Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №345/2383/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/2383/26

Провадження № 22-ц/4808/1451/26

Головуючий у 1 інстанції Сирко Й. Й.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України),

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит фінанс»

на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2026 року, ухвалене судом у складі судді Сокирко Й.Й.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.05.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Вебсайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про надання кредиту № 1554-6316.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 5000,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 20% від суми кредиту, знижена ставка – 0,90%, стандартна ставка – 1%.

Додатковою угодою №1 від 23.05.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1554-6316 від 19.05.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у сумі 3400 грн.

Відповідач порушив умови кредитного договору, свої обов`язки за даним договором належним чином не виконав, тому станом на 18.03.2026 року за загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 23 386, 05 грн, яка складається з 6821,86 грн – заборгованість за кредитом, 15 388,19 грн –заборгованість за нарахованими процентами, 1 176 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1554-6316 від 19.05.2025 року в розмірі 23 386, 05 грн.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користьТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1554-6316 від 19.05.2025 в розмірі 6 257,76 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 1 896,96 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 4 360,80 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 712,19 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосуванням судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2026 року в частині відмови стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1554-6316 від 19.05.2025 року в розмірі 18 900,80 грн та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості у розмірі 23 386,05 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначаєвідповідно до умов п. 4.10 договору строк кредитування становив 300 календарних днів, дата повернення (виплати) кредиту 14.03.2026 року.

23.05.2025 року було укладено додаткову угоду де сторони узгодили продовжити строк кредитування на 4 днів, встановивши, що після укладення цієї додаткової угоди строк кредитування з урахуванням його продовження складає з моменту укладення додаткової угоди до його закінчення 300 (триста) календарних днів. З урахуванням цього загальний строк кредитування за договором становить 303 дні, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору – плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту).

Пунктом 4.7. договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 20,00 % від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою).

Звертає увагу на те, що комісія за видачу кредиту нараховувалась одноразово при видачі кредиту, відповідно до умов договору та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.

Згідно розрахунку заборгованості за договором 1554-6316 від 19.05.2025 рік, станом на 18.03.2026 рік ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6. та п. 10.2.кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.10. Договору), що погоджений між сторонами.

Вважає, що вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Посилається на те, що Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає право кредитодавця встановлювати комісію та є спеціальним нормативним актом, який регулює відповідні правовідносини, і його норми мають пріоритет над загальними положеннями Цивільного кодексу України. Відповідно, умови кредитного договору, що передбачають комісію, повністю узгоджуються із законодавством і не можуть вважатися не справедливими та не добросовісними, як зазначає суд першої інстанції.

Зазначає, що 24.12.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції.

Відповідно до зазначеної норми, у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності зазначеним Законом, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Одночасно із цими змінами було виключено пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачалося звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану та протягом тридцятиденного строку після дня його припинення або скасування.

Отже, чинна редакція Закону України «Про споживче кредитування», яка діяла на момент укладення договору з відповідачем, передбачає звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань лише щодо договорів про споживчий кредит, укладених у межах періоду, визначеного пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення».

Оскільки спірний договір укладено після 23.01.2024 року, зазначена норма до спірних правовідносин не застосовується, а тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з Відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, у тому числі процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано ОСОБА_1 за місцем його реєстрації. Конверт з поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України є днем вручення судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 23386,05 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн * 30 = 99840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено кредитний договір №1554-6316 від 19.05.2025 року на суму 5 000 грн та додаткову від 23.05.2025 на суму 3400 грн.

Дослідивши умови договору, суд першої інстанції вважав неправомірним нарахування ОСОБА_1 одноразової комісії як плати за надання кредитом з огляду на нікчемність умови кредитного договору про необхідність її сплати відповідно до положень ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII.

Встановивши, що позичальником ОСОБА_1 сплачено: 23.06.2025 – 7 426,98 грн, 03.07.2025 – 1 003,00 грн та 17.07.2025 – 1 523,36 грн, які в тому числі йшли на погашення комісії, суд першої інстанції здійснив перерахунок заборгованості за період з 19.05.2025 до 14.03.2026 рок та дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» необхідно стягнути заборгованість в розмірі 6 257,76 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 1 896,96 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 4 360,80 грн.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 19.05.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1554-6316, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 5 000,00 грн; дата надання кредиту – 19.05.2025 року (п. 4.1).

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником умов, за яких позичальнику надається можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього договору. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). (пункт 4.3).

Базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Відповідно до п. 4.6 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом.

Комісія за видачу кредиту становить 20,00 % від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту (пункт 4.7).

Пунктом 4.10. даного договору встановлено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 14.03.2026 року. Продовження строку кредитування або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається.

Денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає: 0,946 процентів. (пункт 4.13).

Пунктом 5.1. передбачено порядок повернення кредитного договору , а саме позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх 8 (восьми) базових періодів строку кредитування згідно графіку платежів за договором за зниженою ставкою (Додаток № 2 до цього Договору), шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця.

У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

25.05.2015 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1554-6316, згідно умов якої кредитодавець надав позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 3400 грн. Дата надання коштів 23.05.2025 року.

Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 8400,00 грн, яка складається з суми заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї додаткової угоди (аункт 2.3 додаткової угоди).

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0 %.

Пунктом 2.7 договору сторони домовились продовжити строк кредитування на 4 днів, встановивши, що після укладення цієї додаткової угоди строк кредитування з урахуванням його продовження складає з моменту укладення додаткової угоди до його закінчення 300 календарних днів. З урахуванням цього загальний строк кредитування за договором становить: 303 днів, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.

Грошові кошти в сумі 5 000,00 грн та в сумі 3400 грн перераховано на банківську платіжну картку відповідача за допомогою платіжної системи LiqPay, що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»» (платіж № 1609315477 від 19.05.2025 та платіж № 1611499147 від 23.05.2025) здійснений за допомогою системи EASY PAY, маска банківської картки позичальника НОМЕР_1 та довідкою Товариства, у якій зазначена маска банківської карти позичальника № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1554-6316 від 19.05.2025 року станом на 18.03.2026 року, який надано позивачем, загальна заборгованість за основним боргом 6821,86 грн, залишок відсотків 15 388,19 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України 1 176 грн. З даного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 сплачено: 23.06.2025 – 7 426,98 грн, 03.07.2025 – 1 003,00 грн та 17.07.2025 – 1 523,36 грн.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостоюцієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 19 травня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1554-6316, у вигляді електронного договору у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Моментом підписання договору є використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3872. Сума кредиту – 5000 грн, дата надання кредиту – 19.05.2025 року, строк кредитування становить 300 днів.

23.05.2026 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1554-6316 у вигляді електронного договору. Сума додатково наданих коштів в кредит – 3400 грн, дата надання кредиту – 23.05.2025 року, строк кредитування продовжено до 303 днів.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, що підтверджується інформацією, щодо здійснених платежів № 1609315477 від 19.05.2025 року на суму 5000 грн та № 1611499147 від 23.05.2025 року на суму 3400 грн, здійснених за допомогою системи EASY PAY, маска банківської картки позичальника НОМЕР_1 .

Відповідач зобов`язання за кредитним договором виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим, станом на 18.03.2026 року у нього утворилась заборгованість.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19(провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Апеляційний суд, з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору кредиту між сторонами, вважає законним право кредитора встановлювати, зокрема, комісію за здійснення операції по видачі кредиту, як передбачено умовами договору про відкриття кредитної лінії №1554-6316 від 19.05.2025 року.

З урахуванням зазначеного, висновки суду щодо неправомірності нарахування кредитором комісії за видачу кредиту є помилковим та не відповідає вимогам Закону

Щодо стягнення позивачем з відповідача відсотків за ст. 625 ЦК України, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція є сталою та закріплена у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.

Договір про відкриття кредитної лінії №1554-6316 укладено 19.05.2025 року під час дії воєнного стану, а тому на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Таким чином, нарахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відсотків по ст. 625 ЦК України протягом всього строку кредитування за прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії № 1554-6316 є неправомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 1 176 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають оскільки, суперечать вимогам закону, тому доводи апеляційної скраги щодо правомірності нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України є безпідставними.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, позивач в супереч вимогам закону нараховував відсотки по ст. 625 ЦК України, а здійснені відповідачем платежі йшли в тому числі на погашення відсотків нарахованих по ст. 625 ЦК України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії № 1554-6316 від 19.05.2025 року.

Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» встановлена черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит.

У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Пунктом 2.3 договору про відкриття кредитної лінії №1554-6316 від 19.05.2025 року було встановлено рекомендований графік оплати по кредиту.

Пунктом 5.1. додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії №1554-6316 сторони домовились викласти п. 2.3 договору в новій редакції та погодили рекомендований графік оплат 05.06.2025 року кредиту в сумі 464,94 грн та процентів, 19.06.2025 року кредиту в сумі 523,55 та процентів, 03.07.2025 року кредиту в сумі 589,52 та процентів, 17.07.2025 року кредиту в сумі 663,80 грн та процентів, 31.07.2025 року кредиту в сумі 747,44 та процентів, 14.08.2025 кредиту в сумі 841,61 та процентів, 28.08.2025 року кредиту в сумі 947,66 та процентів, 11.09.2025 року кредиту в сумі 1067,06 грн та процентів, 25.09.2025 року кредиту в сумі 1-201,51 та процентів, 09.10.2025 року кредиту в сумі 1352,90 та процентів.

Також згідно графіку заборгованості ОСОБА_1 станом на 19.05.2025 року було нараховано до стягнення одноразову комісію в сумі 1000 грн.

Згідно графіку заборгованості ОСОБА_1 вніс кошти в сумі 7 426,98 грн, за рахунок яких, відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» в першу чергу мало бути здійснено погашення простроченої до повернення суми кредиту, встановленої в договорі графіком оплат в загальній сумі 988,51 (464,96 грн (від 05.06.2025 року) + 523,55 грн (від 19.06.2025 року), нарахованих відсотків в сумі 2666,40 грн, комісії в сумі 1000 грн, а всього на суму 4654,91 грн.

Після погашення тіло кредиту зменшилось до 7411,49 грн.

В другу чергу мало бути погашення суми кредиту, а саме 7411,49 грн - 2772,07 грн, після чого тіло кредиту зменшилось до 4639,42 грн.

Відсотки у період з 23.06.2025 по 02.07.2025 року (10 днів) становлять 417,55 грн (4639,42 грн х 0,90% х 10 днів).

03.07.2025 року ОСОБА_1 згідно графіку оплат вносить платіж 1003,00 грн, за рахунок якого погашається кредит в сумі 589,52 грн та відсотки в сумі 413, 48 грн. Залишок по кредиту 4 049,90 грн , по відсоткам 4,07 грн.

Відсотки у період з 03.07.2026 по 16.07.2025 року (14 днів) становлять 510,29 грн (4 049,90 грн х 0,90% х 14 днів).

17.07.2025 року ОСОБА_1 згідно графіку оплат вносить платіж 1523,36 грн, за рахунок якого погашається кредит в сумі 663,80 грн та відсотки в сумі 510,29 грн.

Залишок по кредиту 3386,10 грн, по відсоткам 0 грн.

В другу чергу мало бути погашення суми кредиту, а саме 3386,10 грн – 349,27 грн, після чого тіло кредиту зменшилось до 3036,83 грн.

В подальшому ОСОБА_1 не здійснював погашень заборгованості за кредитним договором.

Заборгованість по відсоткам за період з 17.07.2025 року по 18.03.2026 року становить 7 075,81 грн (3036,83 грн х 1 % х 233 дні).

Отже, заборгованість відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №1554-6316 від 19.05.2025 року становить 10 112,64 грн, з яких 3036 грн заборгованість за кредитом, 7075,81 грн заборгованість за нарахованими процентами. Вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит фінанс» слід задовольнити частково, заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1554-6316 від 19.05.2025 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит фінанс» за кредитним договором № 1554-6316 від 19.05.2025 року до 10 112,64 грн, з яких 3036 грн заборгованість за кредитом, 7075,81 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

ТОВ «Укр Кредит фінанс» за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 3993,60 грн.

Позовну заяву ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено на 43,24 %, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит фінанс» слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1151,22 грн.

Апеляційну скаргу задоволено на 43,24%, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит фінанс» слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1726,83 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит фінанс» задовольнити частково.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2026 року змінити в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1554-6316 від 19.05.2025 року за кредитом, відсотками, та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» код ЄДРПОУ 38548598, місце знаходження: 01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 26 офіс 407 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1554-6316 від 19.05.2025 в розмірі 10 112,64 грн, з яких 3036 грн заборгованість за кредитом, 7075,81 грн заборгованість за нарахованими процентами; судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 2878,05 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева