Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №420/17275/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 09.06.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення в Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 07.04.2026 року в графі Родинний зв`язок між військовослужбовцем, який здійснює / здійснюватиме постійний догляд, та особою, за якою здійснюється / здійснюватиметься постійний догляд щодо другого ступеня споріднення - онуки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2. Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , оформлену рішенням за результатами розгляду рапорту на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини від 22.05.2026 року №20/2804, щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за рідною матір`ю, ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду;

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за рідною матір`ю, ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації. Він звернувся до Військової частини НОМЕР_2 рапортом, у якому просив звільнити з військової служби у запас згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за рідною матір`ю, ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду. До рапорту було додано всі підтверджуючі документи, що мати ОСОБА_3 , є особою з інвалідністю 11 групи та потребу в постійного стороннього догляду, та позивач є єдиною особою, яка здійснювала постійний догляд.

За результатами розгляду рапорту Військова частина НОМЕР_2 відмовила у звільненні з військової служби у запас згідно підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за рідною матір`ю, ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується рішенням за результатами розгляду рапорту на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини від 22.05.2026 року №20/2804.

Відмова обґрунтована тим, що за запитом військової частини НОМЕР_1 надійшов Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 курсанта 2 навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , затверджений Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2026, Акт перевірки сімейного стану доданий до Рішення за результатами розгляду рапорту. На думку військової частини НОМЕР_1 , у вказаному Акті перевірки сімейного стану зазначено інформацію про наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю II групи, а саме зазначено наявність онуки ОСОБА_6 , яка не військовозобов`язаною та відповідно до закону зобов`язана здійснювати догляд за своєю хворою бабусею. Також Військова частина НОМЕР_1 в оскаржуваному Рішенні повідомила, що з метою реалізації права на звільнення з військової служби ОСОБА_7 необхідно надати Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Тому, на думку Військової частини НОМЕР_1 , на даний час, відсутні підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини курсанта 2 навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 мене, солдата ОСОБА_4 .

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

11.06.2026 суд ухвалив у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 (вх. №64568/26 від 10.06.2026) про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалою судді від 12.06.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Копія ухвали судді від 12.06.2026 доставлена до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 12.06.2026, проте, відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

29.06.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що правова оцінка достатності таких осіб для застосування положень статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснюється виключно командиром військової частини при вирішенні питання щодо звільнення військовослужбовця, а не територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, позовні вимоги фактично спрямовані на перекладення на відповідача функцій, які законом йому не надані, а також на спотворення правової природи Акта перевірки сімейного стану, який є виключно інформаційним документом. Акт перевірки не є індивідуальним правовим актом, не встановлює прав чи обов`язків позивача, не змінює його правового статусу та не є рішенням про відмову у звільненні з військової служби. Він лише містить результати перевірки фактичних обставин, отриманих у межах визначеної процедури. Відтак відсутні підстави для визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними.

17.07.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій заявник на позовних вимогах наполягає.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом (а.с.15-17), у якому просив звільнити його з військової служби згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за рідною матір`ю, ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.

Т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення за результатами розгляду рапорту на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини №20/2804 від 22.05.2026 (а.с.18-21), у якому зазначено про відсутність підстав для звільнення з військової служби ОСОБА_1 та вказано, що на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2026 із зазначенням інформації про наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, а саме наявністю онуки ОСОБА_2 , яка не є військовозобов`язаною та відповідно до закону зобов`язана здійснювати догляд за своєю хворою бабусею.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 (а.с.24), ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 .

Матеріали справи містять Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2026 (а.с.22-23), відповідно до якого, окрім іншого, зазначено:

«Документи, що підтверджують інвалідність та потребу особи у постійному догляді, за якою здійснюється / планується здійснювати постійний догляд (за наявності): Довідка МСЕК серія МСЕ №052084 від 19.01.2005; Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду №137/3 від 11.02.2026; пенсійне посвідчення серія НОМЕР_5 від 17.09.2025.

Інформація про призначення особі, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд, допомоги, компенсації за здійснення догляду чи про звернення до органів соціального захисту населення за такими виплатами чи за отриманням соціальної послуги з догляду вдома: Відсутня.

Родинний зв`язок між військовослужбовцем, який здійснює/здійснюватиме постійний догляд, та особою, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд:

першого ступеня споріднення: син, ОСОБА_1 .

другого ступеня споріднення: онука, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (заява про неможливість здійснювати догляд за бабусею у зв`язку з утриманням та вихованням малолітньої дитини).

В ході перевірки виявлено: інші члени сім`ї, які зобов`язані здійснювати постійний догляд за віком - відсутні.

Установлено: необхідність здійснення постійного догляду підтверджено».

Як зазначено сторонами у справі ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_3 .

Відповідно до договору оренди квартири №1 від 11.12.2025 (а.с.34-36) та довідки №76 від 01.06.2026 ОСОБА_2 проживає та працює у м.Івано-Франківськ.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади (а.с.41), ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.

Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення в Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 07.04.2026 року в графі Родинний зв`язок між військовослужбовцем, який здійснює / здійснюватиме постійний догляд, та особою, за якою здійснюється / здійснюватиметься постійний догляд щодо другого ступеня споріднення - онуки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація). Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

У свою чергу, статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачений виключний перелік підстав для звільнення з військової служби, з урахуванням виду проходження служби.

Відповідно до пункту 14.30 Розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454, під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:

- вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;

- відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;

- перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;

- використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;

- за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Положенням «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (далі - Положення № 1153).

Згідно із абз. 1 п. 233 Положення №1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби.

Позивач реалізовує намір скористатись наданим йому правом на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як зазначалось вище, для отримання вказаного «Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд».

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.

Комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у такому складі:

голова комісії - заступник керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

члени комісії - представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (не менше трьох осіб).

Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:

вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи,-

відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд:

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою,

використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну:

за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, проте у позовній заяві не зазначене порушене право позивача у спірних правовідносинах.

У спірних правовідносинах суд не встановив доказів, що би підтвердили доводи позивача про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення в Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 07.04.2026 року в графі Родинний зв`язок між військовослужбовцем, який здійснює / здійснюватиме постійний догляд, та особою, за якою здійснюється / здійснюватиметься постійний догляд щодо другого ступеня споріднення - онуки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд не встановив доказів, не виявив обґрунтованих доводів чи підтверджених аргументів позовної заяви та за матеріалами справи, не встановив порушеного права позивача.

Зважаючи на відсутність порушеного права, що встановлено під час розгляду справи по суті, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині позову.

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , оформлену рішенням за результатами розгляду рапорту на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини від 22.05.2026 року №20/2804, щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за рідною матір`ю, ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду, суд виходить з такого.

Так, у контексті спірних правовідносин позивач не погоджується з відмовою військової частини НОМЕР_1 про його звільнення з підстав наявності інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, а саме наявністю онуки ОСОБА_2 , яка не є військовозобов`язаною та відповідно до закону зобов`язана здійснювати догляд за своєю хворою бабусею.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин в редакції, чинній на момент звернення позивача з рапортом про звільнення.

За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, згідно з абзацом 13 п.3 ч.12, підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Саме на вказану підставу для звільнення позивач послався у своєму рапорті.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170).

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

З матеріалів справи вбачаєься, що військовою частиною НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні рапорту позивача, оскільки не можливо дійти висновку про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати цей догляд.

Також, у даній справі підлягає перевірці така обставина, як наявність чи відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у особи, яка потребує постійного догляду або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я за матір`ю позивача.

Законодавець у Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачив чіткий перелік осіб, які відносяться до членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду.

Суд зазначає, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 29.04.2026 у справі №520/14746/25.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абз 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України № 5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї»), до кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки.

Житлове законодавство також широко використовує поняття «член сім`ї». Так, ст. 64 Житлового кодексу до членів сім`ї наймача відносить дружину наймача, їхніх дітей і батьків; також членами сім`ї наймача можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають разом і ведуть із ним спільне господарство.

Окрім кодифікованих нормативно-правових актів, законодавець застосовує поняття «Член сім`ї» і в інших правових документах, де висловлені різні підходи до його розуміння:

члени сім`ї - це особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (Закон України «Про попередження насильства в сім`ї»);

члени сім`ї - це особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»);

члени сім`ї - це діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Отже, член сім`ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв`язок із сім`єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов`язків, передбачених сімейним законодавством.

Між тим, перелік осіб які відносяться до членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений й у підпункті 14.1.263 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, проте, виключно для цілей розділу ІV цього Кодексу (оподаткування податком на доходи фізичних осіб), що не є застосовним у контексті спірних правовідносин.

Підсумовуючи наведене, з встановлених судом обставин, у даній справі не вбачається, що онука ОСОБА_2 є членом сім`ї своєї бабусі ОСОБА_3 .

Суд враховує приписи ст. 266 Сімейного кодексу України, відповідно до якої повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Суд підкреслює, що обов`язок «здійснювати утримання» та «здійснювати постійний догляд», не є тотожнім.

Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

Тобто, «здійснювати утримання» - це надання матеріальної допомоги, в той час як «постійний догляд» вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

Отже, суд відхиляє посилання відповідача, з огляду на приписи ст. 266 Сімейного кодексу України, як обов`язок онуки здійснювати постійний догляд за своєю бабусею.

Ураховуючи встановлені судом обставин справи, підтверджені відповідними доказами, щодо необхідності здійснення постійного догляду за батьком позивача, особою з інвалідністю ІI групи, відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які б могли забезпечити та погодились здійснювати відповідний догляд, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Натомість на переконання суду позивачем разом з рапортом про його звільнення з лав Збройних Сил України на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», надано достатньо доказів для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення його батька, які б могли здійснювати такий догляд.

Отже, спірну відмову відповідача суд визнає протиправною.

Щодо захисту порушеного права, суд виходить з такого.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

В свою чергу, поняття дискреційних повноважень, яке наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яку прийняв Комітет Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі № 274/1717/17, від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 17.10.2019 у справі № 826/521/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.

Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Зважаючи на те, що до суду надано доказів надання відповіді на рапорт позивача, який розглянутий по суті, суд вважає за доцільне задовольнити похідні позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача прийняти певне рішення - про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відтак, керуючись ст.139 КАС України, слід стягнути з Військової частини НОМЕР_6 рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , оформлену рішенням за результатами розгляду рапорту на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини від 22.05.2026 №20/2804, щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за рідною матір`ю, ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 );

Відповідачі:

- ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ;

-Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА