Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №343/1876/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 343/1876/25

Провадження № 22-ц/4808/982/26

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області, яка діє в інтересах держави в особі Болехівської міської ради Калуського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 19 березня 2026 року під головуванням судді Лицура І.М. у м. Долина,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року в.о. керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області Форович А.М., який діє в інтересах держави в особі Болехівської міської ради Івано-Франківської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що розпорядженням Болехівської міської ради № 224-к від 07.10.2022 ОСОБА_1 в порядку переведення призначено на посаду директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради з 07.10.2022 у період дії воєнного стану без проведення конкурсу на умовах дії строкового трудового договору до дати укладання строкового трудового договору з переможцем конкурсу, проведеного після припинення чи скасування воєнного стану, але не більше ніж 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, з окладом згідно штатного розпису.

Рішенням Болехівської міської ради від 04.03.2021 № 12-05/21 затверджено контракт з керівником комунального закладу загальної середньої освіти Болехівської міської ради.

Наказом директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» А.Мельника від 27.02.2024 № 25-к ОСОБА_2 звільнено із займаної посади з 25.08.2023– заступника директора з навчально-виховної роботи (0,5 ставки) та вчителя математики (0,5 ставки) у зв`язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗзП України).

Вважаючи своє звільнення таким, що не відповідає чинному законодавству ОСОБА_2 подала до Болехівського міського суду Івано-Франківської області позов про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням цього суду від 26.09.2024 у справі № 339/109/24 визнано незаконним та скасовано наказ директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 27.02.2024 № 25-К про звільнення ОСОБА_2 , поновлено її на посадах заступника директора з навчально-виховної роботи (0,5 ставки) і вчителя математики (0,5 ставки) Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області з 27.02.2024 року на умовах безстрокового трудового договору; стягнуто з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2023 по 10.07.2024 в розмірі 164 556,72 грн та в дохід держави 1 211,20 грн судового збору.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04.02.2025 рішення Болехівського міського суду від 26.09.2024 змінено. Стягнуто з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2023 по 10.07.2024 в розмірі 157 155,74 грн з відрахуванням всіх обов`язкових податків і зборів.

На виконання рішення суду вказані кошти сплачено. Всі виплати здійснювалися за кошти які виділені Болехівською міською радою. Таким чином на виконання рішення суду з бюджету Болехівської міської ради сплачено грошові кошти на загальну суму 157 155,74 грн.

ОСОБА_1 як службова особа, що видала незаконний наказ про звільнення працівника, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану установі у зв`язку з виплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки порушення, які зумовили поновлення працівника на роботі та виплату коштів за час вимушеного прогулу, допущено з вини директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Мельника А.Ф., яким винесено та підписано незаконний наказ про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, то з нього слід стягнути завдану шкоду, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Болехівської міської ради завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в розмірі 157 155,74 грн.

Рішенням Долинського районного суду від 19 березня 2026 року задоволено позов.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Болехівської міської ради Івано-Франківської області завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в порядку регресу в розмірі 157 155,74 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 2422,40 грн сплаченого судового збору.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що в своєму позові позивач стверджував, що факт сплати з бюджету Болехівської міської ради грошових коштів підтверджується даними з платіжних інструкцій.

Суд першої інстанції не врахував, що у платіжних інструкціях платником зазначено Болехівський ліцей №2 «НАУКОВИЙ», який є окремою юридичною особою, яка перебуває на обліку як платник податку.

Однак, позов заявлений до Болехівської міської рада Івано-Франківської області в той час як Болехівський ліцей №2 « НАУКОВИЙ » не залучений як сторона у цій справі.

Також в матеріалах справи не міститься жодного доказу на підтвердження здійснення видатків згідно затверджених кошторисів зі змінами на 2025 рік та звітів про виконання кошторисів Управлінням освіти та самим Болехівським ліцеєм № 2 «Науковий» за 2025 рік.

Апелянт вважає, що жодних збитків в наслідок виконання судового рішення про поновленні на роботі ОСОБА_2 Болехівській міській раді Івано-Франківської області спричинено не було, а позивач звернувся з безпідставною позовною вимогою про стягнення матеріальної шкоди до неналежного відповідача, а тому не має підстав для стягнення таких коштів.

Прокурор, представляючи інтереси Болехівської міської ради, не надав належних і допустимих доказів порушення прав саме відповідачем.

Суд не встановив чи дійсно позивачем було збільшено бюджет, внаслідок чого Болехівська міська рада понесла збитки, не було встановлено звідки саме здійснювалося фінансування Болехівського ліцею №2 «НАУКОВИЙ».

Матеріали справи чітко містять інформацію про те, що саме ліцеєм було сплачено кошти на виконання рішення суду в іншій справі та не має жодних доказів, які б свідчили про те, що кошти були витрачені саме позивачем, а не Болехівським ліцеєм №2 «НАУКОВИЙ», а відтак суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник Калуської обласної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу, в якому щодо доводів апелянта про те, позов пред`явлений неналежним позивачем зазначив, що судом було встановлено, що Болехівський ліцей № 2 «Науковий» як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня при виконанні рішень судів про поновлення працівників на роботі, в тому числі і про стягнення на користь ОСОБА_2 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, розпорядився не власними коштами, а коштами місцевого бюджету Болехівської міської територіальної громади, яку представляє Болехівська міська рада, що є засновником та власником ліцею, виконує функції власника його майна, фінансує і контролює діяльність цього закладу освіти та рішенням від 18.03.2025 спеціально перерозподілила бюджетні кошти в сумі 853 400 грн, яку слід було виплатити на виконання рішень судів про поновлення на роботі вчителів Болехівського ліцею № 2 «Науковий», а тому шкоду завдано саме Болехівській міській раді Івано-Франківської області.

За таких обставин саме Болехівська міська рада є органом уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, пов`язаних із стягненням в порядку регресу коштів до місцевого бюджету.

У зв`язку з бездіяльністю Болехіської міської ради щодо звернення до суду за захистом порушеного права як власника майна, зокрема щодо виділених із місцевого бюджету на фінансування Болехівського ліцею № 2 «Науковий» додаткових коштів, прокурор правомірно звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах міської ради, що відповідає вимогам закону.

Щодо тверджень апелянта про те, що ОСОБА_1 не є неналежним відповідачем у цій справі, є необґрунтованими.

Оскільки встановлено, що наказ директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» А. Мельника про звільнення ОСОБА_2 є незаконним і таким, що порушує права останньої на працю, враховуючи її заяву про безстроковість трудових відносин. З викладеного вбачається, що факт незаконного звільнення працівника встановлений рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і свідчить про вину відповідача, за наказом якого було проведено це незаконне звільнення.

Висновок про те, що службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам часу вимушеного прогулу, неодноразово підтверджені Верховним Судом, який сформував правовий висновок про те, що предметом спору в такій категорії справ є відшкодування шкоди в порядку регресу, а неправомірність дій відповідача встановлена рішенням суду про незаконність звільнення особи та додаткового правового аналізу не потребує.

Тому суду першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи і постановив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області Журавльова Н.Є. вимоги апеляційної скарги заперечила, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Встановлено, що 07.10.2022 ОСОБА_1 в порядку переведення на вакантну посаду, було призначено директором Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради з 07.10.2022 у період дії воєнного стану, без проведення конкурсу на умовах дії строкового трудового договору, до дати укладання строкового трудового договору з переможцем конкурсу проведеного після припинення чи скасування воєнного стану, але не більше ніж 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, з окладом згідно штатного розпису, що підтверджується розпорядженням Болехівської міської ради Івано-Франківської області № 224-к від 07.10.2022 року та контрактом з керівником комунального закладу загальної середньої освіти Болехівської міської ради від 07.10.2022 року, затвердженим рішенням міської ради від 04.03.2021 р. № 12-05/21 (а.с. 16-20).

Наказом директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області А.Мельника № 25-к від 27.02.2024 (а.с. 14) звільнено ОСОБА_2 з посад заступника директора з навчально-виховної роботи (0,5 ставки) та вчителя математики (0,5 ставки) з 25.08.2023 в зв`язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України).

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 26.09.2024 року у справі № 339/109/24 (а.с. 21-24), визнано незаконним та скасовано наказ директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 27 лютого 2024 року № 25-К про звільнення ОСОБА_2 , поновлено останню на посадах заступника директора з навчально-виховної роботи (0,5 ставки) та вчителя математики (0,5 ставки) з 27.02.2024 року на умовах безстрокового трудового договору і стягнуто з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2023 по 10.07.2024 в розмірі 164 556,72 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04.02.2025 (а.с. 25-31) задоволено частково апеляційну скаргу Болехівського ліцею № 2 «Науковий». Змінено рішення Болехівського міського суду в частині стягнення з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2023 року по 10.07.2024 року та стягнуто такий заробіток в розмірі 157 155,74 грн. з відрахуванням всіх обов`язкових податків і зборів.

Вищевказаними рішеннями суди першої та апеляційної інстанції виснували, що починаючи з 07.02.2023 у Болехівського ліцею № 2 «Науковий» виник обов`язок перевести ОСОБА_2 із строкового трудового договору на безстроковий в зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023, тому наказ директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» А.Мельника про звільнення ОСОБА_2 є незаконним і таким, що порушує права останньої на працю, враховуючи її заяву про безстроковість трудових відносин.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі (ст. 237 КЗпП України).

Статтею 136 КЗпП України визначено порядок покриття шкоди, заподіяної працівником.

Приписами ч. 4 вказаної статті передбачено, що стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, з метою запобігання незаконним звільненням судам слід неухильно додержуватися вимог статей 134 (п. 8), 237 КЗпП України про притягнення до участі в справі про поновлення на роботі і покладення на службову особу обов`язку відшкодувати шкоду підприємству, установі, організації, заподіяну в зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу. При цьому належить врахувати, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Задовольняючи позов Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області, яка діє в інтересах держави в особі Болехівської міської ради Калуського району Івано-Франківської області, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані нормами чинного законодавства, які регулюють питання матеріальної відповідальності керівника підприємства, установи, організації за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації.

Факт незаконного звільнення працівника встановлений рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і свідчить про вину відповідача, за наказом якого було проведено незаконне звільнення.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Щодо доводів апелянта, що позов заявлений до Болехівської міської ради Івано-Франківської області в той час як Болехівський ліцей №2 «НАУКОВИЙ» не залучений як сторона у цій справі слід зазначити таке.

Встановлено, що Болехівський ліцей № 2 «Науковий», як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, при виконанні рішень судів про поновлення працівників на роботі, в тому числі і про стягнення на користь ОСОБА_2 157 155,74 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, розпорядився не власними коштами, а коштами місцевого бюджету Болехівської міської територіальної громади, яку представляє Болехівська міська рада, що є засновником та власником ліцею, виконує функції власника його майна, фінансує і контролює діяльність цього закладу освіти та рішенням від 18.03.2025 року № 01-56/25 «Про внесення змін до бюджету Болехівської міської територіальної громади на 2025 рік» спеціально перерозподілила бюджетні кошти в сумі 853 400,00 грн., яку слід було виплатити на виконання рішень судів про поновлення на роботі вчителів Болехівського ліцею № 2 «Науковий», а тому шкоду завдано саме Болехівській міській раді Івано-Франківської області.

Тому саме Болехівська міська рада є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, пов`язаних із стягненням в порядку регресу коштів до місцевого бюджету.

У зв`язку з бездіяльністю Болехівської міської ради щодо звернення до суду за захистом порушеного права як власника майна, зокрема щодо виділених із місцевого бюджету на фінансування Болехівського ліцею № 2 «Науковий» додаткових коштів, прокурор правомірно звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах міської ради, що відповідає вимогам закону.

Необґрунтованими є доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження здійснення видатків згідно затверджених кошторисів зі змінами на 2025 рік та звітів про виконання кошторисів Управлінням освіти та самим Болехівським ліцеєм № 2 «Науковий» за 2025 рік.

Слід значити, що рішення Болехівської міської ради від 18.03.2025 року № 01-56/25 «Про внесення змін до бюджету Болехівської міської територіальної громади на 2025 рік» підтверджує, що за клопотанням начальника управління освіти Б.Мельника № 77 від 17.034.2025 року міська рада збільшила бюджетні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на березень в сумі 853 400,00 грн, тобто на суму, яку слід виплатити на виконання рішень судів про поновлення на роботі вчителів Болехівського ліцею № 2 «Науковий».

Доводи апелянта що збитків Болехівській міській раді Івано-Франківської області спричинено не було, а позивач звернувся з безпідставною позовною вимогою про стягнення матеріальної шкоди до неналежного відповідача, а тому не має підстав для стягнення коштів також є необґрунтованими.

З матеріалів цієї справи та наданих суду першої інстанції доказів убачається факт незаконного звільнення працівника, який був встановлений рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. Судом першої інстанції було встановлено, що з вини саме ОСОБА_1 за наказом якого проведено звільнення, яке судами визнано незаконним, була спричинена матеріальна шкода Болехівській міській раді, якою було виділено грошові кошти в розмірі 157 155,74 грн для виплати на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням усіх обов`язкових податків і зборів.

З врахуванням цього обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної у зв`язку з виплатою коштів незаконно звільненому працівнику за час вимушеного прогулу покладається на ОСОБА_1 , який у цій справі є належним відповідачем.

Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що прокурор, представляючи інтереси Болехівської міської ради, не надав належних і допустимих доказів порушення прав саме відповідачем, оскільки матеріали цієї справи свідчать про протилежне, а надані суду докази вказують на порушення прав Болехівської міської ради, якій було спричинена матеріальна шкода протиправними діями ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 22 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин