Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №243/1547/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2040/26 Справа № 243/1547/26 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О.О Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., за участю захисника Босої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Козловської Т.В. на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови, 13.02.2026 року о 14 год. 40 хв. в Донецькій обл., Краматорський р-н, с. Майдан, вул. Центральна, буд. 10, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, збуджений стан. Від продуття Alcotest Drager на місці зупинки та від проходження огляду в медичному закладі, ухилився відповівши відмовою. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст . 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Козловська Т.В. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КупАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд неповно з`ясував обставини справи та надав невірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Зазначає, що суд безпідставно визнав доведеним факт керування транспортним засобом саме за тих обставин, які викладені у протоколі. Вказує на незаконність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Зауважує, що визнання судом відеозапису повним, послідовним і достатнім доказом суперечить обставинам справи. Наголошує на відсутності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Зазначає, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду не була належною, добровільною та усвідомленою у юридичному розумінні. ОСОБА_1 не було роз`яснено наслідки відмови від огляду. Суд не надав належної оцінки втручанню працівника поліції у надання пояснень особою. Вказує на суперечності щодо часу подій у протоколі, направленні на огляд та відеозаписі. Звертає увагу на порушення спеціального порядку огляду. Окремо звертає увагу на істотне порушення права ОСОБА_1 на захист, яке полягало у фактичному введенні захисника в оману щодо подальшого руху справи і розгляді справи без участі сторони захисту, а також на порушення принципів справедливого розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника Босої О.О., вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 821978 від 13.02.2026 року, згідно якого 13.02.2026 о 14:40 в Донецькій облості, Краматорський р-н, с. Майдан, вул. Центральна, буд. 10, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, збуджений стан. Від продуття Alcotest Drager на місці зупинки та від проходження огляду в медичному закладі, ухилився відповівши відмовою, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст . 130 КУпАП.

Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і у закладі охорони здоров`я.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не проводився у зв`язку з відмовою від проходження огляду.

Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Актом прийому-передачі транспортного засобу.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.

Протокол власноруч підписаний ОСОБА_1 . Підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Фабула протоколу повно та об`єктивно розкриває обставини вчинення правопорушення та не дає підстав для її неоднакового розуміння.

Так, в протоколі зафіксоване місце вчинення адміністративного правопорушення, дату та час, факт керування транспортним засобом особою, щодо якої існують підозри про перебування в стані алкогольного сп`яніння, тобто наявність ознак такого стану, а також результати виконання вимоги поліцейського відповідно до п.п. 2.5 ПДР (відмова від проходження огляду в установленому законом порядку).

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

Доводи апеляційної скарги, що відеозапис не є повним та безперервним, що суперечить вимогам «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису» затверджену наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, тому не може бути визнаний належним доказом у справі, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 вказаної Інструкції, як наголошено в апеляційній скарзі, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Вказана вимога передбачає саме ведення безперервного запису, а не долучення такого відеозапису до матеріалів справи. Є логічним, що у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП інтерес представляє певний проміжок часу з відображенням фактичних обставин справи, та також є логічним недоцільне дослідження судом всього часу несення чергування працівниками поліції від початку увімкнення відеореєстратора до завершення чергування, коли мова йде тільки про час огляду особи на стан сп`яніння.

На долученому до протоколу відеозапису відображений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, та факт відмови факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і у закладі охорони здоров`я.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.

Посилання захисника на те, що долучений до протоколу відеозапис не було ідентифіковано належним чином на увагу не заслуговують, оскільки норми КУпАП, за якими проводиться розгляд протоколів про адміністративне правопорушення за даною категорією справ, не містять вимог щодо процедури оформлення відеозаписів поліцейських, які є додатком до протоколу.

Оглянутим відеозаписом також спростовуються і доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 зупинений за порушення ним п. 2.3 «в» ПДР України.

Незгода водія із причинами зупинки не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки.

Доводи апеляційної скарги про відсутність фіксації моменту виявлення у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, які є підставою для пропозиції проведення огляду, апеляційний суд не приймає, оскільки виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм та в подальшому може слугувати підставою для пропонування пройти відповідний огляд.

Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була зваженою та добровільною, тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд не приймає.

Посилання захисника на необізнаність ОСОБА_1 у процедурі огляду та нероз`яснення йому наслідків відмови від огляду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ОСОБА_1 був учасником дорожнього руху, в розумінні Правил дорожнього руху України, та був зобов`язаний знати, дотримуватись і неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Доводи захисника про порушення порядку огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому огляд має бути проведений відповідно до Порядку № 32 та ст. 266-1 КУпАП, апеляційний суд не приймає, оскільки відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Крім того, положення ст. 266-1 КУпАП не розповсюджуються на осіб, які керують транспортним засобом.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу, тобто спеціальним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівники поліції мали відповідні повноваження щодо зупинки транспортного засобу, направлення водія, відповідно до ст. 266 КУпАП для проходження огляду на стан сп`яніння та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про розбіжності зазначеного часу подій у протоколі, направленні на огляд та відеозаписі, на увагу не заслуговують, оскільки при розгляді справи перевага надається змісту доказу та даний доказ суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги про обмеження права ОСОБА_1 на захист, через повторний не виклик у судове засідання для допиту працівників поліції, а також введення її в оману щодо наступної дати слухання та розгляд справи за її відсутності апеляційний суд вважає безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 272 КУпАП, як свідок, у справі про адміністративне правопорушення, може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Виклик в судове засідання свідків є правом суду, а не обов`язком.

Судом першої інстанції неодноразово здійснювався виклик у судові засідання старшого інспектора СРПП ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області капітана поліції Агеєнка Є.Г.

Неявка свідка не перешкоджає розгляду справи, тому враховуючи неодноразову неявку працівників поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення до суду, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 та його захисник Козловська Т.В. були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явились, захисник вкотре надала клопотання про відкладення розгляду справи для повторного виклику та допиту працівників поліції, які здійснювали зупинку транспортного засобу.

Апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

З врахуванням належного повідомлення про день та час слухання справи, відмови у задоволенні клопотання, а також строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, суддя першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та захисника, на підставі наявних матеріалів, оскільки безпідставне умисне затягування справи порушує завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 1 КУпАП).

Апеляційний суд наголошує, що відповідно до ст.6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім цього, слід зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення є не реабілітуючою підставою і закриття провадження з цих підстав не відповідатиме інтересам самого ОСОБА_1 .

Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Козловської Т.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя