Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №520/15568/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р. №520/15568/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) третя особа: Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6,м. Київ,01104, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3, яка полягає у нерозгляді та ненаданні відповіді на запити на публічну інформацію від 16.05.2026 року.

2. Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути запити на публічну інформацію від 16.05.2026 року у порядку та спосіб, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації», та прийняти за результатами їх розгляду відповідне рішення.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.05.2026 року ним було подано до ІНФОРМАЦІЯ_3 три запити на публічну інформацію, однак станом на 09.06.2026 відповідачем запитувану інформацію позивачу не надано. Вважає, що відповідач такою бездіяльністю порушує право позивача на доступ до публічної інформації, гарантоване Конституцією України та Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Копія ухвали по справі була надіслана сторонам та отримана ними, що підтверджується матеріалами справи.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від третьої особи, Державної казначейської служби України, надійшли письмові пояснення, в яких представник просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 16.05.2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитами на публічну інформацію, в якому просив:

1. Повідомити орган військового управління, відповідальний за ведення, формування та зберігання першого примірника його особової справи та?послужного списку.?

2. Надати копію мого послужного списку, створеного та заповненого відповідно до вимог Наказу МОУ №280.?

3. Надати завірену копію розрахунку вислуги років, станом на 19.09.2024 року (на день звільнення з лав ЗСУ), засвідчену підписом начальника штабу військової частини та гербовою печаткою, створену та оформлену відповідно до вимог Наказу МОУ №280.

4. Надати копію актів щорічної перевірки стану обліку особового складу військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 (КДШВ) як органу військового управління вищого рівня за період 22-24 років.

5. Повідомити, чи надсилались відповідно до вимог Наказу МОУ N?280 копії мого послужного списку та розрахунку вислуги років до:?

- органів військового управління;

- ТЦК та СП;

- архівних установ,

із зазначенням дати направлення та наданням копій відповідних документів.?

6. Якщо зазначені документи не направлялись, прошу повідомити підстави ненаправлення таких документів.

Також ОСОБА_1 16.05.2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитами на публічну інформацію, в якому просив:

1. Чи зареєстрована за військовою частиною НОМЕР_2 офіційна електронна адреса саме для прийняття звернень громадян, запитів на інформацію та офіійного листування, а не для внутрішнього службового користування.?

2. Якщо така електронна адреса зареєстрована, прошу надати:?

- офіійну електронну адресу військової частини НОМЕР_2 ;

- інформацію про посадову особу, відповідальну за прийняття та реєстрацію документації, яка надходить на вказану електронну адресу.?

3. Чи існує будь-який нормативно-правовий акт, відповідно до якого військова частина НОМЕР_2 має право відмовити у прийнятті звернень та запитів засобами електронного зв?язку.

ОСОБА_1 16.05.2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитами на публічну інформацію, в якому просив:

1. Копії військово-облікових та фінансових документів, на підставі яких здійснено розрахунок та виплату додаткової винагороди у розмірі менше ніж 100000 гривень за вказані періоди.?

2. Копії розрахунків кількості днів, які всупереч довідці про безпосередню участь та журналам бойових дій були враховані при нарахуванні додаткової винагороди за вказані періоди.

3. Документи, на підставі яких визначався розмір додаткової винагороди у кожному окремому місяці за вказані періоди.?

4. Копії рапортів начальника ІТВ військової частини НОМЕР_2 , які були підставою для визначення розміру додаткової винагороди за вказані періоди.

5. Надати копії документів, які могли бути підставою для призначення мені додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, у розмірі менше ніж 100000 гривень за вказані періоди.

Про результати розгляду вказаних запитів просив його повідомити у строки та порядку, передбачені ЗУ «Про доступ до публічної інформації», шляхом направлення відповіді на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

Запити надіслано 16.05.2026 року на електронну адресу відповідача розміщену на офіційному сайті Міністерства оборони - ІНФОРМАЦІЯ_2

Оскільки станом на момент подачі позову позивач не отримав відповіді на вказані запити та вважаючи таку поведінку протиправною бездіяльністю, звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Приписами статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За приписами статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закону № 2939-VІ), розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Судом встановлено, що три запити позивача від 16.05.2026 року про надання публічної інформації направлено 16.05.2026 року на офіційну електронну адресу відповідача, що не заперечується відповідачем.

Відповідачем відповіді за запити від 16.05.2026, на момент розгляду справи у суді, не надано.

Однак, суд зазначає, законодавцем чітко встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Закон України «Про надання публічної інформації» не встановлює порядку направлення відповіді на запит, однак він визначає обов`язок щодо надання відповідної інформації запитувачу та повідомлення про результати розгляду запиту.

Зважаючи на імперативно встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, а також його статус у відповідних правовідносинах як суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише надіслання відповіді, а й її вручення запитувачу інформації чи повернення конверту без вручення із зазначенням відповідних причин.

Відтак, ризики неодержання відповіді на запит запитувачем інформації та можливі наслідки у формі відповідальності повністю покладені на суб`єкта владних повноважень - розпорядника інформації.

Суд зазначає, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб`єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб`єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб.

Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року в справі № 800/369/17 та в постанові від 19 березня 2019 року в справі № 800/369/17.

Отже, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено виконання покладеного на нього Законом України «Про доступ до публічної інформації» обов`язку щодо надання відповіді на запит в порядку та строки, передбачені ст. 20 наведеного закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнаня протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3, яка полягає у нерозгляді та ненаданні відповіді на запити на публічну інформацію від 16.05.2026 року та зобов`язання Міністерство оборони України розглянути запити на публічну інформацію від 16.05.2026 року у порядку та спосіб, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації», та прийняти за результатами їх розгляду відповідне рішення.

Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень за рахунок коштів Державного бюджету України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової чи службової особи органу державної влади при здійсненні своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тому суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зауважує, що позивач не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із оскаржуваними діями відповідача. Доказів на підтвердження існування моральних страждань та належним чином визначеного позивачем розміру моральної шкоди суду не надано.

Тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) третя особа: Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6,м. Київ,01104, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3, яка полягає у нерозгляді та ненаданні відповіді на запити на публічну інформацію від 16.05.2026 року.

Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути запити на публічну інформацію від 16.05.2026 року у порядку та спосіб, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації», та прийняти за результатами їх розгляду відповідне рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.