих відсотків та витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає таке рішення в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність нарахування відсотків у розмірі 14 146,00 грн. На думку апелянта, зазначена сума є неспівмірною, оскільки майже втричі перевищує суму отриманого кредиту та сформована за ставкою 2-3 % на день, що еквівалентно понад 1000 % річних.

Вказує, що такі умови є несправедливими для споживача, суперечать ст.ст. 3, 509, 627 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки диспропорції між сумою кредиту та сумою нарахувань. Відтак, кредит у розмірі 5 000 грн перетворився на зобов`язання понад 19 000 грн, що порушує баланс інтересів сторін.

Також зазначає, що позивачем не надано повного та зрозумілого розрахунку, формули нарахування відсотків, деталізації по днях із підтверджуючими даними. Вважає, що наданий розрахунок є внутрішнім документом та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, а суд першої інстанції безпідставно визнав його належним доказом, чим порушив принцип змагальності та рівності сторін.

Суд не врахував, що споживач є слабшою стороною у правовідносинах, а умови договору не можуть створювати надмірного фінансового тягаря. Посилається на те, що Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що нарахування, які є непропорційними, підлягають зменшенню.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув 2500,00 грн витрат на правничу допомогу, оскільки справа є типовою, позов стандартним, значного обсягу роботи адвоката не вимагалося, а зазначені витрати не є співмірними зі складністю справи.

Також зазначає, що загальна сума стягнення є явно непропорційною до суми отриманого кредиту та суперечить практиці захисту прав споживачів.

Просить оскаржуване рішення суду змінити, зменшити розмір нарахованих відсотків до розумного та співмірного рівня або відмовити у їх стягненні частково, скасувати або зменшити витрати на правничу допомогу, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.

Позиція інших учасників справи

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» правом на подання відзиву не скористалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з частиною 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості в розмірі 19 896 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення нарахованих відсотків та витрат на правничу допомогу, а тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Галицького районного суду від 02 квітня 2026 року зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.02.2023 о 20:50 між ТОВ «Мілоан» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8469204 шляхом підписання кредитного договору відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором R73603 (а.с. 7-12).

Кредитний договір був укладено в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 1.2 Договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн.

Відповідно до п.п 1.3-1.3.2 Договору, кредит надається загальним строком на 100 днів з 25.02.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 07.03.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 05.06.2023 (дата остаточного погашення заборгованості).

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 07.03.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 05.06.2023 (останнього дня строку кредитування).

Згідно з п. 1.5 Договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1950,00 грн в грошовому виразі та 16 597 306.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 15 450,00 грн в грошовому виразі та 1128,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 6950,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 20450,00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно з п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Відповідно до п.п. 1.5.1-1.5.3 Договору комісія за надання кредиту: 950 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1000 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13 500 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно з п. 2.1 вказаного Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Пунктом 2.3.1 Договору сторони погодили, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п. 2.3 Договору та розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено): 3 (комісія 3 %), 7 (комісія 6 %), 15 (комісія 10 %) календарних днів.

Згідно з п. 3.3.2 Кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1-1.5, та п. 2.4 цього договору.

Додатком № 1 до Договору про споживчий кредит № 8469204 від 25.02.2023 є графік платежів, у якому визначено до сплати: сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту (а.с. 12 на звороті). Додатком № 2 до вказаного кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту (а.с. 13).

Відповідно до п. 6.3 Договору, приймаючи пропозицію товариства про укладення цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, змістом та умовами, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил товариства; він не перебуває під впливом хвороби, алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на плато та/або кредитоспроможність позичальника, та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору, про які він не повідомив кредитодавця; вся інформація надана кредитодавцем, в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною.

Відповідно до копії довідки від 10.09.2025, виданої ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R73603 25.02.2023 о 20:50:34 (а.с. 14).

У матеріалах справи також наявна копія Анкети-заяви на кредит № 8469204 від 25.02.2023, яка містить відомості про умови кредитування, дані позичальника, процес оформлення та розгляду кредитної заявки, а також прийняте кредитодавцем рішення щодо її погодження (а.с. 14 на звороті - 15).

Згідно з копією платіжного доручення № 94437273 від 25.02.2023 ТОВ «Мілоан» перерахував кредитні кошти у сумі 5000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , отримувачем вказано ОСОБА_1 (а.с. 15 на звороті).

Із відповіді АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-10982 від 30.03.2026 вбачається, що 25.02.2023 на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 , було зараховано платіж в сумі 5000,00 грн (а.с. 66).

26.06.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 99-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (портфель заборгованості) (п. 1.1 Договору) (а.с. 17 на звороті - 24).

Пунктом 6.2.3 Договору відступлення визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (додаток № 2) відповідно до п. 8.3.2 договору.

До матеріалів справи також долучена Додаткова угода № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26.08.2025, якою внесено зміни до Додатка № 1 до цього договору – форми реєстру боржників, та платіжна інструкція від 26.06.2023 щодо оплати позивачем фінансування первісному кредитодавцю за відступлення прав вимоги (а.с. 25, 26 на звороті).

Акт приймання-передачі реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 99-МЛ підписано сторонами 26.06.2023 (а.с. 26).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 10.09.2025 до Договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26.06.2023 (у новій редакції згідно з Додатковою угодою № 1 від 26.08.2025) позивач набув право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 19 896,00 грн, з яких: 4800,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 14 146,68 грн – заборгованість за відсотками, 950,00 грн – заборгованість за комісією (а.с. 27).

04.11.2025 позивач направив ОСОБА_1 повідомлення-претензію про відступлення первісним кредитодавцем права вимоги на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у якому повідомив про наявну заборгованість за кредитом та надав інформацію щодо рахунків для її сплати (а.с. 27 на звороті).

У матеріалах справи містяться відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 8469204, у яких відображено дату операції, найменування операції та її суму, зокрема щодо надання кредиту, нарахування комісії за оформлення кредиту, нарахування процентів згідно з пунктами 1.5.2, 1.6, 2.3.1.1 та 2.3.1.2 Договору, сплати тіла кредиту, сплати та нарахування комісії за пролонгацію, сплати процентів по кредиту та подальшого нарахування процентів (а.с. 16).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти. Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про споживчий кредит повністю не виконав, у передбачений договором строк кошти не повернув. Суд також виходив з того, що після закінчення строку кредитування проценти відповідачу не нараховувалися, а вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є доведеними. У відповідності до вимог Закону України «Про споживче кредитування», пункту 17 розділу IV Прикінцевих та Перехідних положень Закону сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 14 146,00 грн = 1 000,00 грн + 1 200,00 грн – 150,00 грн (сума оплати процентів 15.03.2023 року) + 288,00 грн + 11 808,00 грн.

Водночас суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає, оскільки умова договору в цій частині є нікчемною. Крім того, суд визнав неспівмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу зі складністю справи та фактично виконаними адвокатом роботами, у зв`язку з чим зменшив їх розмір до 2500,00 грн.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитним договором відповідач порушує взяті на себе зобов`язання за цим Договором.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки неспівмірності нарахованих відсотків, не врахував очевидної диспропорції між сумою отриманого кредиту та сумою нарахованих відсотків, яка значно перевищує суму тіла кредиту, а також того, що такі умови є несправедливими для споживача та суперечать принципам добросовісності, розумності і справедливості, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Разом з тим, вказаний кредитний договір або його умови в судовому порядку не оскаржувалися відповідачем, не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про неправомірність кредитного договору чи окремих його умов або спростовували презумпцію його правомірності.

Крім того, за ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас у цій справі позивачем не заявлено вимог про стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) чи інших платежів, що підлягають сплаті споживачем у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором про споживчий кредит. Позовні вимоги обмежуються стягненням тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, при цьому відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що умови кредитного договору щодо нарахування процентів суперечать вимогам чинного законодавства чи порушують права споживача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем процентів здійснено відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог чинного законодавства, а тому підстав для зміни рішення суду в цій частині не вбачається.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснював адвокат АО «Апологет» Усенко М. І.

У позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 8000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1408806 від 20.10.2025 (а.с. 31), Договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а.с. 30 на звороті), акт наданих послуг № Д/9230 від 12.11.2025 (а.с. 31 на звороті), детальний опис наданих послуг до акта (а.с. 32), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 (а.с. 29), а також виписку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо АО «Апологет», згідно з якими адвокат Усенко М. І. є його керівником (а.с. 29 на звороті, 30, 34).

Оцінивши подані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про документальне підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак, врахувавши характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також критерії співмірності та розумності судових витрат, зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, з 8000 грн до 2500 грн.

Колегія суддів погоджується із таким висновком, оскільки визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та відповідає критерію розумності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до їх переоцінки, незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи та особистого тлумачення норм права й обставин справи. Такі доводи ґрунтуються на фактах, які вже були предметом дослідження та оцінки суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, у тому числі витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, немає.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 22 липня 2026 року.